29 Травня 2022

“Чорні ріелтори” у Львові

Related

Бруно Шульц: трагічна історія життя письменника зі Львівщини

Надзвичайно загадковою є постать Бруно Шульца, твори якого досягли...

Енергія для захисників: як львівські волонтери виготовляють енергетичні батончики

Львів’янка Віра Попович – дизайнерка. Вона вирощує у великих...

Де краще робити МРТ у Львові?

Вважається, що томограф був винайдений у 1973 р. З...

Обличчя львівського боксу

Україна подарувала світу багато талановитих боксерів, серед яких такі...

Share

Під терміном «чорні ріелтори» розглядають шахраїв, що вчиняють злочини на ринку нерухомості, шляхом заволодіння чужим майном. В добу СРСР, коли усі житлові будинки перебували у власності держави, подібні злочини здійснити було неможливо. З розпадом СРСР, громадяни почали приватизовувати свої помешкання. Таким чином державна нерухомість перетворилась на приватну, що дало поштовх до бурхливого розвитку «чорних ріелторів». На жаль ця тенденція не оминула й найбільше місто Західної України – Львів. Далі на ilvivyanyn.

“Золота ера” мисливців за нерухомістю

1990-ті рр. стали справжнім випробуванням для пострадянських країн, яким довелось пристосовуватись до нових умов існування. Рекет, розбірки між злочинними угрупуваннями, інфляція, зростання цін, безробіття, закриття державних підприємств, “фінансові піраміди” та інші схеми шахрайства – усе це довелось пережити нашим громадянам. 1990-ті рр. відзначились доволі низькими цінами на нерухомість – квартири можна було придбати від 3 до 10 тис. доларів. Незважаючи на те, що не було новобудов, асортимент квартир був величезним. Цим і користувались різноманітні шахраї. Продажем квартир займались як маклери з агентств нерухомості так і звичайні посередники. Оскільки жодного Інтернету не було, оголошення щодо продажу квартир розміщували переважно у газеті “Ваш магазин” або у газетах агенцій нерухомості (“Карат”, “Маєток” та інші).

Зважаючи на величезний асортимент квартир, не могли пройти повз такої спокуси “чорні ріелтори”. Жертвами таких пройдисвітів ставали переважно малозабезпечені та самотні люди, які не мали рідні, друзів, на зникнення яких ніхто не звертав уваги. Звідки ж “чорні ріелтори” могли дізнатись про потенційних жертв? Дуже просто – від завербованих працівників ЖЕКу, підкуплених дільничих міліції, працівників соцслужб. Адже “чорні ріелтори” працювали як угрупування, де були свої “розвідники”, нотаріуси, люди в правоохоронних органах та місцевих органах влади, БТІ. Часто “чорні ріелтори” Львова мали групи ліквідаторів, які займались фізичним знищенням колишнього власника квартири. У кращому випадку власника вивозили у занедбану оселю десь у сільській місцевості. 

За квадратні метри злочинці без вагань позбавлять життя людину.

Потенційна жертва могла переписати шахраям свою квартиру добровільно (за мізерні кошти, по обману, у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння), під примусом (шантаж, тортури) або ж власника знищували, а квартири продавали заднім числом, за підробленими підписами. Далі “віджату” квартиру могли кілька раз перепродати, аби заплутати правоохоронні органи, які могли зацікавитись підозрілими продажами. Траплялось, що група “чорних ріелторів” могла за рік збути кілька десятків квартир.

2000-і

Полювання на квадратні метри у Львові продовжилось й у 2000-і, коли ціни на квартири зросли у рази. До світової економічної кризи 2008 р., ціни на квартири у Львові приблизно дорівнювали цінам у Парижі! В елітних районах Львова (поблизу Стрийського парку, Професорська Колонія) за однокімнатні квартири подекуди бажали отримати від 80 до 120 тис. доларів США. “Чорні ріелтори” продовжили свою діяльність.

Дуже сумнівна історія пов’язана з вже покійним (помер 2003 р.) громадянином Лісецькім Олександром (вул. Яловець 21). Вказана особа проживала у двоповерховому особняку із старою матір’ю, яка мала психічні розлади.

1

Олександр Лісецкій, 2009 р. Був талановитим художником, добряком.

Син та колишня дружина Олександра мешкали у Маріуполі. Олександр ніде не працював, споживав алкоголь і жив за рахунок пенсії матері і того, що здавав кімнати у будинку. Одного разу йому не повезло з квартирантами – на ночівлю залишились злочинці, які перебували у розшуку. Про перебування злочинців стало відомо місцевому дільничному, який повідомив своє начальство. До будинку прибув спецназ, однак квартиранти вже встигли втекти. Лісецькому довелось “походити по кабінетах”, давати свідчення. Після цього випадку життя Олександра змінилось. Мати померла, біля нього з’явився невідомий, якого Олександр рекомендував усім як “племінника”. Племінник розпочав ремонт будівлі, почав зводити мур довкола дому. За нез’ясованих обставин, Олександр отримав важку травму бедра, довгий час пролежав в лікарні, а потім…опинився у маленькій кімнатці (малосімейка) на вул. Медової Печери. Олександр стверджував що цю квартирку йому купив племінник і поклав чимало коштів на рахунок, сплачував усі комунальні, кожного тижня привозив харчі. У малосімейці до Олександра навідувались гучні компанії – випивка, веселощі, інколи й бійки. Сусіди одного разу написали заяву до міліції. Як виявилось – квартиру орендували! Лісецького терміново перевезли до майже зруйнованого будинку на вул. Харківській, який був схожий радше на сарай. Лісецького навідував лише його давній приятель – Віктор. Мешканці Харківської запримітили “підозрілого” сусіда, звернулись до міліції. Олександра перевезли до орендованої квартири на вул. Б.Хмельницького, яка стала для нього кінцевим пунктом.  навідуючи свого приятеля, Віктор одного разу застав моторошну картину – Олександр лежав на підлозі, у власній сечі, паралізований. Що спричинило таке – невідомо. Олександр деякий час провів у приватному медзакладі і у 2013 р. його не стало.

Ще один підозрілий випадок – пост на Львівському форумі “Доцент в законі”. У пості мова йде про те, що до “чорних ріелторів” мав відношення доцент Львівської політехніки, підприємець, депутат Лисиничівської ОТГ Далик Володимир Петрович. У пості вказано, що на початку 2000-х Далик займався “віджиманням” квартир у алкоголіків, наркоманів та інших асоціальних осіб. Інформація не перевірена і може бути простим фейком.  

А яка ситуація сьогодні?

З впровадженням нових інформаційних технологій, в еру Інтернету, та величезною кількістю новобудов, які ростуть буквально як гриби, ситуація на ринку нерухомості сильно змінилась. Квартири звичайно не “відкотились” у ціні до рівня 1990-х, однак тепер проводити махінації складніше, зважаючи на те, що існує єдина база даних, підозрілих ріелторів можна легко перевірити через соцмережі. Хоча й зараз у місті є чимало алкоголіків, наркоманів, одиноких літніх людей. У 2017 р. правоохоронці Львова затримали групу осіб (серед яких був і працівник поліції), які намагались знищити одинокого пенсіонера та заволодіти його помешканням. У травні 2020 р. національна поліція затримала групу осіб, яка займалась нелегальним перепродажом квартир на суму понад 7 млн. гривень. 

1

Затримані поліцією “чорні ріелтори” Львова

У затриманих була вилучена зброя, підробні штампи та печатки. Тож “чорні ріелтори” нікуди не зникли. Аби вберегтися від них, рідні повинні пам’ятати про своїх батьків, дідусів чи бабусь, не залишати їх на самоті, навіть якщо останні вживають алкоголь. Якщо ж особи одинокі, про їх захист повинні подбати як державні органи так і волонтери. Адже сила людей у згуртованості. 

Головне фото – колишній будинок Лісецкого (вул. Яловець 21). 2015 р.