1 вересня 1939 р. нацистська Німеччина атакувала Польщу. Незважаючи на відчайдушний опір польської армії, сили були надто нерівні. Німці захопили Варшаву, прорвались вглиб Речі Посполитої. Лінія фронту поволі наближалась до Львова. Детальніше на ilvivyanyn.
Відсутність дієвої Антигітлерівської коаліції
Перш ніж розглядати події Другої світової війни та причини перемог німецької армії у 1939 – 1941 рр., слід кілька слів сказати про міжнародні відносини напередодні війни.
З приходом нацистів до влади у 1933 р. Німеччина взяла курс на мілітаризацію. Нацистам вдалось не лише об’єднати націю, створити потужну економіку, а й сформувати велику боєздатну армію. У міжнародної спільноти були усі шанси зупинити зло, яке щодня зростало, однак у країн Заходу не вистачило сміливості. США дотримувались політики нейтралітету й не бажали втручатись у справи Європи.
Великобританія та Франція безрезультатно намагались долучити до військового альянсу СРСР, проводили безглузду політику умиротворення агресора. Жертвою такої політики стала Чехословаччина. СРСР, перебуваючи фактично в міжнародній ізоляції, не довіряв Лондону та Парижу, прагнув розширити свої межі і після підписання пакта Молотова-Ріббентропа став ситуативним союзником Третього Рейху.
У такій зовнішньополітичній ситуації, Польща орієнтувалась на Великобританію та Францію. Правлячі кола Речі Посполитої вважали, що у випаду німецької агресії, країни Заходу відкриють другий фронт проти Рейху. Берлін же прагнув використати проти Польщі СРСР, а також українських націоналістів, які стали на шлях збройної боротьби з Варшавою.
Суперники різної вагової категорії
Напередодні 1939 р. збройні сили Третього Рейху були найбоєздатнішою армією Європи. Армія була озброєна великою кількістю потужних літаків, танками, артилерією, оснащена автотранспортом. Особовий склад був добре вмотивованим та навченим. Польська армія поступалась німецькій не лише чисельністю, а й якістю.
Німецькі війська кидали проти Польщі понад 3000 танків та САУ, понад 2300 літаків (включаючи 800 бомбардувальників, сотні найновіших винищувачів Bf.109). На озброєнні Речі Посполитої були понад 800 танків та танкеток, понад 460 літаків (лише 44 бомбардувальника).
Німецькі генерали зробили ставку на високу мобільність власного війська, хороший радіозв’язок, на захоплення домінування у повітрі. Натомість польські генерали дотримувались застарілих поглядів щодо домінуванні на полі бою кавалерії та піхоти. З оборонного бюджету на бронетанкові сили виділяли лише 1,7%. Оборонний бюджет Речі становив понад 900 млн. доларів, тоді як Німеччина витратила на військо протягом 1935 – 1939 рр. понад 24 млрд. доларів.
У Польщі було понад 130 легких танків 7ТР (частина була озброєна 37-мм гарматою), 1200 протитанкових гармат та понад 3500 протитанкових карабінів, які могли ефективно знищувати німецькі легкі танки, які домінували у німецькому війську. Однак німецькі генерали не планували використовувати бронетехніку для танкових боїв, а оточувати ними угрупування ворога.
Щоб порівняти мобільність польських та німецьких військ, можна подивитись просту статистику – на озброєнні німецької піхотної дивізії перебувало 938 машин, а на озброєнні польської дивізії – лише 76.
Львів у військових планах Польщі
Ще у лютому 1939 р. польське військове керівництво завершило розробку оперативного плану “Схід”, який передбачав ведення бойових дій проти СРСР. Згідно цього плану, Львів повинен був стати потужним форпостом на шляху просування радянських військ. Через проходило багато важливих залізничних шляхів, у тому числі й сполучення з Румунією.
У майбутній війні з СРСР, Румунія, за розрахунками Варшави, мала стати союзником Польщі. У випадку ж війни з Німеччиною, у Львові мали розміщуватись штаби, склади, шпиталі, тилові частини.
Часткова мобілізація
23 серпня, у день, коли Німеччина та СРСР уклали таємний пакт, у Речі була оголошена часткова мобілізація, яка за торкнула й Львів. Зокрема були мобілізовані військовослужбовці до 6-го авіаполку. Львівяни мали служити у бомбардувальній бригаді, підрозділах армії “Лодзь”, зенітних дивізіонах.
27 серпня оголосили термінову мобілізацію, під яку на Львівщині потрапили 14-й Язловецький уланський полк, 19-й піхотний полк і 1-й дивізіон 5-го Львівського легко-артилерійського полку. Було також сформовано дивізіон важкої артилерії та дві танкові роти.
Нарешті 31 серпня розпочалась масова мобілізація частин першої черги. Під мобілізацію потрапили навіть жандармерія та тилові служби. У місті лишились запасні частини, тилові служби та командування корпусу №6. Львів не був підготовлений до оборони.
Місто готується до боїв
1 вересня Німеччина атакувала Польшу. Німецькі війська прорвали оборону поляків на усіх напрямках, почали розвивати наступ. Львів у перший день війни теж потрапив під авіаудари – руйнувань зазнав Головний залізничний вокзал, низка будівель (особливо на вул. Городоцькій та Шевченка).
Поляки почали готувати оборону міста. Варто зазначити, що згідно переписів населення, у місті домінували саме поляки. Спершу постала протиповітряна та протигазова оборона – поляки побоювались подальших повітряних атак, те, що ворог може застосувати отруйні гази. Цивільний комітет оборони міста очолив ректор Університету Яна Казимира, професор Романо Лонгшамп де Берьє. Була створена Варта безпеки на чолі з Владиславом Янджевським – дивізійним генералом у відставці.
7 вересня почали організовувати оборону на далеких підступах до міста. Поляки планували зупинити ворога на р.Верещиця. Оборону організовував генерал Владислав Лянгнер. Командувачем оборони Львівського округу став дивізійний генерал Рудольф Пріх.
Командуванню оборони околиць Львова підпорядковувалась група “Жовква” полковника Стефана Іванівського (підрозділи 53-го і 40-го піхотних полків, 1-й батальйон 53-го піхотного полку, кінні ескадрони, артбатереї, саперні роти), група військ полковника Людвіка Дмишевича і гарнізон міста Львова. Безпосередньо Львів обороняли війська полковника Болеслава Фіялковського.
Спочатку гарнізон міста був доволі слабким, до його складу входили два охоронні батальйони, допоміжні роти, два батальйони резервістів, батальйон народного ополчення, інші підрозділи. У терміново розробленому плані оборони Львова важливе місце відводилось природнім перешкодам (висота 374 “Кортумова Гора”, висота 324 у Збоїщах, гора Круглий Горб у Брюховицькому лісі).
За допомогою місцевого населення по зовнішньому периметру оборони створювали барикади та протитанкові рви. У самому ж Львові, який був поділений на сектори і блоки, теж будували барикади, організовували різноманітні склади. Однак за короткий проміжок часу було неможливо організувати потужну оборону й приготуватись до тривалої облоги.
Після того, як німецькі частини прорвались до Варшави, польські генерали вирішили зібрати боєздатні підрозділи на території Львівського, Станиславівського, Тернопільського та Волинського воєводств. Поляки очікували того, що Великобританія та Франція відкриють другий фронт проти Рейху. Однак, як показала практика, їх сподівання виявились марними.
