Історія Леопольда Вайса, який народився у Львові в поважній єврейській родині, а закінчив життя відомим дипломатом, ісламським богословом та письменником, була б схожа на погано вигаданий фантастичний роман, якби не була найсправжнісінькою правдою, пише ilvivyanyn.com.
Дитинство у Львові – ключ до особистості
Леопольд Вайс народився 2 липня 1900 р. в заможній сім’ї, у Львові. Батько Карл був відомим у місті адвокатом, а мама Малика походила з єврейської банкірської родини Менахема Менделя Фейґенбаума. Вони мешкали в будинку на вулиці Пекарській, 31. Не менш впливовою людиною був дід Леопольда – рабин (духовний лідер єврейської громади) Аківа Вайс із Чернівців.
«Моє дитинство пройшло у Львові – в той час під австрійським володінням – у будинку і на вулицях, які були одночасно тихими і величними. Довга вулиця мала якусь припорошену елегантність, з каштановими деревами і дерев’яною проїжджою частиною, на якій відбивалися копита коней», – так написав сам Леопольд про своє дитинство.
Леопольд отримав хорошу світську та релігійну освіту. Він знав багато мов. У 13-літньому віці вільно орієнтувався в священних книгах. Разом із батьками часто відвідував Відень і Берлін, подорожував у Альпах, бував на Північному та Балтійському морях тощо.
Коли почалася Перша світова війна, 14-річний Леопольд втік з дому та вигадав собі ім’я, щоби вступити до лав австрійської армії. Для своїх років він був високого зросту і легко зійшов за вісімнадцятирічного – це був мінімальний вік для набору до армії. Через тиждень його розшукав батько за допомогою поліції, і Леопольд був ганебно доставлений у Відень, куди сім’я переселилася незадовго до цього.
В погоні за успіхом
У 1918 р. він вступив до університету у Відні, де два роки вивчав філософію та історію мистецтв. Проте у свої двадцять Леопольд задумав стати журналістом. Він покинув здобуття освіти і вирушив до Берліна. У кишені було золоте колечко, успадковане від матері, яка померла роком раніше, а ще гнівний лист батька. Батько заявляв Леопольду, що той закінчить життя у стічній канаві.
Приблизно два місяці Леопольд пропрацював асистентом німецького кінорежисера Фрідріха Мурнау, а потім продовжив подорож Європою, підробляючи то тут, то там. Зрештою, опинився в берлінському офісі британського агентства новин «Юнайтед Телеграф».
Трохи пізніше йому вдалося взяти інтервʼю в Єкатерини Пєшкової, дружини російського письменника Максима Горького. Воно отримало великий успіх. А згодом Леопольда запросили стати кореспондентом однієї з найвпливовіших газет Німеччини – Frankfurter Zeitung.
Як єврей Леопольд став мусульманином Мухаммедом
Навесні 1922 р. Вайс отримав листа з Єрусалиму від свого дядька Доріана Фейгенбаума, лікаря місцевої психіатричної клініки. Той запропонував йому приїхати до нього в гості і деякий час пожити у місті. Леопольд поїхав на Схід, там став кореспондентом німецького видання у Палестині.
У 1923 р. здійснив поїздку до Йорданії, де познайомився з еміром Абдаллою, якій пізніше став засновником Хашимітського Королівства Йорданія. А потім відвідав Сирію, де глибше познайомився з арабським побутом.
Повернувшись до Берліна, одружився з на 15 років старшою за нього художницею Ельзою Шієм. А потім Леопольд вирішив прийняти іслам. Цьому передував випадок, коли Вайс їхав у берлінському метро серед багатих, але похмурих пасажирів першого класу. Прибувши додому, він побачив відкриту сторінку Корану: «Ви сповнені бажанням мати більше і більше, до тих пір, поки ви не дійдете до своїх могил. Якби ви тільки знали це, ви б, напевно, побачили пекло, в якому перебуваєте».
Ці та інші тези Корану були для нього близькими, тому й він вирішив змінити релігію. Також змінив ім’я на Мухаммед Асад. «Асад» обрав не випадково, арабською воно означає «лев», як і корінь імені Леопольд, а імʼя Мухаммед обрав на честь пророка.
Після того, як Асад оголосив про свій перехід в іслам, його рідні розірвали з ним відносини, вважаючи сина зрадником. Вони відновили листуватися лише після того, як Асада визнали провідним близькосхідним журналістом.
Радник короля та секретний агент
У 1927 р. Мухаммед вирушив із близькими в хадж – паломництво в ісламі, пов’язане з відвідуванням Мекки та її околиць. У дорозі від отруєння раптово померла дружина Ельза.
Пізніше він познайомився з принцом Фейсалом, з яким випадково зустрівся в бібліотеці мечеті Аль-Харам, що в Мецці. Той привів його до короля Абдул-Азіза Аль Сауду – засновника Саудівської Аравії. Мухаммед та король знайшли спільну мову. За деякий час Мухаммед став радником короля та його секретним агентом. Усі доручені місії виконував блискуче.
Доля для Мухаммеда готувала нові й нові пригоди. У Мецці Асад вдруге одружився – з 15-річною Мунірою Хуссейн аль-Шаммарі, донькою арабського шейха. Крім того, Асаду довелося побувати в Центральній Аравії. На той час він був єдиним чужинцем, який отримав доступ на закриті території.
Наступні шість років він провів у Саудівській Аравії, де вивчав іслам та подорожував.
Творець конституції Пакистану
У 1932 р. Асад поїхав до Британської Індії, де приєднався до боротьби мусульман за незалежність Пакистану і став близьким сподвижником ідеологічних батьків Пакистану Мухаммеда Ікбаля та Мухаммеда Алі Джинни.
Після початку Другої світової війни батько і сестра Асада опинилася в німецькому концтаборі, а сам він зі своєю дружиною та сином – у британському таборі в Бомбеї для інтернованих громадян Німеччини. У 1942 р. батька та сестру вбили в таборі смерті.
Після утворення Пакистану у 1947 р. Асада було призначено головою Департаменту ісламського відродження. Завданням Мухаммеда стало створення конституції Пакистану.
Від 1951 до 1952-го був повноважним міністром у пакистанському представництві при ООН, де різко виступав проти Ізраїлю та сіонізму. Згодом розлучився з другою дружиною і втретє одружився – з молодою американкою польського походження Полою Казімірською. Його розлучення погано сприйняли в ісламській країні, тож він подав у відставку. Щоправда, це не точна версія, чи саме через це він пішов з уряду.
Письменник, мислитель, перекладач та борець за права жінок
Асад є творцем багатьох книг, як-от «Іслам на роздоріжжі», «Шлях у Мекку». Його вважають одним із найвидатніших мусульманських релігійних мислителів ХХ ст. (опублікував приблизно 40 філософських праць).
Крім того, він зробив один із найкращих коментованих перекладів Корану на англійську мову. Пізніше працював професором університету Аль-Азхар у Каїрі.
Ще одна важлива сфера діяльності Мухаммеда Асада – боротьба за права жінок. Він довго та рішуче протестував проти обмежень прав жінок в ісламських країнах. Зокрема, під час написання конституції Пакистану Асад наполіг на тому, щоби жінки могли обиратися в будь-які структури влади країни. А в 90-ті завдяки йому посаду премʼєр-міністра Пакистану вперше зайняла жінка – Беназір Бхутто.
Також Мухаммед виступав проти того, щоби жінки носили паранджу. Він це аргументував тим, що за часів пророка, паранджа існувала тільки для пророка, однак не можна думати, що це стосується всіх ісламських жінок.
Дев’ятнадцять років Асад прожив у Марокко. Війна між ісламськими країнами Іраном та Іраком у 80-тих потрясла Асада. Він назавжди залишив мусульманський Схід і перебрався до Європи.
Останні роки життя провів в Іспанії. Там же і помер – 23 лютого 1992 року, у віці 91 рік.
