Доля Дебори Фоґель – єврейської письменниці й інтелектуалки зі Львова – яскрава і, водночас трагічна. Її життя розгорталося в період від Першої Світової війни до Другої. А за свою єврейську національність була вбита разом зі сім’єю у львівському гетто під час нацистської окупації Львова, пише ilvivyanyn.com.
Інтелектуальна біографія Дебори Фоґель
Народилася Дебора Фоґель або як її називали вдома за єврейською манерою — Двойра у 1902 році у місті Бурштин на Львівщині в інтелігентній родині. Її батько, Аншель Фоґель, був мовознавцем та директором школи Барона де Гірша в Бурштині, а після переїзду до Львова — директором Львівського притулку для європейських дітей-сиріт. Мати Двойри Лея Еленпрайс походила зі знатної родини і також була педагогом. Її брат — Маркус Еленпрайс був письменником і головним рабином Швеції. Єдина сестра Дебори померла ще в дитинстві і тому вона була єдиною дитиною.
У 1910 році родина перебирається до Львова. У Першу світову війну виїжджає до Відня, де Дебора й починає своє навчання в німецькій гімназії. Пізніше повертаються до Львова. Вдома у сім’ї Фоґель побутувала багатомовність: розмовляли польською, читали на івриті, а також добре знали німецьку.
Спочатку Дебора закінчує Львівську єврейську гімназію та деякий час працює вихователькою у притулку для сиріт, директором якого був її батько, котрий намагався дати їй якнайкращу повну освіту. Так, з 1919 року Дебора розпочинає навчання в університеті Яна Казимира у Львові, де вивчає філософію, психологію і полоністику.
Пізніше, у 1924 році, Дебора стає студенткою Ягеллонського університету в Кракові, де у 1926 році захищає докторську дисертацію про філософію Гегеля за вченням Юзефа Кремера та отримує ступінь доктора. На той час вона була однією з перших жінок-філософів з докторським ступенем.
Попри високий інтелектуальний рівень Дебора Фоґель постійно мусила перевершувати у навчанні чоловіків, щоб бути з ними на рівні, оскільки до жінок-студенток було іронічне й досить прискіпливе ставлення. Проте Деборі вдавалося досягати найкращих результатів. Хоча викладання в університеті все ж для жінок було неможливим. Тому після навчання Дебора повертається до Львова, де викладає психологію в Єврейському педагогічному коледжі.
У 1932 році одружується з інженером Шумілом Баренлютом, а в 1937 році у них народжується син — Аншель. А вже в 1942 році під час нацистської окупації Львова Дебора Фоґель разом зі своєю родиною загинули у львівському гетто під час масового знищення євреїв німцями.
Творчість у житті Дебори Фоґель
Художня творчість Дебори тісно співіснує з її високими інтелектуальними здібностями. Вона знала кілька мов, тому перекладала власні твори, разом зі своєю найкращою подругою Рахель Ауербах, з якою Дебора виробила новий погляд на рух за права жінок.
Свої перші вірші Дебора писала німецькою та польською. Поряд з віршами та художньою прозою вона пише статті та огляди про мистецтво, з яких вирізняється її велика критична праця про творчість Марка Шагала, яку публікує у Львівському їдиш-журналі.
Дебора Фоґель пов’язує себе з єврейською культурою та найчастіше пише на їдиші. За її життя були видані дві збірки поезій: “Фігури днів” — у 1930 році та “Манекени” — у 1934 році, які у 2015 році вийшли в українському перекладі Юрія Прохаська у видавництві “Дух і Літера”.
Серед короткої прози Дебора видала збірку короткої прози на польській мові “Акації цвітуть” (1935), самостійно переклавши свої твори з їдишу. В українському перекладі — “Акації квітнуть. Монтажі” видані в 2018 році. Праці Дебори Фоґель виявляють тенденції модернізму. Недарма, її вважають однією із засновників цього стилю та подекуди нагадують газетні репортажі. У своїх творах Дебора в особливій манері вимальовує образ тогочасного міста, яке нагадує то Львів, то Париж.
У 2019 році в Україні видали книгу, у якій зібрали есеї та листи Дебори Фоґель під назвою “Білі слова”. Багато рукописів її праць були втрачені після смерті письменниці. Серед них — тепле й тривале листування з Бруно Шульцом — відомим письменником та художником з Дрогобича. Цікаво, що їхні стилі художньої прози досить подібні.
