Цей відомий український інженер був удостоєний звання Героя Соціалістичної праці, був депутатом Верховної Ради УРСР. Цих та інших висот він досягнув завдяки таланту та титанічній праці. Ім’я цього науковця – Володимир Гургаль, пише ilvivyanyn.com.
Від токаря до депутата
Володимир Йосифович народився 3 листопада 1924 р. у с. Збоїська Львівської області, у родині звичайного робітника. У відкритих джерелах майже відсутня інформація щодо дитинства майбутнього науковця. Гургаль закінчив середню школу, до 1941 р. навчався у залізничному училищі Красного. Він з дитинства полюбляв різноманітну техніку, особливо цікавився механікою. В училищі йому чудово давалось креслення.
В Інтернеті немає інформації де знаходився Гургаль в роки війни. Відомо лише що у 1944 р., коли радянська влада знову повернулась до міста, Володимир Йосифович влаштувався ливарником на Львівському заводі приводних пресів. Далі чоловік почав працювати токарем на зазначеному заводі, а згодом й на заводі штучних алмазів та алмазних інструментів.
Вивчаючи біографію Володимира Йосифовича можна прочитати, що він став членом комуністичної партії лише у 1958 р. Паралельно з роботою, чоловік навчався у Львівському лісотехнічному інституті (спеціалізація – машинознавство). У 1966 р. він отримав диплом й обійняв посаду начальника центральної лабораторії вимірювальної техніки Львівського заводу штучних алмазів та алмазних інструментів. Ще у 1966 р. Гургаль отримав високі нагороди – Орден Леніна та Зірку Героя Соціалістичної праці. У 1974 р. вчений захистив кандидатську дисертацію. Протягом життя вчений був нагороджений багатьма преміями та відзнаками.
Володимир Йосифович був депутатом Верховної Ради УРСР трьох скликань, займався питаннями промисловості, захистом прав робітників. У відкритих джерелах вказано, що чоловік продовжує мешкати у Львові, на пенсії. Відомому токарю 97 років.
Спеціаліст з різки металу
Гургаль одним з перших серед радянських інженерів застосував швидкісне та силове різання металів. Радянські фахівці опанували метод швидкісного різання металів ще у 1930-х рр. Обробка сталевих деталей з великими швидкостями різання (200-400 об/хв і більше) стала можливою завдяки ефективному використанню ріжучого твердосплавного інструменту, застосуванню найбільш раціональної геометрії його різальної частини і раціональної експлуатації металорізальних верстатів.
Гургаль чудово розумів, що при швидкісній різці металів виділяється велика кількість тепла. За таких умов сталеві різці можуть витримувати температуру до 900 ° С. Натомість різці оснащені мінералокерамічними пластинками, можуть працювати при температурі 1100-1200 ° С. За таких умов у пригоді стали алмази. Адже з цих мінералів можна виготовляти не лише прикраси у формі діамантів. Алмаз – найтвердіший з мінералів, який витримує дуже високі температури, що ідеально підходить до різання металів. Гургаль стверджував, що інструменти, які містять у собі алмазні різці можна експлуатувати тривалий час.
Алмазні диски ми сьогодні широко використовуємо при роботі з металами та іншими матеріалами
Гургаль, вивчаючи питання токарної обробки металів, написав кілька цікавих праць. У 1977 р. у друк вийшла його праця “Чистова обробка зубчастих коліс алмазними інструментами”, а у 1984 р. – “Інструмент з надтвердих матеріалів та його застосування”. Вчений детально описував технологію використання алмазів при різанні та шліфуванні металів, вказував на те, які параметри повинні мати інструменти. Гургаль описував навіть види стружки, яка утворюється при різці металів.
Володимир Йосифович був автором багатьох винаходів та патентів. За його технологіями навчались багато інженерів та токарів.
