Вважається, що кафедра гігієни на медичному факультеті Львівського університету була заснована у 1899 р. під керівництвом видатного вченого Станіслава Бондзинського. На кафедрі працювало багато талановитих науковців, серед яких був й Влас Мартинюк, пише ilvivyanyn.com.
Служба у війську та навчання
Влас Захарович народився у с. Великі Взводи (Брестська область, Білорусь) у багатодітній (старший серед п’ятьох дітей) родині працівника залізниці. Закінчивши церковну школу, хлопець деякий час допомагав по роботі батькові, а згодом вирішив навчатись медицини у Кронштадській фельдшерській школі.
Мартинюк отримав диплом військового фельдшера у 1914 р. На цей час припали події Першої світової війни. Молодого медика скерували на ескадрений міноносець “Витривалий”, де він аж до 1918 р. був старшим помічником лікаря судна. Міноносець не брав участь у боях, ніс допоміжну службу, охороняв води Балтики від можливих атак німецьких субмарин.
Після служби на міноносці, Влас Захарович продовжив працювати фельдшером у Свердловську, вступив на ІІІ-й курс Свердловського медичного інституту. Далі молодик дізнався, що його рідні перебувають у Харкові й вирушив до міста, перевівся на навчання у місцевий медінститут, на лікувальний факультет. У 1924 р. Мартинюк отримав диплом й обрав фах санітарного лікаря.
Робота та захист докторської дисертації
Після завершення навчання, Влас Захарович був скерований на роботу до Куп’янська Харківської області. З 1929 р. Мартинюк завідував секцією гігієнічних досліджень Харківського НДІ громадських споруд, з 1932 р. – відділом гігієни житла і громадських споруд Українського НДІ комунальної гігієни.
Поряд з роботою, медик продовжував навчатись. У 1935 р. Влас захистив кандидатську дисертацію й у 1938 р. він став доцентом кафедри комунальної гігієни Харківського інституту удосконалення лікарів. Медик приділяв великої уваги санітарно-гігієнічній оцінці житла – проблеми вбиралень, комах (таргани та клопи), пліснява.
З початком німецько-радянської війни Мартинюк евакуювався, очолив санітарну інспекцію у Залізноводську та Єсентуках. У 1943 р. він був призначений старшим житлово-комунальним інспектором МОЗ УССР. Коли Український інститут комунальної гігієни повернувся до Києва, Мартинюк продовжив роботу у ньому, за сумісництвом викладав на кафедрі. У 1946 р. він захистив докторську дисертацію з теми “Вологісний режим житлових будівель залежно від гігроскопічності будівельних матеріалів”. У цьому ж таки році медика був запрошений на роботу на кафедру гігієни Львівського медінституту.
Кафедра гігієни у Львові
Кафедра гігієни у Львові була створена ще в добу Австро-Угорщини. Нарешті у 1939 р., коли було створено окремий медичний інститут, кафедра увійшла до складу нового вишу. До 1944 р. діяльність підрозділу була перервана війною. У 1945 р. кафедру очолила доцент Г.Столмакова.
До штату кафедри входили асистенти Й.Гітіс, Е.Турецька, О.Зикін та інші. У 1950-х рр. штат було поповнено власне випускниками кафедри у Львові – І.Даценко, І.Нагірною В.Поповим та іншими. У 1951 р. при кафедрі була відкрита докторантура. Основним напрямком досліджень кафедри було вивчення біологічної дії та гігієнічного значення чинників довкілля малої інтенсивності в умовах населених пунктів. Працівники кафедри вивчали негативний вплив газифікації на здоров’я населення. Науковці досліджували особливості умов праці шахтарів Львівщини, у 1970 р. склали шумову карту міста, що вплинуло на будівництво житлових споруд.
Мартинюк очолює кафедру у Львові
Мартинюк фактично став “батьком” львівської школи гігієни. У 1948 р. медик очолив кафедру при медінституті й керував нею до 1970 р. Великий вплив на формування Власа Захаровича як науковця справив його науковий керівник, академік О.Марзєєв.
У 1950 р. Мартинюка обрали деканом лікувального факультету медінституту, а у 1955 р. він став навіть проректором з навчальної роботи. У 1966 р. медик отримав звання заслуженого діяча науки УРСР. Він підготував сім докторів наук.
Наукові праці
У науковому доробку вченого – понад 120 праць, зокрема 4 монографії та підручник. Перша наукова праця Мартинюка була видана у 1927 р. Це були результати санітарно-гігієнічних досліджень понад 50 шкіл Харківщини. Влас Захарович наголошував на незадовільному стані освітлення та опалення, відсутності у багатьох приміщеннях вентиляції, перевантаження класів учнями. У своїй наступній праці, що вийшла у 1930 р. дослідник провів обстеження 76 гуртожитків, у яких мешкали робітники. Мартинюк наголошував на незадовільний стан забудови, шкідливий вплив будівельних матеріалів на здоров’я робітників.
У 1935 р. медик видав монографію “Методика санітарно-гігієнічних досліджень в оселях”. Дуже цікавою стала монографія “Інтоксикація окисом вуглецю та шляхи її послаблення”, що побачила світ у 1971 р. У ній автор вказував на негативний вплив вуглекислого газу на організм людини. Мартинюк стверджував, що нехтування правила безпеки у поводженні з газовими приладами призводить до жахливих наслідків – пожежі, вибухи, чадний газ.
Сфера наукових досліджень
Влас Захарович приділяв особливу увагу дослідженню гігієни помешкання, населених місць та природного середовища. Він розглядав методи боротьби з житловим грибком, проводив токсикологічні дослідження гербіцидів і пестицидів та проблеми захисту населення від їхньої дії. Щодо гербіцидів та пестицидів проводились ретельні лабораторні дослідження, вивчались шляхи їх потрапляння у грунт та воду, місця накопичення. Проходило вивчення санітарно-токсикологічної характеристики гербіцидів кореневої дії, зокрема мурбетолу, прометрину, піраміну, трихлорпропіонітрилу, целатоксу, дікотексу, натрієвої солі трихлороцтової кислоти.
У зв’язку з розвитком газифікації Мартинюк започаткував новий науковий напрям – санітарно-гігієнічну оцінку повітряного середовища житлових приміщень під час відкритого спалювання газу у побутових та виробничих цілях. Він доводив, що газові прилади забруднюють повітря у приміщеннях, можуть суттєво впливати на самопочуття господарів осель.
Дослідження шумової карти Львова дозволило вченому розподілити вулиці міста за чотирма категоріями, що відіграло важливу роль у плануванні забудови. Вчений довів, що позитивно на людський організм впливають низькі дози ультрафіолетового опромінення, під час яких підвищуються імунні реакції всередині організму, пришвидшується обмін речовин.
Мартинюк проводив дослідження й води регіону, вивчив зони забруднення. Вивчаючи температурні норми у басейнах, медик вказував якою має бути оптимальна температура, аби не зашкодити дитячому організму під час занять плаванням. Влас Захарович стверджував, що незадовільні санітарні умови сільського населення Західної України призводили до зростання захворюваності на туберкульоз, трахому, ревматизм, рахіт, інфекційні хвороби, ендемічний зоб.
За своє життя професор був нагороджений багатьма грамотами та медалями. Його вклад у розвиток медицини та медичної освіти неоцінений. Власа Мартинюка не стало у липні 1980 р. Науковця поховали на Янівському цвинтарі Львова.
