2 Липня 2022

Здобуття Української незалежності: бій під Жовквою

Related

Сучасний львівський поет та науковець — Назар Федорак

Назар Федорак — український поет, перекладач, літературознавець, дослідник давньої...

Вишиванка в обмін на бронежилети: історія Тетяни Зез

Тетяна Зез у 2014 році переїхала з Донецька до...

Діяльність Шкільного львівського театру УКУ “На Симонових стовпах”

Шкільний Театр УКУ “На Симонових стовпах” — це єдиний...

«Батьківська Хата. Homestead» на Львівщині – проєкт про українську культуру

«Батьківська Хата. Homestead» – це україно-американський проєкт, що покликаний...

Share

Прагнення до незалежності українського народу безмежне в своїй сутності, безліч війн,  задокументованих локальних боїв, як за незалежність так і за її збереження яскраво свідчать про це. Раніше ми розповідали вам про гірський бій за гору Маківка у Львівській області, де легіон Січових Стрільців проявив неймовірно героїчну мужність та ціною власного життя стримували натиск радянських військ, вигравши надзвичайно важливий час у боях, що в результаті не дало окупантам зайняти ключові позиції для подальшого наступу а пізніше  й повний відступ противника з Карпатської України, пише ilvivyanyn.com. Сьогодні ж ми переносимось з часів першої світової війни до часів другої світової війни, та розповімо як наприкінці цього жахливого масштабного конфлікту воїни УПА знову виборювали свою незалежність проти окупантів.

Друга світова війна наближалась до свого закінчення, українці звичайно ж нікого не підтримували в цьому конфлікті і мали на меті тільки здобуття своєї незалежності, проте восени та взимку 1944-1945 роках більшовики намагались ліквідувати український повстанський рух кидаючи на боротьбу з ними відділи червоних партизан, які мали на меті повністю знищити українське підпілля.

Бій під Жовквою

Секретар Волинського обласного комітету  у своїй  інструкції зазначав, що завдання Сталіна повністю ліквідувати українське підпілля  до 15 березня 1945 року не виконано. А тому з Волині на Львівщину направили нові бригади радянських військ НКВС, які з попередньої дислокації у Красному, Заболотцях, Ожидові та Бродах були перекинуті на південний-захід. 

Наприкінці березня 1945 року в  семи кілометрах від міста Жовкви передислокувались українські повстанці під командуванням Василя Василяшка (псевдо Перемога), його сотня «Галайда 1» складалася з кулеметної та гарматної чоти, а також розвідників – загалом 167 бійців, які були готові дати бій більшовицьким окупантам.

Командир сотні «Галайда 1» Василь Василяшко.

22 березня на світанку розпочалася масштабна облава українських захисників, в якій брало участь понад 6000 тисяч солдат військ НКВС. Близько 11 години перша група окупаційних солдат з’явилися біля першої лінії позицій УПА, після чого за наказом «Перемоги» розпочався бій. Перша група наступу більшовиків була повністю розбита,  на допомогу їм прийшла численна заміна якій вдалося оточити українських повстанців, командир сотні Василь Василяшко отримав поранення в груди, однак продовжував керувати боєм, після двох годин безперервної облави окупаційні війська були змушені відступити, проте українські захисники все ще знаходились в оточенні.

Під вечір наступ більшовиків відновився, після обстрілу мінометним вогнем бій тривав до сутінків, посеред запеклого бою, вибравши вдалий момент чота Сивого та Лісового під прикриттям чоти Ігоря зуміли вирватися з оточення до глибини лісу, спровокувавши в окупантів хибну думку про те, що на допомогу захисникам підійшли нові підрозділи УПА. Сотня Ігоря також вийшла з оточення й незабаром приєдналася до решти сотні «Галайда 1». В результаті чого радянські війська зупинили наступ, та змушені були швидко відступати. 

Результат бою

В ході бою радянські війська втратили 480 солдат ,  ще декілька сотень отримали поранення. В Жовкві були поховані 38 радянських офіцерів, серед яких були 2 полковники та 3 майори.

Військам Української Повстанської Армії вдалося  відбили 11 атак ворога та  прорватися з оточення. Загинуло 40 українських захисників, 18 було поранено. Жоден не потрапив в полон живим до окупаційних військ. 

Командир сотні «Галайда 1»  Василь Василяшко  був нагороджений Бронзовим Хрестом бойової заслуги,  а також отримав статус хорунжого армії УПА.