Друга світова війна тричі прокотилась містом Лева – у 1939, 1941 та 1944 рр., залишивши по собі руйнування та людські жертви. Однак на відміну від Києва, Сталінграда, Харкова, та інших міст СРСР, Львів ще відбувся “переляком”. У 1939 р. німецька авіація завдала по місту потужних ударів, пише ilvivyanyn.com.
Перед кидком
Після аншлюсу Австрії, розчленування Чехословаччини, А.Гітлер та його оточення почало готувати до бойових дій проти Польщі. Польща потрапила під німецький приціл не випадково, адже нацисти після розгрому Речі Посполитої планували завдати удару по Франції, не бажали вести бойові дії на два фронти. Німеччина зосередила потужний ударний кулак – 58 дивізій (6 танкових), від 2700 жо 3100 танків (хоча 1445 становили кулеметні Pz.I), пона 1300 літаків, понад 10000 гармат та мінометів. Польша могла протиставити цій армаді лише 39 піхотних дивізій, 4300 гармат та мінометів, 880 танків, понад 400 літаків. В оборонній доктрині Польщі домінувала піхота та кавалерія. Так зокрема, з оборонного бюджету Польщі спланованого на 1936 – 1942 рр., на піхоту відводилось 225 млн. злотих ( 28%), на кавалерію – 58 млн. злотих ( 7,3%), на бронетанкові сили – 13,7 млн. (1,7%) . Увесь же оборонний бюджет Польщі налічував 4759 млн. злотих (906 млн. доларів) . Для порівняння –військові видатки Німеччини у 1935 – 1939 рр. складали 24 млрд. доларів . Польша великі надії покладала на своїх західних союзників – Францію та Великобританію. Польща готувалась до війни із СРСР, тому велику увагу в своїх військових планах приділяла східному напрямку.
1 вересня 1939 р. Німеччина атакувала Річ Посполиту. Маючи тотальну перевагу над опонентами у живій силі та техніці, німецькі війська прорвались углиб країни.
Місто готується до оборони
З першого дня війни місто потрапило під масовані удари німецьких військово-повітряних сил (ВПС). Перш за все Люфтваффе прагнуло вивести із ладу залізниці, аби поляки не перекидали сили зі Львова на захід. Значних ушкоджень зазнав Головний залізничний вокзал. Бомби падали також на сучасні вул.Чернівецьку, Городоцьку, на аеродром у Скнилові.
Тому вже 1 вересня об 11 години місто зазнало бомбардування люфтваффе. У авіанальоті брали участь У цьому авіанальоті взяли участь 30 бомбардувальників Хе.111 зі складу другої групи 4-ї бомбардувальної ескадрильї (II./KG.4) 4-го повітряного флоту. Зокрема гітлерівці намагалися вивести з ладу вокзали та залізниці, щоб запобігти перекиданню польських військ на захід. Зокрема бомбардуванням було значно пошкоджено головний вокзал. Бомбардувань зазнали також алея Фоча (суч. Чернівецька), вул. Городоцька та аеродром у Скнилові. Зокрема під час бомбардувань на вул. братів Міхновських постраждало понад 40 осіб. Загалом, у перший день війни від бомбардувань у Львові загинуло понад 80 осіб та ще понад 100 отримали поранення. За іншими даними – загинуло понад 30 осіб. Німецькі літаки завдали ударів і по аеродрому у Скнилові, знищивши кілька тренувальних літаків, пошкодивши ангари.
Німці бомбардували місто також 5 та 7 вересня. 7 вересня у нальотах приймали участь 26 бомбардувальників Хе.111 (I./KG. 55), які прикривали 8 винищувачів Ме.110 (I./ZG.76). Протидію німецьким пілотам чинили лише зенітки. 10 вересня до Львова прибули чотири літаки PZL P.23, три з яких пошкодили шасі, намагаючись приземлитись на пошкоджених злітних смугах аеропорту Скнилів.
Польський літак PZL P.23 “Карась”, який пошкодив шасі під час приземлення на Скнилові
Після того як мобілізовані підрозділи львівського гарнізону відправились на фронт, у Львові залишилось лише командування гарнізону №6 на чолі з генералом Владиславом Лянгером. Лянгер ще у молоді роки брав участь у воєнізованому русі, у роки Першої світової війни служив у бригаді польських легіонів Пілсудського, далі командував 40-м піхотним полком у Львові, був переведений до Варшави, де став 2-м заступником міністра оборони. У 1938 р. Лянгер знову повернувся до Львова.
Після нападу Німеччини, польським офіцерам довелось нашвидкуруч організовувати оборону міста. Поляки прагнули утримати Львів, аби мати можливість, в разі загострення ситуації, швидко відійти до Румунії. Польські офіцери вирішили збудувати барикади та протитанкові рови навколо міста, використовувати висоти (Кортумова Гора, гору Круглий Горб, узгіря 324). Саме місто було поділено на сектори та блоки. Першопочаткову в обороні міста було залучено 11 піхотних батальйонів, кілька протитанкових гармат, 5 артбатарей (75-мм гармати). дивізіон кавалерії, інші підрозділи. Лянгнер залучив такод підрозділи ополчення та скаутів. У Львові базувався 6-й авіаполк (56 літаків) у складі винищувального, розвідувального та лінійного дивізіонів (6 ескадрилій). Винищувальний дивізіон (161-а та 162-а ескадрильї) налічували 22 винищувачі (12 PZL P.11 та 10 PZL P.7). Лінійний дивізіон налічував 20 літаків PZL P.23 “Карась”, а розвідувальний – 14 машин. Польські пілоти мали проблеми з запчастини та паливом. Напередодні війни, уся техніка полишила львівське летовище. Протиповітряну оборону забезпечував 6-й дивізіон ППО – 6 40-мм зеніток.
Станом на 12 вересня німці зайняли Самбір. До міста рухались підрозділи 1-ї гірсько-єгерської дивізії (генерал-майор Людвіг Кюблер), а саме – 98-й гірсько-єгерський полк полковника Фердинанда Шернера. Для штурму Львова була виділена група у складі двух батальйонів, двух батарей 150-мм САУ, взводу мінометів, взводу 150-мм гаубиць та двох зенітних взводів.
Бої за Львів
Війну у повітрі над Львовом у 1939 р. описали у своїх працях історики Андрій Козицький та Леонід Кукурудза.
12 вересня, приблизно після 14:00 німецькі підрозділи увірвались на західну околицю Львова. Поляки змогли стримати просування опонентів. Поляки вимушені були залишити летовище Скнилів. Німецька авіація завдавала ударів по позиціям польських військ у місті. Однак польські сили ППО збільшились і налічували 6 75-мм та 10 40-мм зенітних гармат, 14 важких зенітних кулеметів. Хоча поляки відчували нестачу боєприпасів. Німці захопили Кортумову Гору і отримали змогу вести обстріл міста/
14 вересня німецька авіація знову завдала ударів по Головному Вокзалу, а на наступний день було сильно пошкоджено водогін у Добростанах, внаслідок чого виникли проблеми із гасінням пожеж у Львові.
Німецькі підрозділи, які штурмували Львів, сильно віддалились від основних сил і тому німецьке командування почало надавати боєприпаси та продукти харчування цим частинам повітряним шляхом. 14 вересня поляки отримали поповнення артилерії і оборона міста вже мала 65 гармат. 15 вересня підтримку польським військам у Львові надавали винищувачі, що базувались поблизу Бережан.
Становище захисників Львова значно погіршилося 17 вересня, коли 2-а німецька танкова дивізія розбила польські підрозділи що прикривали Львів поблизу Красного. У цей же день, східні кордони Польщі перетнули радянські війська – 33 дивізії та 11 бригад, 5000 гармат та мінометів, понад 4700 танків та 3300 літаків. На Львів рухалась 6-а армія комкора Ф.Голікова. Першими до Львова наблизились підрозділи 5-й кавалерійської дивізії – 600 бійців та 30 танків БТ-7. 20 вересня польські ПВО відбивали черговий наліт німецької авіації. За даними поляків, було збито три ворожі літаки.
Генерал Лянгнер, офіцери та цивільна влада міста, зважаючи на те, що Львів оточений з усіх боків, й допомоги очікувати нізвідки, вирішили здати Львів Червоній Армії. У місті знаходилась величезна кількість біженців, міг виникнути голод та заворушення. Польські та радянські офіцери змогли домовитись 22 вересня і у цей день в місто вступили підрозділи Червоної Армії. Попри домовленості між сторонами, польські військові потрапили до концтаборів, значна їх частина загинула. Генерал Лянгнер перебував у Москві, далі вирушив до румунії, потім потрапив у Францію і кінцевою точкою для генерала стала Великобританія, де військовий перебував на службі польських збройних сил, що діяли у складі Антигітлерівської коаліції. Після війни генерал займався фермерством. Для Львова, на привеликий жаль, війна не завершилась. Далі місто пережило репресії та масові розстріли, вступ німецьких військ, погроми євреїв, репресії нацистів.
