У 1900 р. у культурному житті Львова відбулася знакова подія – запрацював Міський театр. Першим директором установи став відомий режисер Тадеуш Павліковський, пише ilvivyanyn.com.
На шляху до визнання
Тадеуш народився 9 листопада 1861 р. у с.Медиці, в Австрійській імперії. Хлопець навчався у гімназії св.Анни у Кракові, потім вивчав музику у Відні, Лейпцигу та Веймарі. Мандруючи Європою, Павліковський брав уроки у відомих поетів, спілкувався з справжніми легендами. Серед таких був й славетний Ференц Ліст, який порадив чоловікові займатися режисурою.
Павліковський вивчав мистецтво театральної режисури у Й.Савітца у Веймарі, згодом у Людвіга Кронека (Майнінген). Паралельно з вивченням режисури митець, як музичний критик, публікував статті для видавництва “Нова Реформа”. Він познайомився з реставратором краківського театру, Станіславом Козьмяном.
У 1890 р. він подав документи на посаду режисера театру у Кракові, але отримав відмову й вирушив до Парижа, де вивчав театральне мистецтво у відомого майстра сцени Андре Антуана. У 1892 р. він повернувся до Кракова, друкував театральні рецензії у виданні “Час”.
У 1893 р. він бере участь у конкурсі на посаду директора новоствореного Краківського міського театру. Павліковський субсидував акторів, яким фінансував поїздки до європейських міст, щоб вони могли зблизька ознайомитися з місцевою сценічною практикою. Павліковський створив режисерський театр, запровадив новий репертуар і модернізував акторську гру. Так у Кракові постав новий польський театр. Тадеуш працював на цій посаді шість років, а далі переїхав до Львова.
Робота у Львові
Знаючи про реформаторські здібності Тадеуша Павліковського, його запросила на роботу до Львова місцева влада. Річ у тім, що у місті відкрили новий театр, шукали керівника для нової установи й вибір зупинився на Тадеуші. 9 квітня 1900 р. Павліковський приступив до своїх обов’язків.
4 жовтня у новому театрі відкрили оперу “Янек” Владислава Желенського. За час директорства Павліковського було поставлено 43 опери та 45 опереток, у яких брали участь зірки оперної сцени, серед яких були й українські співаки – Олександр Мишуга, Модест Менцинський, Олександр Носалевич. У 1903 р. у шести виставах (“Трубадур”, “Гугеноти” та інші) зіграла відома співачка Соломія Крушельницька. Не полишав Павліковський писати критику. Так на сторінках “Кур’єру Львівського” були надруковані відгуки на твори одного з найбільших інформаторів театру – Едварда Гордона Крега.
Павліковський увів до репертуару львівського театру нові західні п’єси, зокрема твори Герхарта Гауптмана, Артура Шніцлера, Генріка Ібсена, Анрі Беке, Джорджа Бернарда Шоу, Антона Чехова. Якщо говорити про класику, то він ставив п’єси Шекспіра, Мольєра, Шиллера, Гете. Не забував режисер й про польську драматургію – ставив вистави Олександра Фредро, Францішека Заблоцького, Войцеха Богуславського та інших.
Павліковського відзначали як новатора, який приділяв велику увагу саме акторській грі. Він ставив свої вистави так, щоб актори грали переконливу, поводились на сцені як у реальному житті. Режисура Павліковського почала поєднувати всі елементи шоу в гармонійне ціле. У його театрі важливе місце посідала реалістично трактована сценографія.
За прикладом театру в Майнінгені, на сценах Кракова та Львова часто можна було побачити автентичні меблі та реквізит. Реквізит виготовляли таким чином, що він до дрібних деталей відтворював минуле. Так у постановці “Дівочі обітниці” використали елементи ампіру – режисер рішуче відмовився використовувати сучасну сценографію. Павліковський ставив групові сцени за участю багатьох статистів. Він вдало використовував ефекти електричного освітлення.
Відомий режисер-реформатор працював у Львові до завершення контракту, до 1906 р. Далі він вдосконалював своє театральне мистецтво, у 1913 р. став режисером театру у Кракові. Останньою незавершеною п’єсою Павліковського стала “Троїл та Крессіда” Шекспіра. Помер видатний театрал у 1915 р. й похований у Кракові.
