Серед поховань радянських військовослужбовців на Пагорбі Слави є могила й радянського розвідника, диверсанта, Миколи Кузнєцова. Через дану особистість постійно спалахують скандали, невідомі особи постійно вчиняють акти вандалізму по відношення до могили, а родичі загиблого та Росія прагне перепоховати рештки загиблого у Росії, пише ilvivyanyn.com.
Трохи з біографії
Кузнєцов народився у пересічній селянській родині, у 1911 р. Закінчивши 7-річну школу, майбутній диверсант вступив на агрономічний відділ Тюменського сільськогосподарського технікуму. Далі продовжив навчання у лісному технікумі. З дитинства Кузнєцов мав потяг до вивчення мов. Він досконало володів німецькою мовою (що стало йому у пригоді в роки війни), вивчив польську та українську мови. Через “кулацьке походження” Кузнєцова виключили з комсомолу, не дали закінчити технікум. Згодом рішення переглянули й Кузнєцова “повернули” у партійну систему. Кузнєцов встиг попрацювати у лісовому господарстві, у артілі, в союзі кооперативів. В роки колективізації, і це підтверджують російські історики та документи, Кузнєцов брав участь у хлібозаготівля, проводив рейди по селам, брав участь у ліквідації “банд куркулів”. У випадку зіткнення із опонентами, Кузнєцов не втрачав пильності, поводив себе як грамотний боєць, що не залишилося непоміченим радянськими спецслужбами. Кузнєцов встиг побувати у шлюбі з медсестрою, продовжив навчання в Уральському індустріальному інституті.
Починаючи з 1935 р. Кузнєцов починає працювати на «Уралмашзаводі», де вів оперативну розробку іноземних спеціалістів. У 1938 р. був навіть арештований органами НКВС, провів кілька місяців у в’язниці. Далі Кузнєцов працював в апараті НКВС республіки Комі, був переведений згодом до центрального апарату як особливо засекречений агент. Розвідник отримав паспорт на ім’я Рудольфа Шмідта, розпочав відвідувати світські заходи, де знайомився з іноземними дипломатами, заключав угоди щодо купівлі різних цінних товарів. Кузнєцов викрадав таємні документи, встановлював прослуховування, зблизився з військовим аташе Німеччини у Москві, Ернстом Кьострінгом.
З початком німецько-радянської війни Кузнєцов був зарахований до 4-го особливого управління НКВС яке очолював Павло Судоплатов і яке здійснювало диверсії у німецькому тилу. Далі, згідно легенди, радянський агент в образі обер-лейтенанта Пауля Зіберта був направлений до табору німецьких військовополонених у Красногорську, де вивчав побут німецьких полонених. З 1942 р. Кузнєцов був направлений у партизанський загін що діяв поблизу Рівного. Під псевдонімом Зіберта, диверсант спілкувався з офіцерами Вермахту та гестапо, представниками окупаційної адміністрації, направляв інформацію до партизанського загону. Кузнєцову вдалось дізнатись важливу інформацію щодо таємної ставки А.Гітлера поблизу Вінниці (“Вервольф”), про німецький контрнаступ поблизу Курська та багато іншого. Кузнєцов здійснив кілька невдалих спроб знищення рейскомісара Еріха Коха. За допомогою Кузнєцова був схоплений генерал-майор Макс Ільген, який відігравав чималу роль в організації каральних операцій проти партизан. Генерала не вдалось переправити до Москви і його розстріляли.
М.Кузнєцов у формі німецького офіцера
З січня 1944 р. Кузнєцов був направлений з іншими диверсантами до Львова, де знищив знищив кількох представників окупаційної адміністрації. Кузнєцов, який вже мав чин гауптмана (капітана). Кузнєцова вже активно шукали спецслужби Третього Рейху й розвідник вирішив перейти лінію фронту. Кузнєцов загинув у березні 1944 р. Тривалий час деталі його загибелі не були встановлені. Згідно з думками більшості російських істориків, диверсант загинув поблизу с.Боратин (Бродівський район) у зіткненні з бійцями УПА. Можливі рештки Кузнєцова були знайдені за допомогою його бойового побратима, Миколи Струтинського у 1959 р., а 27 липня 1960 р. (символічна дата, день звільнення Львова) рештки в урочистій атмосфері були поховані у могилі на Пагорбі Слави у Львові. Невідомо чому тіло розвідника не поховали скажімо на Батьківщині, чи, приміром, у Рівному. Посмертно Кузнєцов був нагороджений зіркою Героя Радянського Союзу. Частина істориків наголошує на тому, що дії радянського розвідника (убив понад 10 німецьких офіцерів) призводили до каральних операцій нацистів супроти цивільного населення.
Могила, навколо якої не вщухають конфлікти
Іменем Кузнєцова було названо багато вулиць у радянських містах, на його честь встановлювали пам’ятки. Один з таких був й у Львові, однак його у 1992 р. демонтували. У 2015 р., як діяк НКВС, Кузнєцов потрапив під декомунізацію. Улітку 2018 р. невідомі пошкодили могилу диверсанта на Пагорбі Слави, а у 2019 р. з могили був викрадений бронзовий барельєф.
Квіти на могилі Кузнєцова на 9 травня. Замість барильєфу – фото
Влада РФ та родичі Кузнєцова неодноразово звертались до очільників Львова, аби ті надали дозвіл на перепоховання праху Кузнєцова у Єкатеринбурзі. У лютому 2020 р. представники міської ради не погодили передачу решток радянського розвідника російській стороні. Лунають чудернацькі заяви про те, що рештки слід обміняти на українських полонених, які перебувають у ДНР та ЛНР. 31 грудня 2020 р. перехожий виявив поблизу могили Кузнєцова справжній підкоп. На місці працювали представники правоохоронних органів і підкоп ліквідували.
Підкоп поблизу могили М.Кузнєцова. Грудень 2020 р.
Частина політиків України заявила про те, що підкоп зробили націоналісти, намагаючись викрати рештки диверсанта напередодні дня народження Степана Бандери. Могилу Кузнєцова часто обмальовують фарбою. Щодо подальшої долі могили Кузнєцова та усього Пагорба Слави а також поховань на Марсовому полі, потрібно поцікавитись у жителів міста. З кожним роком могили все більше занепадають, їх нищать, не ремонтують. Тож, якщо не вдається провести реконструкцію поруйнованих споруд, постане питання про перенесення праху радянських військовослужбовців або до іншого регіону України або до Росії.
