2 Липня 2022

З душею і кардамоном: історія херсонця, який у львівському парку варить каву

Related

Сучасний львівський поет та науковець — Назар Федорак

Назар Федорак — український поет, перекладач, літературознавець, дослідник давньої...

Вишиванка в обмін на бронежилети: історія Тетяни Зез

Тетяна Зез у 2014 році переїхала з Донецька до...

Діяльність Шкільного львівського театру УКУ “На Симонових стовпах”

Шкільний Театр УКУ “На Симонових стовпах” — це єдиний...

«Батьківська Хата. Homestead» на Львівщині – проєкт про українську культуру

«Батьківська Хата. Homestead» – це україно-американський проєкт, що покликаний...

Share

38-річний Дмитро разом із дружиною, двома дітьми та собакою приїхав до Львова з Херсона на початку повномасштабної війни. Тепер посеред Скнилівського парку у своєму саморобному кавотязі він заварює ароматну каву. Далі на ilvivyanyn.

«Якщо гора не йде до Магомета, то Магомет іде до гори»

За фахом Дмитро інженер-педагог. У Херсоні працював учителем-інструктором з екстремальних видів спорту, а ще робив мотузкові парки. Таку роботу обрав, бо полюбляє активний відпочинок: подорожі, походи, скелелазіння, сплави. Взимку часто їздив у Карпати. До Львова переїхав, бо дружина – львів’янка.

Тут одразу почав шукати роботу. Він дуже любить куховарити і варити каву. Спершу думав робити шаурму, потім зацікавився східною кухнею, але не склалося. Деякий час зварював метал на будівництві. Будівництво закінчилось, і знову потрібна була робота.

«Я чудово розумів: коли у мільйонне місто Львів через війну приїхало ще пів мільйона, роботу знайти буде важко. Тож вирішив, що почну заробляти сам на себе. Недарма кажуть, «якщо гора не йде до Магомета, то Магомет іде до гори». Посидів трохи в гаражі і придумав», – розповідає Дмитро в коментарі Tvoemisto.tv.

За два тижні він змайстрував пересувну кавоварку – кавотяг. Деякі деталі мав, деякі докупив, щось віддали знайомі. Це незвичний велосипед, позаду якого чорна скриня, а спереду – ціла конструкція, де на пласкій поверхні пісок із джезвою, 15-літрове відро, переобладнане за принципом старого самовара, і труба, з якої йде дим.

Каже, що Скнилівський парк обрав не випадково. По-перше, живе поблизу, а по-друге, тут нема кав’ярні, де можна було б випити доброї кави.

Принцип варіння кави

Як варити каву у джезві на піску, чоловік вже знав, бо в такий спосіб варила каву дружина.

Рецепт не складний: дві ложки добірної змеленої кави, вода із самовара, за бажанням, можна додати кілька зернят кардамону, бодяну (зірчастого анісу), кориці або чорного меленого перцю, що додає пікантності та бадьорості. Потім трохи більше ніж хвилину витримати джезву на гарячому піску. Запевняє, що кожна порція його кави зварена з душею.

Каву для заварювання Дмитро замовляє спеціально. За його словами, в «дуже ідейного дядька, який живе кавою», який сам обсмажує зерна, меле їх. Уся кава в нього змелена на пудру, тому м’яка і смачна.

Дмитро розповідає, що за класикою у своїй Аравійській пустелі араби варили каву саме на піску. На відміну від зробленої в кавомашині, до неї можна додавати ароматні прянощі.

Перш ніж заварити каву, Дмитро полюбляє поговорити з людьми, подарувати емоції та усмішку. Кожне таке приготування кави – це чиясь історія. Наприклад, він почастував кавою прибиральника парку. Той, аби віддячити, задекламував Дмитрові кілька своїх віршів.

В інших львівських парках або ж будь-яких місцях міста варити каву не планує. Каже, що не треба їхати за людьми. Треба робити так, щоби люди їхали до тебе. У центрі Львова приходило би більше людей, але Дмитро прагне, аби люди виїжджали з центру сюди, в Скнилівський парк. Каже, що стоятиме тут від 9-ої ранку до 9-ої вечора.

«Це як з риболовлею – коли бігаєш по цілому ставку і в різних місцях по хвилині кидаєш вудочку, нічого клювати не буде. А якщо сісти на одне місце, взяти прикорм, то й почне клювати», – жартує Дмитро.

Найбільше за день продавав 50 горняток кави. До кави має печиво та «пундики» – пиріжки, які пече його дружина. Планує продавати також домашні лимонад і квас. А ще доробити до велосипеда причіпний вагончик із мангалом.

У вільний від роботи час Дмитро волонтерить, а ще разом із кумом збирає гроші та речі для армії і переселенців. Найбільше мріє про повернення додому, в рідний Херсон.

Фото: Tvoemisto.tv