Міжнародний аеропорт Львова займає друге місце серед усіх аеропортів України за кількістю пасажирів. Цей вузол повітряного сполучення, розташований у східній Європі, вважається одним із найбільших, пише сайт ilvivyanyn.com.
Історія львівського аеропорту, який нині має ім’я засновника міста Данила Галицького, дивує і надихає. Тож пропонуємо дізнатися більше.
Перші авіаперевезення у Львові
У далекому 1914 році в місті Лева було побудовано перше летовище. Перший аеровокзал був розташований поблизу залізничного вокзалу в районі Левандівки. На початку свого існування аеропорт обслуговував лише військові літаки. А цивільні регулярні авіарейси розпочалися лише з вересня 1922 року. Перший виліт здійснило повітряне судно в напрямку Варшави з транзитною посадкою в Гданську. Так Львів став першим українським містом, звідки вирушали пасажирські літаки. У Києві та Харкові відповідний сервіс з’явився лише два роки потому.
Як свідчить статистика, за сім років роботи, до кінця 1929 року, летовище Львова забезпечило понад чотири з половиною тисячі рейсів, які перевезли 10784 пасажири. А 1929 рік виявився найбільш продуктивним – упродовж цих дванадцяти місяців було перевезено 1894 авіапасажирів та виконано 485 повітряних рейсів. Звичайно, у наш час, коли літаки курсують з сотнями пасажирів на борту, ці цифри здаються мізерними. Але тоді авіаперевезення здійснювали судна німецького виробництва «Юнкерси», розраховані всього на 4 пасажирів, та літаки «Фокер» (Голландія), на борту яких вміщалось до 10 авіапасажирів і навіть був передбачений туалет. Рейс таких аівасуден до Варшави тривав 1 годину 40 хвилин.
У 1930-і роки авіапарк аеропорту поповнився амeриканськими літаками марки «Локхід». У них були передбачені крісла для 11 пасажирів та навіть невеликий буфет. А згодом аеропорт придбав судна «Дуглас», які також виготовляли в Сполучених Штатах. Салон судна «Дуглас» вміщував 14 людей.
Перенесення летовища
З початком курсування пасажирських авіасуден місцеві можновладці звернули увагу на невеликі габарити льотного поля на Левандівці. Тому можливості розвитку авіасполучення між Львовом та іншими містами обмежувались. Вже в 1923 році було прийняте рішення перенести летовище. Новий аеропорт мав запрацювати в передмісті, поблизу населеного пункту Скнилів, віддаленого від міського центру на 6 км. Спершу цей об’єкт будувався військовими, пізніше до них приєдналися й цивільні.
Для зведення залізобетонного ангара, будівлі першого аеровокзалу, знадобилося шість років. Наприкінці 1929 року об’єкт був запущений в експлуатацію. Новий аеропорт забезпечував вильоти та посадки регулярних міжнародних та внутрішніх пасажирських рейсів, а також рух суден військової авіації. Сюди був перенесений і військовий авіаполк.
Розбудова інфраструктури поблизу аеропорту продовжувалася й після його відкриття. На початку 1930-х років до летовища проклали залізничний шлях. Поруч із ним збудували радіостанцію, метеостанцію, заправку для авто та сигнальний маяк із проблисковим ліхтарем, світло якого було видно майже за 100 км. Побудували також й зал очікування – ця велетенська споруда збереглася дотепер.
На жаль, проєктанти обрали не зовсім вдале місце для нового аеропорту. У період міжсезоння злітна смуга заливалася водою, і це викликало необхідність періодичного, вимушеного закриття аеродрому. Проблему вирішили в 1936 році спорудженням двох додаткових злітно-посадкових смуг довжиною до 1,2 км із поліпшеним, викладеним із щебеню покриттям. Розташовувалися ці нові смуги нестандартно – перехресно.
Рівень сервісу львівського аеропорту стрімко розвивався. Було налагоджене безкоштовне автобусне сполучення до летовища з центру міста. Людей з інвалідністю доставляли сюди на автомобілях. На території аеродрому надавали свої послуги мандрівникам безплатно носії багажу. Оформлення документів на виліт загалом займало до 15 хвилин.
До початку радянської окупації літаки зі Львова курсували на п’ятнадцяти напрямках. Коли Львів опинився під владою Радянського Союзу, літаки почали курсувати до Москви та інших міст СРСР.
Доля аеропорту від Другої світової війни до розпаду СРСР
Вранці 1 вересня 1939 року, в перший день війни, аеропорт Львову був розгромлений німецькими бомбардувальниками та повітряними ракетоносіями словацької армії. У червні 1941-го трагедія повторилась. Німецькою авіацією було знищено 264 радянських літаки, які розміщувалися на території відповідного летовища. Згодом, в період окупації, німецька влада розпочала відбудову зруйнованого львівського аеропорту. Ремонт та відновлення льотного поля вони робили силами військовополонених, що перебували в концтаборі «Шталаг».
А в 1944 році вузол повітряного сполучення Львова був розбомблений радянськими завойовниками. Згодом цей стратегічно значущий об’єкт, що увійшов до мережі «Аерофлот», відновили. Було поновлене сполучення зі столицею СРСР, Києвом та адміністративними центрами сусідніх регіонів.
Від 1950-х років галицьке летовище приймало багато міжнародних рейсів, а також було транзитним аеродромом для забезпечення дозаправлення літаків. В останні роки радянської епохи аеропорт Львова відправляв близько шість десятків повітряних суден щодня.
Львівський аеродром в період незалежності
У 1990-х аеродром швидко модернізувався і всі сліди радянщини зникли.
Був відновлений міжнародний статус летовища. У 1999 році, до саміту глав європейських держав, що відбувся у Львові, була зроблена капітальна реставрація аеропорту, в тому числі його льотного поля. Особливі зміни чекали установу напередодні чемпіонату з футболу «Євро-2012».
Перед Львовом стояло завдання прийняти десятки тисяч гостей зі всього світу. Готували міський аеропорт до місії, починаючи з 2009 року. Саме в цей час, задовго до початку проведення міжнародного футбольного турніру розпочалося будівництво нового терміналу. Термінал, за задумкою архітекторів, включав 9 виходів і мав забезпечувати обслуговування двох тисяч авіапасажирів щогодини. Кошторис спорудження об’єкта складав майже 2,5 мільярди гривень. Відновлювальні роботи торкнулися й старого терміналу. На ньому реставрували багатостраждальну злітно-посадкову смугу та подовжили її на 795 метрів – тепер довжина цієї смуги склала 3,305 км. Така реконструкція дозволила приземлення у Львові повітряних суден категорії D.
Саме перед проведенням «Євро-2012» активізувалися дискусії щодо зміни найменування вузла повітряного транспортного сполучення міста Львів.
Пропонувалося декілька варіантів назви об’єкта. Серед них були пропозиції назвати аеропорт ім’ям Івана Георгія Пінзеля (Pinsel International Airport), Степана Бандери, короля Данила Галицького або просто «Аеропорт Львів». Край полеміці поклав наказ Міністерства освіти України від 6 лютого 2012 року. Цим офіційним документом було затверджено назву «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького».
Станом на початок 2022 року аеропорт протягом однієї години міг пропускати близько двох тисяч пасажирів, забезпечувати посадки та вильоти найбільших авіалайнерів. Усе змінилося 24 лютого з початком повномасштабного вторгнення росіян. Збройна агресія змусила припинити роботу всі українські летовища.
Вже через декілька місяців після початку війни почали обговорювати можливість відкриття аеропорту імені Данила Галицького хоча б для перевезення цивільних громадян. Така думка неодноразово висловлювалася міністром закордонних справ України Дмитром Кулебою. Проте експерти не підтримали цієї ідеї, посилаючись на неодноразові атаки ворога по цивільних авіалайнерах. Саме тому поновлення авіарейсів найімовірніше відбудеться тільки по цілковитому завершенні бойових дій.