2 Квітня 2023

Як у Львові перший в Україні пам’ятник встановлювали

Related

11 вистав, які варто відвідати у Львові

Культурне життя Львова вирує всупереч усім намаганням ворога зламати...

Як позбутися постійної втоми: поради львів‘янам

Сучасна людина з її активним ритмом життя, під впливом...

Як зміцнити імунітет після зими: поради львівської фахівчині

Для того, аби наситити організм вітамінами, потрібне правильне харчування...

Пральна машина не полоскає: причини та розв’язання проблеми

Про неробочий режим полоскання в пральній машині користувач дізнається...

Виставки у Львові, які варто відвідати

Львів – місто мистецтва. Численні виставки не лише милують...

Share

Львів – місто новацій та винаходів, де за багато століть було винайдено та придумано чимало речей. Окрім загальновідомих (перша друкована книга, гасова лямпа чи перша в Україні пивоварня), місто може також похвалитися тим, що саме тут свого часу встановили перший на теренах нашої країни пам’ятник, розповідає сайт ilvivyanyn.com

Перший пам’ятник в Україні, як не дивно, не був скульптурою на честь видатного українського діяча, письменника чи політика. Це був пам’ятник діячеві Речі Посполитої – гетьманові Станіславу Яблоновському. 

Людина, на честь якої у Львові з’явився перший пам’ятник 

Станіслав Яблоновський – представник магнатського знатного роду, польський державний та військовий діяч, предок Андрея Шептицького. 

Попри те, що ця людина не була українцем та навіть брала участь у воєнних діях проти козацьких військ у часі національно-визвольного повстання, він таки зіграв важливу роль у житті Львова. Передовсім, він прославився тим, що став рятівником Львова під час татарських нападів 1695-го року, за що міська громада і вирішила століття потому спорудити йому пам’ятну споруду. 

Історія пам’ятника, якого вже немає 

Пам’ятник Станіславу Яблоновському було встановлено у 1752-1754-х роках у внутрішньому дворику Єзуїтської колегії Львова, самого ж гетьмана поховали у крипті єзуїтського костелу. Так склалося не випадково – за життя Яблоновський прославився також як фундатор єзуїтського ордену. 

Скульптуру виготовили із пісковику у вигляді давньоримського воїна, який був одягнений у шолом та старі рицарські обладунки. В одній руці Яблоновський тримав плащ, який спадав до землі, а в другій – булаву. 

Так було до приходу у місто австрійської влади у 1772-му році, коли будівлю монастиря переобладнали під звичайний суд. Пам’ятнику також не “дозволили” стояти на його місці – скульптуру забрали з подвір’я і тривалий час про неї нічого не чули. 

Тільки у дев’ятнадцятому столітті, а якщо бути точнішими, то у 1857-му році, львівський журналіст Іполіт Ступницький знайшов пам’ятник та організував його відновлення. Він зібрав кошти на реставрацію та домовився зі скульпторами Парисом Філіппі та Абель Марією Пер’є, які і здійснили відновлення. 

1861-го року пам’ятник Станіславу Яблоновському знову урочисто встановили у Львові. Цього разу під нього було обрано місце на новоствореній вулиці міста – Нижні Вали (колись це було місце розташування оборонних валів у Львові). Цікаво, що з того часу змінилася назва вулиці – її почали називати Гетьманськими Валами, адже тепер її прикрашала скульптура польського гетьмана.  

Подальша доля першого пам’ятника на теренах України 

У 1932-му році пам’ятник Станіславу Яблоновському перенесли на його колишнє місце – сучасну площу Яворського. Це спричинило перейменування площі на честь гетьмана. Ще за кілька років, у часі Другої світової війни, у 1944-му році, коли до Львова прийшла Червона армія, пам’ятник знову безслідно зник, цього разу – назавжди.  

Натомість радянська влада у 1980-му році вирішила використати це місце під іншу скульптуру. Тут встановили пам’ятник “Борцям за Владу Рад” – підпільній організації, яка діяла у роки Другої світової війни. Автором пам’ятного знака був відомий львівський скульптор Йосип Садовський. Ця скульптура також відійшла у минуле назавжди – її демонтували у дев’яностих роках. 

З того часу площа, на якій стояли раніше обидва пам’ятники, стала частиною пішохідної зони центральної частини міста. Це затишна місцина з тривалою історією, де сучасники можуть неспішно прогулятися та випити ароматної львівської кави. 

.,.,.,.