В Радянські часи у Львові, який перебував у складі УРСР склалось фактично дві культури – офіційна (представники якою виконували вказівки влади) та опозиційна (діяла у підпіллі). Яскравим представником підпільної культури був Карло Звіринський, пише ilvivyanyn.com.
Період навчання
Майбутній митець народився 14 серпня 1923 р. у с.Лаврів Старосамбірського району Львівської області. Батьки хлопця були пересічними селянами, які займались заробітками. Батько Карла, Йосип, воював на фронті під час Першої світової, працював столяром у монастирі. Спочатку молода родина винаймала житло, а згодом отримала від монастиря невеличку кімнату, де жили батьки, Карло та троє його братів. Сам хлопець наголошував згодом, що важкі матеріальні умови лише загартували його.
Закінчив початкову школу у власному селі, а далі склав екзамени екстерном за сім класів народної школи, продовжив навчатись у Львівській мистецько-промисловій школі. До навчального закладу вступив у 1942 р., коли Львів знаходився під нацистською окупацією. Хлопець вивчав графіку у Миколи Бутовича, Михайла Козика, Антіна Малюци та інших митців. У 1943 р. Карло розпочав навчання у відділі малярства Вільної Української Мистецької Академії.
Після того як Львів знову увійшов до складу УРСР, Звіринський продовжив навчання у Львівському художньому училищі на малярському відділенні у Романа Сельського. У 1947 р. молодий художник став студентом відділу монументального живопису Львівського інституту декоративного та прикладного мистецтва. У 1953 р. Звіринський отримав диплом.
Педагогічна робота
Після отримання диплома, молодий фахівець працював викладачем живопису у Львівському училищі прикладного та декоративного мистецтва, а у 1959 р. перевівся до Львівського інституту декоративного та прикладного мистецтва де працював до 1982 р. та також викладав живопис. У 1982 р. митця звільнили з роботи з політичних мотивів.
Отримати роботу чоловік зміг лише у 1988 р. Саме тоді ректор Львівського інституту декоративного та прикладного мистецтва Е.Мисько запропонував Звіринському посаду професора кафедри монументального живопису. У 1992 – 1995 рр. Карло Йосипович працював викладачем Школи іконопису ім. Святого Луки при монастирі отців Студитів храму Святого Архистратига Михаїла у Львові. Нарешті у 1997 р. він отримав посаду професора кафедри сакрального мистецтва Львівської академії мистецтв.
Підпільна школа Звіринського
Ще у 1949 р., коли Звіринський навчався у Львівському інституті декоративного та прикладного мистецтва, його на рік відрахували з вишу за критику соцреалізму, прихильність до націоналізму. Насправді Карло Йосипович, як досвідчений митець, прагнув писати свої твори без “вказівок зверху”. Митця приваблювало сакральне мистецтво, а в країні панував атеїзм та проводились антирелігійні кампанії. “Одне яблуко Сезана більше варте від усього мистецтва соцреалізму разом узятого” – так митець висловлювався про офіційне радянське мистецтво.
У 1959 р. Звіринський створив підпільну школу для молодих митців, де учні навчались не лише мистецтву, а й вивчали надбання світової культури, історію України, традиції українського народу, релігію. Серед учнів Звіринського були Андрій Бокотей, Іван Марчук, Богдан Сойка та багато інших. Школа проіснувала до 1966 р. Митець прагнув зберегти талант серед молоді, аби та не втрачала свої стилі. Карло Йосипович дотримувався конспірації, аби не бути арештованим.
Учні читали літературу переважно польською мовою, оскільки Карло Йосипович отримував книжки із сусідньої країни, слухав передачі Бі-Бі-Сі польською мовою. Звіринський кожного з учнів заставляв робити таблиці стилів музики та стилів в мистецтві, щоб таким чином шукати між ними взаємозв’язки.
Карло зустрічався з учнями декілька разів на тиждень. Вони часто відвідували концерти, їздили у Карпати. Наставник постійно нагадував учням про те, що з часом кожен з них повинен створити свою власну групу, аби таким чином продовжувати справу, яку розпочав Звіринський.
Творчість
Карло Звіринський багато експериментував з аплікацією, займався малярством та графікою. Композиції у нього завжди монументальні, виважені, очищені від випадкових деталей та суєтної розповідності.
У 1957 р. Карло Звіринський робить перші експерименти з використанням різних матеріалів у створенні рельєфних малярських композицій, застосовує дерево, бляху, шнурки, гіпс, тканину, папір, клей. У його творах можна було побачити абстрактні, позбавлені будь-якої зображальності форми.
Починаючи з 1960 й до 1980 рр. митець зосереджує свою увагу на кольорах. Звіринський у своїх творах поєднував чорний, білий, червоний та вохру або ж чорний, білий, синій, зелений. Таке поєднання кольорів дозволяє створювати картини, які пересічний глядач міг сприймати як елементи космосу, фантастики. Водночас у малярстві митця можна простежити “абстрактний сюрреалізм” – у ірраціональному просторі своїх образів мистець розміщує розмаїті абстрактні форми, нереальні предмети та дивовижні знаки, примушуючи їх співіснувати поруч, без жодних логічних пов’язань між собою. Ці чудернацькі, на перший погляд, хаотично розкидані форми, немов живі істоти, рівномірно заповнюють простір в картинах мистця, творячи якийсь свій, нерозгаданий лад і ритм. Таким чином митець прагнув заявити про те, що багато із оточуючого світу є непізнанним.
У творах Звіринського переважає образне бачення світу ідей, зіставлення художніх засобів, використання фактури і власної техніки. Створював пейзажі, аплікації, натюрморти, абстрактні композиції (техніки: темпера, олія, рельєф, аплікація), іл. до книг, екслібриси, монотипії, лінорити.
Першим по-справжньому революційним кроком для К. Звіринського стало введення у площину картини тривимірного об’єму. На практиці це означало поєднання живопису та скульптури. У творах 1957 – 1959 рр. можна прочитати рельєфи за допомогою гри світла та тіні, там майже немає кольорів. Роботи цього періоду декларують схильність до тривимірної лінеарної геометрії, бездоганності форми, пуристичного формізму. Створюючи свої твори, митець використовував елементи дрипінга американського художника Дж. Поллока. У творах Звіринського можна побачити казкові лабіринти “павутин”, фольклоризм та мотиви містичних творів Гоголя.
Сакральне мистецтво
Розглядаючи творчість Карла Звіринського не можливо згадати про його сакральні твори, адже художник розмалював три церкви та оздобив іконами понад десяток храмів. Якщо у своїй творчості він прагнув знайти нові форми, то у сакральному мистецтві притримувався старих традицій українського іконописання.
При створенні ікон, Звіринський відкидав будь-які зайві деталі. Фон абстрактний, в основному золотий, на якому стоять безтілесні, вертикальні постаті у строго драпірованих складках шат, з руками у молитовному жесті, широко відкритими очима дивляться на нас. У іконах майстра відсутній рух, жести, різноманітні положення тіла.
Відомого митця не стало у 1997 р. Карло Звіринський був одружений. У шлюбі народились троє дітей. Лише у 1995 р., незадовго до своєї смерті, митець отримав змогу влаштувати свою першу виставку.
