22 Травня 2022

Без громадських узгоджень та обговорень: на площі Маланюка львівяни хочуть облаштувати памятний знак панові Едзьо

Related

«Обрані часом» – виставка живопису Володимира Слєпченка у Львові

У львівському Музеї митрополита Андрея Шептицького можна побачити 60...

Одна з топових каратисток України

Автор статті вже неодноразово зазначав, що Львів став потужним...

Здобуття української незалежності: Бої за гору Маківка

Історія України з часів козацтва, це історія прагнення українського...

Мангали, котли, бочка для копчення: як колектив Дрогобицького театру допомагає фронту

Працівники Львівського академічного обласного музично-драматичного театру імені Юрія Дрогобича...

Історія Олени Кутєпової з Луганщини, що евакуювалася до Львова

50-річна Олена Кутєпова з Луганщини евакуювалася до Львова разом...

Share

Скандальний пам’ятник Франсу Ксаверу Моцарту на площі Євгена Маланюка у Львові породив чимало публічних обговорень та появу нових креативних рішень щодо благоустрою площі – одним із таких стало звернення про встановлення пам’ятного знаку панові Едзьо, яка кілька днів тому з’явилася у системі Єдиних електронних петицій, пише сайт ilvivyanyn.com

“Ця особистість – своєрідний символ Львова” 

Автор електронного звернення, львів’янин Павло Янчинський, пише у петиції, що сам пан Едзьо (так його називають місцеві, він же – Ернест Тарлерський) був видатним мешканцем нашого міста, який не просто був засновником і власником однієї з найкращих львівських кнайп кінця дев’ятнадцятого – початку двадцятого століття “Атласс”, а й актуалізував нагальну проблему міста – відсутність громадських вбиралень. 

Павло Янчинський зазначає, що пан Едзьо – людина, яка “вміла створити компроміси, а не розбрати, як це є зараз”, якій вдалося об’єднати мистецькі, бізнесові та управлінські середовища. У креативній петиції згадується і про легендарний вираз “піти до пана Едзя”, що означало “відвідати вбиральню”, адже свого часу працівники ринку на площі Ринок ходили справляти нужду саме до закладу Ернеста Тарлерського.  

“Я вважаю, що скульптурна композиція (пам’ятний знак) панові Едзю стане новим туристичним магнітом, оскільки майже всі львівські екскурсоводи проходячи повз теперішній «Атляс», розповідають саме про Ернеста Тарлерського”, – пише автор у зверненні. 

На думку автора, такий пам’ятний знак чудово впишеться у міське середовище як з естетичних поглядів, так і з історичних. Що стосується інших питань облаштування такого монумента легендарному львівському панові Едзьо, то Павло запевняє, що виконуватимуть його тільки найпрофесійніші львівські митці: 

“Виконавець буде обраний на основі конкурсу, який проведу я та мої друзі разом із мером Львова Андрієм Садовим, як це було зроблено з пам’ятником Францу Ксаверу Моцарту (усі рівні перед законом)”. 

Наостанок електронного звернення львів’янин просить у випадку набрання необхідної кількості голосів негайно розглянути петицію на наступному засіданні міської ради, “щоб уникнути дискримінації, як це відбулося зі скульптурною композицією вищезгаданому Францу Ксаверу Моцарту” – без громадських обговорень, конкурсів та додаткових узгоджень. 

Відповідна петиція з’явилася на сайті Єдиних електронних звернень 13 грудня. До кінця збору підписів залишається 58 днів, а підписати його можна за посиланням тут: https://petition.e-dem.ua/lviv/Petition/View/2025

З історії про пана Едзя 

1

Ернест Тарлерський (або пан Едзьо) – досить відомий львівський підприємець кінця дев’ятнадцятого – початку двадцятого століття, мешканець нашого міста, який відкрив на розі площі Ринок одну з найкращих тогочасних кнайп “Атласс”. З історичних архівів відомо, що кнайпа справді була особливою – це був позарелігійний, надполітичний заклад, де частенько гостювали як державні чиновники, так і митці, студенти.  

З ініціативи пана Едзя у Львові виникла перша платна міська вбиральня, адже працівники базару на площі не мали іншого вибору, як завітати саме сюди. Через великий наплив людей до вбиральні власник був змушений встановити символічну плату.  

Стіни легендарної кнайпи прикрашали картини тогочасних майстрів, карикатури та вірші відвідувачів. Саме тут можна було відчути, що таке справжній львівський колорит.  

У радянські роки кнайпу було закрито, “совєти” конфіскували все майно власника, однак самому панові Едзьо вдалося вирватися з рук НКВС.