2 Липня 2022

Станіслав Лем, або «фантастичний» львів’янин

Related

Сучасний львівський поет та науковець — Назар Федорак

Назар Федорак — український поет, перекладач, літературознавець, дослідник давньої...

Вишиванка в обмін на бронежилети: історія Тетяни Зез

Тетяна Зез у 2014 році переїхала з Донецька до...

Діяльність Шкільного львівського театру УКУ “На Симонових стовпах”

Шкільний Театр УКУ “На Симонових стовпах” — це єдиний...

«Батьківська Хата. Homestead» на Львівщині – проєкт про українську культуру

«Батьківська Хата. Homestead» – це україно-американський проєкт, що покликаний...

Share

У місті Лева народилось багато геніїв, творчість та діяльність яких стала важливою не тільки для української, але і світової історії. Серед них і Станіслав Лем – автор всесвітньо відомих фантастичних творів, філософ, інтелектуал. Найпопулярніший серед польських письменників за кількістю мов, якими перекладено його твори, пише ilvivyanyn.com.

Львів – місто, де формувалась особистість Лема

Перші 24 роки життя геній провів у Львові. Народився тут же – 12 вересня 1921 р., однак сам письменник стверджував, що народився 13 вересня, просто його батьки не бажали вписувати у документи «нещасливе число».

Його батько лікар-отоларинголог Самуїл та мати Сабіна вважалися поляками єврейського походження. Родина Лема жила у самому центрі Львова та мала 6-кімнатну квартиру на третьому поверху у будинку на вулиці Браєровській (Богдана Лепкого).

Будинок Лемів

Сам Лем згадував, що на прогулянку зазвичай ходив разом з батьком в Єзуїтський сад (парк Франка) або ж угору, у бік церкви святого Юра. Зимовими днями прогулювалися по Маршалковській перед Університетом Яна Казимира (ЛНУ ім. І. Франка).

Маленький Станіслав виділявся серед однолітків. З 1932 р. Лем навчався у Другій гімназії імені Кароля Шайнохі (ліцей № 8 ЛМР на вул. Підвальній).

На грані від смерті

Після закінчення гімназії юний Лем успішно склав іспит у Львівську політехніку, але через те, що він був представником «неправильного соціального класу» (батько – заможний лікар, завідувач відділення), його не прийняли.

Батько використав свої зв’язки та за допомогою професора Парнаса, відомого біохіміка, і відправив сина вивчати медицину у Львівський медичний інститут без найменшого ентузіазму від Станіслава. Медицина для Лема була важливою, але справжнє його покликання – інженерна сфера. Під час прочитання його «Кіберіади» чи чогось іншого з жанру фантастики, бачимо, наскільки це важлива для нього тематика.

Однак не так сталося, як гадалося: німецька окупація Львова у 1941 р. перервала його навчання. Сам Лем ніколи не любив розповідати про своє життя під час окупації. Коли інтерв’юери запитували його про життя в окупованому німцями Львові, він часто відмовлявся відповідати, посилаючись на те, що за такі спогади розплачується безсонними ночами. Свій твір «Серед померлих», присвячений подіям Другої світової війни, Лем згодом заборонив перевидавати.

Дослідниця життя письменника Агнешка Гаєвська розповідала, що 20-річний Станіслав у ці часи пройшов через страшні випробування і був на грані від смерті. Зокрема, про це свідчить той факт, що Лем вижив у так званому «тюремному погромі» 30 червня 1941 р., коли йому довелося виносити трупи розстріляних ув’язнених із в’язниці «Бригідки», а потім він дивом уцілів під час масових розстрілів на вулицях Львова. Його врятував несподіваний приїзд знімальної групи з Німеччини, через що страту скасували (цю сцену він пізніше зашифрував у своєму науково-фантастичному романі «Голос Господа»).

Найімовірніше, наступні кілька місяців Лем провів у львівському гетто, звідки втік за підробленими польськими документами, що дозволили йому влаштуватися на роботу до німецької компанії Rohstofferfassaung. Його батьки всі роки німецької окупації ховалися в різних місцях у Львові.

17 липня 1945 р. родина Лемів переїхала до Кракова, де Станіслав вступив на медичний факультет Ягеллонського університету.

Творчий доробок

У 1950-му 29-річний Лем познайомився з на десять років молодшою за нього Барбарою Лесняк. Через три роки вони одружилися. А 1968 р. в сім’ї з’явився син Томаш.

Сімейне життя не стало на заваді творчості. У 60-90 рр. Станіслав написав твори, внесені у золотий фонд світової фантастики. Серед них: «Зоряні щоденники Йона Тихого», «Едем», «Книга роботів», «Соляріс», «Казки роботів», «Непереможений», «Кіберіада», «Розповіді про пілота Піркса» та чимало інших. Переважно там описувалися космічні подорожі, роботи, далекі планети.

Лем цікавий світові не лише як письменник, але й філософ та футуролог, який ще у ХХ ст. передбачив ті проблеми, що постали перед людством у ХХІ ст. Наприклад, передвістив появу електронних планшетів, смартфонів, віртуальної реальності, 3D-друку, компʼютерних ігор та багато іншого.

Також він чимало зробив у царині есеїстики, розмірковуючи над проблемами свого жанру, а через них – над шляхами розвитку науки, технічного прогресу та усього людства: «Діалоги», «Сума технологій», «Філософія випадку», «Фантастика й футурологія», «Уявна величина», «Роздуми та шкіци», «Бібліотека XXI століття»…

Працював і в детективному жанрі, зокрема написав «Слідство».

Чому жодного разу не повернувся до Львова?

У фільмі «Відомі львів’яни. Станіслав Лем» розкривається одна з таємниць письменника – небажання розповідати про життя у Львові, тому що багато його близьких загинули під час Голокосту. В Лема залишилися неушкодженими батько і мати, але практично вся решта родини була знищена. І ця історія увесь час тяжіла над ним, хоча він рідко згадував про трагічне минуле у своїх працях.

Усе доросле життя Лем прожив у Польщі, однак неодноразово відвідував СРСР, і йому пропонували поїздку до Львова, але він категорично відмовлявся. Так само відмовився і в часи незалежної України. Він говорив, що вже немає того Львова, в якому він жив, або що повернутися до цього міста – все одно, що вернутися до колишньої коханої, у якої вже новий чоловік та діти від нього.

Проте Львів він любив. Свою ностальгію за цим містом письменник описав у автобіографічній книзі «Високий замок», де заявив, що Високий замок для львів’ян – те саме, що рай для християнина.  

Мешкаючи у Кракові, Відні та Берліні, Лем завжди наголошував: «Я львів’янин і львів’янином залишуся до смерті. Я не можу сказати, що повністю щасливий. Моє щастя залишилося, коли довелося залишити Львів».

Останній раз львів’янина-фантаста запрошували до Львова на презентацію книжки «Високий замок» у 2002 р., але він залишився вірним собі та знову проігнорував можливість відвідати рідне місто.

Станіслав Лем помер 27 березня 2006 р. у Кракові на 86-ому році життя, залишивши за собою твори, які надихають і будуть надихати вчених на створення нових корисних винаходів, а творчих людей – на створення фільмів та ігор, а головне – даруватимуть насолоду читачам.