Щороку в Україні діагностують понад 200 тис. випадків онкології. Важка хвороба має високий ступінь летальності, але з нею можна ефективно боротись. Своє життя протистоянню цій жахливій хворобі присвятив видатний український онколог Борис Білинський, пише ilvivyanyn.com.
Представник відомої родини
Борис Тарасович народився 16 липня 1933 р. у м. Збараж (Тернопільщина) у відомій родині, серед представників якої було багато вчених, письменників, військових та громадських діячів. Володимир Білинській (дід по батьківській лінії) був соратником Івана Франка, одним із засновників Українського лікарського товариства. Він збудував на власні кошти Народний дім у Збаражі, підтримував фінансово товариства “Українська бесіда”, “Сільський господар”, помер в роки Першої світової війни від тифу. Мирон Кордуба (дід по материнській лінії) був професором історії Львівського та Варшавського університетів, учнем Михайла Грушевського. Мати хлопця, Стефанія, була підпільницею ОУН, а батько – Тарас – громадським діячем та лікарем. Батька Білинського у 1941 р. розстріляли органи НКВС.
Борис Тарасович розпочав навчання у місцевій школі в 1940 р., згодом продовжив його у львівській гімназії, освітніх закладах Польщі та Австрії. Атестат зрілості та срібну медаль майбутній онколог отримав у 1950 р. у Львові, закінчивши СШ №8.
Перші кроки в медицині
Борис Тарасович після закінчення школи став студентом Львівського медінституту, який закінчив у 1956 р. з відзнакою. У виші Білинський познайомився з багатьма талановитими медиками, зокрема й з Гаврилом Ковтуновичем. Протягом 1956-1957 рр. Борис Тарасович працював хірургом-онкологом Бориславської міської лікарні і одночасно викладав хірургію в медичному училищі, пройшов курс з онкології у Києві.
У 1958 р. Білинський почав завідувати хірургічним відділенням Городоцької ЦРЛ, а наступного року почав працювати хірургом Львівської обласної клінічної лікарні. У 1963 р. талановитий лікар захистив кандидатську дисертацію на тему “Імплантаційні рецидиви рака молочної залози та їх зв’язок з раковими клітинами в рані при мастектомії”. Цього ж року Білинський став науковим співробітником Львівського науково-дослідного інституту гематології та переливання крові.
Шлях до вершин
Тривалий час Борис Тарасович працював над докторською дисертацією на тему “Функціональний стан печінки в динаміці опікової хвороби”. Роботу медик захистив у 1972 р. У 1966 р. у Львові була створена перша на теренах СРСР кафедра онкології, яку очолив професор А.Гнатишак. Останній запросив працювати на кафедру Білинського. У 1979 р. Борис Тарасович став професором кафедри, а у 1986 р. й очолив її та обіймав цю посаду до 2004 р. Одночасно з 1981 р. по 1991 рр. він виконував обов’язки проректора з лікувальної роботи. Протягом 1991 – 2000 рр. Білинський був проректором з наукової роботи.
Участь у різноманітних організаціях
В роки Перебудови Борис Тарасович приймав участь у різноманітних організаціях – Народному Русі, Науковому товаристві імені Т.Шевченка, Українському лікарському товаристві, “Просвіті”, обирався депутатом Обласної ради. Білинський був делегатом XIV-го (Будапешт, 1986 р.) та XV-го (Гамбург, 1990 р.) Всесвітніх протиракових конгресів. З 1992 р. він – дійсний член Європейського товариства дослідників раку (EACR), Європейського товариства мамологів (EMS).
Білинський у 1993 р. став академіком АН України, а наступного року – членом Нью-Йоркської АН. Він читав лекції у США, Австрії, Великобританії та інших країнах. Медик був нагороджений медаллю від президента Австрії. Тісні контакти з Віднем сприяли тому, що у австрійських навчальних закладах змогли стажуватись українські медики.
Наукові досягнення
Білинський є автором понад 500 різноманітних праць, включаючи 22 монографії. Він підготував 4 доктори наук та 25 кандидатів. В 1999 р. нагороджений Президентом України орденом “За заслуги III ст.” і медаллю “Захисник Вітчизни”. В 2002 р. Білинський удостоєний премії Президії АН ВШ України за підручник “Онкологія” (3-є видання). В 2006 р. йому присвоєно почесне звання Заслуженого професора Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.
Книги Білинського мають шалений попит серед медиків, неодноразово перевидавались. У підручнику “Онкологія” професор не лише описує основні причини появи раку, а й ефективні методи його лікування. У 2013 р. вийшла монографія Білинського “Медичні помилки в онкології”. Матеріал проілюстровано 80 клінічними випадками з історій хвороби пацієнтів, що дозволяє читачу ознайомитися з конкретними помилками і порадами щодо їх недопущення. Автор наголошує на тому, що незмінним залишається постулат: тільки рання діагностика раку може забезпечити результати лікування, які задовольнять і лікарів, і пацієнтів.
Для запобігання лікарським помилкам, на думку автор книги, необхідне адекватне і правдиве ведення медичної документації та відкритість її для суспільного контролю. Білинський провів величезну кількість різноманітних операцій, мав змогу працювати у провідних клініках світу.
Родина, хобі та роздуми
Дружиною Бориса Тарасовича стала Христина-Зоряна Білинська, яка була доцентом ЛНМУ (терапевт). У подружжя народилось двоє доньок, які теж стали медиками, кандидатами медичних наук – Андріана (терапевт) та Марта (ревматолог). Троє онучок – Мар’яна, Марія та Софія теж обрали лікарське ремесло, а четверта онука – Анна – стала менеджером юридичної фірми. Усього у Білинського п’ятеро онуків та п’ятеро правнуків.
Білинський з 1951 р. захоплювався альпінізмом, мав десятки сходжень на гори Кавказу (підкорення Ельбрусу), Тянь-Шань та Говерлу. Чоловік любить багато читати, відвідував концерти класичної музики.
Білинський стверджує, що онкологія не вирок, однак потрібно вчасно розпочати лікування. На Заході виліковують 70% пацієнтів хворих на рак, в Україні ці показники поки трохи більші за 30%. У багатьох випадках люди або займаються самолікуванням, або забувають за хворобу й втрачають найдорожче – час. Борис Тарасович виступає проти евтаназії, оскільки стверджує, що забирати життя в людини немає права ніхто.
Надаючи хворим на онкологію знеболювальне, на думку професора, лікар має діяти на випередження, тобто вводити ін’єкцію до появи болю, а не знімати жахливий біль. Професор влучно зауважує, що після 35 років жінки повинні проходити щорічне обстеження молочних залоз. У Японії, всі чоловіки віком від 40 років раз на рік проходять фібро гастроскопію – діагностику рака шлунка.
Говорячи про рак, Білинський стверджує що це хвороба цивілізації, оскільки машини, підприємства викидають у повітря канцерогени. У сучасних продуктах харчування виробники використовують хімікати, добрива які мають проракові властивості.
Білинський є прихильником страхової медицини, оскільки вона спонукає людей вчасно обстежуватись та виявляти небезпечні хвороби. Наприклад якщо пацієнт не робив регулярну діагностику та захворів на онкологію, то не отримає відшкодування за страховкою. Онколог зазначає, що українці мають відповідальніше ставитись до власного здоров’я та не пускати все на самотік.
