На Львівщині є чимало старовинних архітектурних пам’яток, довкола яких за багато років виникли численні легенди та перекази. Подейкують, що у багатьох місцях нашої області можна навіть відчути присутність потойбічної сили – привидів, пише сайт ilvivyanyn.com.
Якщо читачеві не моторошно від лячних історій про духів поміж нас – ловіть добірку місць на Львівщині та у самому Львові, де “живуть” привиди.
Привид дружини короля Яна Собезького (Золочівський замок)
Розпочнемо нашу мандрівку містичними локаціями області, де мешкають привиди, із Золочівського замку – колишньої королівської резиденції та чудового зразка ренесансної архітектури, закладеного у першій половині сімнадцятого століття. Свого часу цей замок став першим на наших теренах, де обладнали каналізацію та камінне опалення. У наші дні Золочівський замок – музей-заповідник, що входить до комплексу Львівської галереї мистецтв.
Така чудова локація, яку не оминають туристи, обов’язково припаде до душі і любителям “полоскотати” нерви. Справа в тому, що саме тут мешкає загадковий привид “Білої Пані” – подейкують, що це дух дружини короля Яна Собезького – Марисеньки. Розповідають, що після смерті короля дружина була змушена покинути свої володіння і поїхати у Францію, бо місцева знать її не любила та не сприймала, а коли померла, то почала навідуватися до своєї резиденції на Львівщині.
Подейкують, що тут, окрім привида Марисеньки, блукають і інші духи. Справа в тому, що це місце буквально наповнене енергетикою мучеників, адже у часи радянського режиму замок перетворили у справжнісіньку катівню. З того часу тіла було ексгумовано та поховано, однак подейкують, що далеко не всі закатовані знайшли спокій, і досі бродять у замку, шукаючи своїх катів.
Привиди Підгорецького замку
Підгорецький замок – один із найгарніших на Львівщині, чудова локація для фото та для туризму. Колись на його місці були звичайні укріплення, однак їх викупив у сім’ї Підгорецьких коронний гетьман Станіслав Конєцпольський, який тут і заклав замок у першій половині сімнадцятого століття.
Мабуть, кожен місцевий тут зможе розказати історію про жінку-привида у цьому замку. Пов’язана вона із родиною Жевуських та розповідає про князя, який зненавидів свою дружину та наказав живцем замурувати її у стінах споруди. Кажуть, що кожного року у день смерті Марії можна почути її плач та навіть побачити її дух, який бродить коридорами замку, не маючи спокою.
І досі достеменно невідомо, де саме князь заховав свою дружину. Подейкують, що це могли бути підземелля, або ж у стіні біля каміна у княжому передпокої, адже камін відверто називають “дивним” та стверджують, що у ньому неможливо було розвести вогонь. Ніхто не знає, для чого цей камін спорудили, однак дослідники припускають, що саме у ньому могла бути живцем похована невірна дружина князя.
Також ходять легенди про те, що начебто тут під землею заховано чимало скарбів та безцінних досліджень алхіміка Северина Жевуцького, і дух алхіміка час-від-часу навідується сюди, закликаючи гостей до своєї скарбниці.
Привид у львівській Ратуші
Якщо ви коли-небудь бували у стінах ратуші, то неодмінно чули легенди про привида, який тут мешкає та бореться за справедливість. Так, у міській ратуші блукають привиди, які шукають істини у кабінетах чиновників і нагадують про те, що їм потрібно приймати тільки справедливі рішення та чесно судити людей.
Так-от, тут розповідають легенду “Пам’ятай про чорну труну” – цю фразу колись було написано на книзі міських актів. Писали через те, що колись у Львові стратили невинного молодого хлопця, несправедливий вирок якому виніс лавничий суд, який діяв тут разом з магістратом. Подейкують, начебто після цього над лавничим судом нависло прокляття – перед кожним засіданням до зали влітала чорна труна, або ж з’являвся дух самого страченого хлопця.
Привид міської ратуші покликаний нагадувати всім чиновникам про справедливість та праведну кару для всіх тих, хто ухвалює злочинні рішення і не керується законом при цьому.
Привид Домініканського собору
Мешкають привиди не тільки у місцях, де панує енергетика зла чи живе трагічна історія минулого. Можна зустріти привидів навіть у намолених святинях – наприклад, у Домініканському соборі, кажуть міські знавці історії та екскурсоводи.
Кажуть, наче по соборі блукає монах-домініканець, одягнений у білий плащ з чорним хрестом на спині, і почав він тут ходити після того, як стартували розкопки у підземеллях храму. Однак лякатися привида Домініканського собору немає чому – він дуже тихий та обережний, і не завдає шкоди людям. Навпаки, блукає собі стінами святині, та навіть інколи допомагає – кажуть, що поливає квіти. Подейкують, що найчастіше його можна почути у замурованому приміщенні під церковними хорами – там колись була бібліотека.
Привиди Олеського замку
Мабуть, любителі старовини на Львівщині добре знають цю місцину – Олеський замок став туристичною перлиною регіону, перша згадка про яку сягає ще часів далекого чотирнадцятого століття. Екскурсоводи та історики неодмінно згадають низку історій про споруду, а також легенд та оповідей про моторошних привидів тут.
Передусім, тут можна побачити дух давно зниклого монаха, який свого часу жив у замку, однак полюбляв ходити на залицяння до жінок, які мешкали у прилеглих населених пунктах до замку. Іншим монахам не подобалася така поведінка свого побратима, і вони вирішили здійснити жорстокий самосуд над ним. Вони спіймали ловеласа та замурували його у стінах замку, позбавили їжі та води. Недовго витримав у таких умовах монах та й помер, а після його смерті тут почали замічати дух, одягнений у монаший одяг, який блукав замком, спокутуючи провину перед своїми побратимами.
Та не тільки привид монаха живе у стінах замку. Екскурсоводи неодмінно згадають туристам історію про таємниче нещасне кохання Марціани Данилович (донька колишнього власника палацу) та Адама Жолкевського. Не судилося молодим закоханим бути разом, через що пара трагічно покінчила життям. Після їхньої смерті в замку можна побачити духи хлопця та дівчини, які гуляють коридорами будівлі.
Привид Львівського вокзалу
Ще одна місцина, де, за переказами, були привиди, це Головний вокзал у Львові. Причому, привида тут бачили особливого, “залізничного”, і з’явився він тут одразу за кілька років потому, коли місто офіційно приєдналося до переліку міст, де є залізниця. Тоді було відкрито перший напрям – до Перемишля.
Знаходимо в історії міста оповіді про те, як пасажири, які прямували до Відня, побачили, як на колію вокзалу прибувало одразу два поїзди. Один був звичайним і курсував за графіком, другий же – нікому невідомий, і, до того ж, дуже вже швидкий. Дехто з пасажирів потяга у Відень навіть заприсягався, що бачив у вікнах справжню нечисть. Тільки за хвилю до зникнення потяг немов розчинився у повітрі, і з того часу його більше ніхто не бачив. Розповідають лише, начебто тут і досі можна почути свист його гудка.
Вірити у привидів чи ні – ваш вибір. В будь-якому випадку, перелічені місця у Львові та в області стануть чудовими локаціями для вашого туризму та для відкриття чогось нового. Хтозна, можливо, комусь із читачів вдасться побачити справжнього мешканця потойбічного світу?
