2 Липня 2022

Фатальний рейс

Related

Сучасний львівський поет та науковець — Назар Федорак

Назар Федорак — український поет, перекладач, літературознавець, дослідник давньої...

Вишиванка в обмін на бронежилети: історія Тетяни Зез

Тетяна Зез у 2014 році переїхала з Донецька до...

Діяльність Шкільного львівського театру УКУ “На Симонових стовпах”

Шкільний Театр УКУ “На Симонових стовпах” — це єдиний...

«Батьківська Хата. Homestead» на Львівщині – проєкт про українську культуру

«Батьківська Хата. Homestead» – це україно-американський проєкт, що покликаний...

Share

Наймасштабнішою авіакатастрофою Львова вважається трагедія, що трапилась на аеродромі Скнилів під час авіашоу 27 липня 2002 р. Загинуло 77 осіб. Однак далеко не всі знають про авіакатастрофу, що трапилась поблизу Золочева у травні 1985 р. Далі на ilvivyanyn.

Два літаки

3 травня 1985 р. було звичним днем для Львівщини. Народ відпочив на травневі свята й приступив до роботи. Об 10:38 з Таллінського аеропорту вилетів Ту-134А з бортовим номером СССР-65856 під керівництвом льотчика 1-го класу, Героя Соціалістичної праці Миколи Дмитрієва. 

Микола Дмитрієв

Літак виконував рейс Таллін-Кишинів. Пілот мав величезний досвід польотів – понад 20000 годин! Екіпаж літака налічував 9 осіб, а у салоні перебували 73 пасажири (8 дітей). Серед пасажирів були відомий радянський художник Олександр Аксінін та тенісист Аларіх Ліндмее.

Літак Ту-134

Об 12:02 з Львівського аеропорту вилетів військово-транспортний Ан-26 (6 членів екіпажу), який належав 243-му ЗСАп ВПС і прямував до Москви. Командиром літака був підполковник Юрій Шишковський.  На борту військового літака перебувало 16 чоловік, включаючи вище командування Військово-Повітряних Сил Прикарпатського військового округу – генерал-майор Євген Крапівін з двома синами, начальник штабу округу генерал-майор Віктор Доценко та інші.

Помилка диспетчера

Погода була хмарною. Диспетчер РЦ УВС В.Шевченко передав екіпажу Ту-134 видалення від Львівського аеропорту 122 км з азимутом 45° і дозволив зниження до ешелону 4200 м на ОПРС Золочів. Згодом Шевченко знову зв’язався з екіпажем та скасував своє попереднє рішення, дозволив спуститися лише до 4800, так як на висоті 4500 м в цей час прямував Ан-24 зустрічним курсом на ОПРС Дедеркали. Після того як цивільний літак знизився на 4800 м, диспетчер дозволив спуск до 4200, так як зустрічний борт вже перетнув курс. Екіпаж Ту-134 був повідомлений про рух зустрічного літака.

В той же час зв’язок з військовим літаком підтримував диспетчер П.Савчук. Савчук раніше був пілотом, вийшов на пенсію та перекваліфікувався на диспетчера, однак пройшов лише 2 місяці навчання, мав мінімальний досвід роботи на новій посаді. Він спочатку дозволив екіпажу військової машини знизитися до 4500 м, однак через зустрічний літак змінив рішення й дозволив підніматися лише до 3900 м. 

Далі Савчук зробив помилку: орієнтуючись по оглядовому радіолокатору він повідомив екіпажу Ан-26 хибну інформацію про віддалення від аеропорту на 65 км (насправді було 56). Савчук сплутав Ан-26 з Ан-24 який йшов попереду. Хибні дані Савчук передав Шевченкові. 

Зіткнення

Об 12:12 цивільний літак заняв висоту 4200, а Ан-26 пройшов Золочів та запросив у диспетчера підйом до висоти 5700. Шевченко передав військовому літаку, що той летить по азимуту 86° і на видаленні 60 кілометрів від аеропорту. Також диспетчер повідомив, що запит відхилений, оскільки на висоті 4200 (на відстані 10 км) летить цивільний літак. В той же час Ту-134 отримав дозвіл від диспетчера Савчука на зниження до 3600 м для розвороту та заходу на посадку. Єкіпаж Ту-134 приступив до зниження

Шевченко слухав перемовини Савчука з екіпажем Ту-134, намагався попередити Шевченка про неприпустимість зниження цивільного борту, але було вже занадто пізно. В 12:13 екіпажі Ту-134 і Ан-26 через розриви в хмарах побачили один одного і різко відвернули вправо. Відстань між машинами була малою, тому уникнути зіткнення не вдалось. Літаки зіштовхнулись лівими площинами. Корпуси машин у повітрі почали руйнуватись і обидва літаки впали на землю. Загинуло 94 особи – 79 в Ту-134 та 15 в Ан-26.

Розслідування

Спеціально створена комісія з розслідування аварії встановила, що екіпажі обох літаків мали достатній рівень підготовки. Жоден член екіпажу не мав проблем із здоров’ям. Працездатними були локатори Львівського РЦ УВС. Комісія встановила, що помилки були допущені керівником польотів Леонідом Квашиним. Йому закидали те, що відпустив з робочого місця диспетчера радіолокаційного контролю ДПП, не вжив заходів щодо забезпечення безпеки польотів та не виправив грубі помилки диспетчера. 

Савчука звинуватили у тому, що помилково визначив фактичне видалення літака та передав невірні дані колезі, не повідомив екіпаж Ту-134 про небезпеку, не вів постійного радіолокаційного контролю за повітряним рухом і не забезпечив встановлених інтервалів ешелонування при розходженні ПС.

Замовчування та вшанування пам’яті

Радянська влада замовчувала масштаби катастрофи. У газетах з’явилась новина про те, що поблизу Львова трапилась катастрофа з людськими жертвами. Влада не бажала затьмарювати круглу дату – 40-річчя перемоги над нацизмом у Другій світовій. Більш того, в ЗМІ повідомляли лише про катастрофу військового літака. Очевидцями падіння літаків стали мешканці сіл Почапи (неподалік населеного пункту впав літак) та Хильчиці. Цивільний літак, згідно із спогадами очевидців, майже по хвіст “зарився” у болотяний грунт.

Місце аварії оточили військові. Солдати збирали уламки літака, тіла. Тіла та рештки вантажили на вантажні ЗІЛи й відправляли до моргу львівського медінституту. За півкілометра від аварії знайшли тіло дитини – мати викинула її під час падіння борту, міркуючи, що дитина врятується. За свідченнями очевидців, земля на площі в кілька квадратних кілометрів була всіяна дрібними уламками та закривавленими шматками людських тіл.

Уламки літака розкидало на значній площі

Керівник польотів, диспетчери Шевченко та  Савчук отримали по 15 років ув’язнення. Савчук помер у в’язниці від інфаркту, а Шевченко покінчив життя самогубством. Квашнін відбув термін покарання та повернувся до Росії.   

Пам’ятник на місці падіння Ан-26

Лише у 1992 р. у журналі “Цивільна авіація” з’явилася ґрунтовна стаття про катастрофу. На місці падіння військового літака встановили пам’ятник. Там, де впав Ту-134 родичі загиблих облаштували символічні могили з хрестами та портретами. Мешканці Почапів стверджують, що щороку на місце падіння літака навідуються родичі загиблих, які втратили поблизу Золочева частину свого життя. На жаль так й не споруджено пам’ятник загиблим цивільним пасажирам Ту-134.