2 Грудня 2022

Місто із присмаком кави: історія культових кав’ярень Львова

Related

Спорт, концтабір і базар: чим унікальний львівський стадіон «Торпедо»

У місцевості Клепарів, на вулиці Золотій, розташований багатофункціональний стадіон...

Що таке поцілка, або перші стрілецькі змагання у Львові

Напередодні Першої світової війни у Львові активно розвивалися різні...

Розвиток гімнастики у Львові, або як Оксана Суховерська виховувала культ тіла серед жінок

Оксана Суховерська (дівоче прізвище – Федів) – фахівчиня українського...

Лижний спорт старого Львова

Важко уявити львів’янина, який спускається на лижах по одному...

Як діяв «Дівочий спортовий кружок» при львівській гімназії сестер Василіянок

У листопаді 1910 року Іван Боберський зініціював створення «Дівочого...

Share

Письменник Юрій Винничук у своєму творі «Таємниці львівської кави» писав, що в місті здавна кожна кав’ярня мала свою особливу ауру. У ХІХ столітті тут переважали заклади віденського типу, в них разом із маленьким горнятком кави давали три склянки зимної води. Були у Львові кав’ярні, в які ходили лише чоловіки. На початку ХХ століття похід у кав’ярню могли собі дозволити лише заможні. А в період Першої світової війни виник дефіцит цукру, тому каву почали подавати без нього, пише ilvivyanyn.com. Так чи інакше, Львів, хоч і різноманітний, однак багатьом асоціюється саме з ароматною кавою. Пропонуємо дізнатися більше про легендарні кав’ярні Львова та їхню історію.

«Віденська кав’ярня»

«Віденська кав’ярня» – одна з найдавніших у Львові. Історики з’ясували, що раніше за неї була відкрита хіба що кав’ярня Якуба Леваковського (28 грудня 1802 року).

«Віденську кав’ярню» заснували в 1829 році, вона розташовувалася на проспекті Свободи, за пам’ятником Шевченкові (колись ця територія називалася «Гетьманські Вали»). Назву «Віденська» кав’ярня носила із самого початку, бо тоді Відень був містом, на яке рівнялися інші міста.

Саму будівлю купець Карл Гартман побудував безпосередньо як кав’ярню. Після 1870 року «Віденка» належала родині Зібер, яка відкрила там буфет, де продавали рогалики та ромові тістечка власного виробництва. Ці тістечка стали відомими далеко за межами Львова.

В 1880 році суттєво змінили інтер’єр, а на початку ХХ століття на замовлення нового власника Кароля Чуджака кав’ярню декорували в популярному сецесійному стилі. Серед відвідувачів «Віденки» були відомі львів’яни – Іван Франко, Михайло Грушевський, Станіслав Людкевич, генерал Тарнавський, Володимир Гнатюк та інші. Тут збиралися міські урядовці.

Згодом прибудували залізну конструкцію літнього павільйону, яка з часом перетворилася на муровану будівлю з терасою. Наприкінці 1918-го кав’ярня ледь не втратила своєї історичної назви, однак на її захист став історик Александр Сас-Чоловський.

У 1998 році у «Віденській кав’ярні» встановили скульптуру сатиричного персонажа, вигаданого чеським письменником Ярославом Гашеком, – вояка Швейка.

Кав’ярня «Вірменка»

«Кофейня на Вірменській» була відкрита в 1979 році на вулиці Вірменській, вона стала осередком зустрічей львівської богеми. За спогадами львів’ян, саме тут варили найсмачнішу каву в місті. Згодом кав’ярню перейменували на «Вірменку».

Власники змінювалися, однак затишна атмосфера та довгі черги до дверей «Вірменки» залишалися завжди. У радянський період, на відміну від інших закладів у цей час, у «Вірменці» можна було вільно висловлювати свої думки, обговорювати літературу тощо.

Лише в часи незалежності відвідувачів у закладі поменшало: багато хто виїхав, а до того ж змінилося покоління. Проте затишшя тривало недовго: із 2008 року там почала збиратися редколегія альманаху «Хіппі у Львові», тоді й кав’ярня ожила. Незабаром там почали проводити різні заходи, виставки. У 2016–2018 роках «Вірменка» отримала статус найкращої кав’ярні Львова у межах Lviv Coffee Festival.

Кав’ярня «Атляс»

Наприкінці XIX – на початку XX століття найпопулярнішою кнайпою Львова був «Атласс» між площею Ринок та вулицею Гродзицьких (потім – Друкарська). Кнайпа була названа на честь першого свого господаря – М. Л. Атласса – єврейського горілчаного монополіста, винахідника спиртних напоїв.

Велику славу кав’ярня здобула, коли перейшла у власність до зятя М. Л. Атласса – Едзя Тарлерського. Він робив чудові напої, а кухня була вишуканою та смачною. Найпопулярніша горілка називалася «Немувка», її назвали на честь постійного гостя кав’ярні.

Загалом, «Атласс» мав особливу ауру. Тут могли випивати і дискутувати поет-традиціоналіст з авангардистом чи футуристом або ж художник-академіст з абстракціоністом. Приходили сюди і генерали, професори, скульптори, музиканти, чиновники, актори, священники й навіть прості студенти.

Кнайпа була доволі дорогою: обід чи вечеря іноді обходились у сотні довоєнних злотих. Проте за один злотий можна було купити «артистичні страви» (суп чи щось подібне).

У 1928 році тут з’явився перший у Львові платний туалет: Едзь Тарлерський просто посадив біля клозету бабусю, яка нібито збирала гроші на нову спідницю. За символічну плату дозволили заходити до туалету кав’ярні.

Цікаво, що відвідувачі могли залишати записи про свої відвідини прямо на стінах кнайпи або ж у більш традиційний спосіб – у спеціальній книзі.

Після Другої світової війни кнайпу закрили. Тоді на її місці з’явилося трикотажне ательє, яке проіснувало аж до розпаду СРСР. Щодо пана Едзя, то радянська влада конфіскувала все майно, яке він нажив. Однак йому вдалося вислизнути з рук НКВС. Він переїхав до Австралії працювати робітником пральні, там і помер.

У 2011 році на тому самому місці, у тій же кам’яниці, старі традиції відновили і запрацював ресторан «Атляс».

Кав’ярня «Шкотська»

У 1909 році на вулиці Фредра (потім перейменували на Герцена) відкрили «Шкотську» кав’ярню з вікнами аж до землі. Назвали її на честь шотландського письменника Вальтера Скотта, за творами якого були зроблені розписи в залах закладу.

Ця кав’ярня вважається місцем народження Львівської математичної школи, адже сюди полюбляли приходити математики Львівського університету та обговорювати наукові питання. На столиках із мармуровим покриттям вони хімічним олівцем писали математичні формули. Польський математик Штейнгаус пригадував, що якось засновник Львівської математичної школи Стефан Банах просидів у кав’ярні зі своїм колегою аж 17 годин.

З часом офіціантам набридло витирати стіл від записів, тож вони почали видавати науковцям спеціальний зошит. Щоправда, існує і інша версія появи цього записника: нібито його математикам купила дружина Стефана Банаха Луція. Цей зошит отримав назву «Шкотська книга», потім його оригінал перенесли на зберігання до Товариства імені Банаха в Польщі. Там виявили записи 193 математичних проблем, деякі з яких стали відкриттями для математиків з усього світу, ще деякі – так і не розгадали.

Про те, що кав’ярня існувала під час Другої світової війни, свідчень не збереглося. В цьому приміщенні після 1945 року функціонували різноманітні заклади харчування аж до кінця 1990-х років. А у 2014-му у відреставрованому будинку відкрили готель та ресторан.

Кав’ярня «Штука»

У 1909 році на вулиці Театральній Фердинанд Турлінський відкрив унікальну кав’ярню «Штука» (з польської перекладається як «мистецтво»). Заклад мав вишуканий інтер’єр, оформлений за проєктом львівського художника Фелікса Вигживальського. Стіни закладу прикрасили полотнами відомих митців (Сіхульського, Блоцького, Дембіцького, Пауча та інших), у деяких залах оформили розписи. Тут збиралася львівська богема.

Під час Першої світової війни львівська міськрада організувала в закладі «дешеву кухню». Львівську інтелігенцію годували за доступними цінами.

У травні 2009 року кав’ярню-галерею перемістили на вулицю Котлярську. Її основна ідея – можливість поринути в мистецьку атмосферу Львова періоду Австро-Угорщини. Тут почали проводити знакові мистецькі події Львова, презентувати виставки живопису тощо. 

Фото: photo-lviv.in.ua

.,.,.,.