У НУ «Львівська політехніка» створили гнучкий тканинний суперконденсатор. У 2011 році його внесли до списку ста найкращих світових розробок за версією журналу R & D Magazine, пише ilvivyanyn.com.
Винахід замовили тайванці
Ідея гнучкого суперконденсатора належить тайванцям, працівники Тайванського текстильного науково-дослідного інституту звернулися до колишнього учня професора кафедри органічної хімії НУ «ЛП» Віктора Токарєва, оскільки учень працював у одному з американських науково-дослідних інститутів. Його попросили допомогти створити гнучкий та ефективний суперконденсатор, який перетворюватиме сонячну енергію в електричну. Тайванцям це було потрібно для нового виду одягу – «енергетичного» текстилю.
У США такого не робили, тож тайванцям учень Віктора Токарєва порадив звернутися до «Львівської політехніки». Іноземні інвестори довго вагалися над такою пропозицією, однак згодом таки вийшли на контакт із львівськими вченими. Спершу замовники приїхали до Львова, тут ретельно ознайомилися з вже наявними розробками та лабораторіями і тоді почали обговорювати перший етап – створення суперконденсатора. У «Львівській політехніці» приступили до справи в 2000-х.
Над втіленням проєкту, крім Віктора Токарєва, працювали професор кафедри фізики Григорій Ільчук, кандидат фізико-математичних наук і головний технолог проєктів ТзОВ «Ацер» Ігор Чернілевський та інші науковці.
Цікаво, що Ігор Чернілевський працював над створенням суперконденсаторів ще з 1992 року – у Чернівцях, у лабораторії вченого Корнія Товстюка. У 1993 році для розробок суперконденсатора він спеціально зареєстрував організацію «Ацер». Там науковці виконали кілька проєктів разом з американськими, японськими та німецькими колегами. Однак про те, що можна зробити суперконденсатори гнучкими, не додумувалися.
Тайванські замовники контролювали кожен крок. Усі створені зразки возили тестувати до Тайваню. Дещо впевненіше щодо львівських науковців почали ставитися після тайванського форуму, присвяченого інноваціям. Там суперконденсатор львів’ян отримав успіх, усі були здивовані, що його розробили українці. Після цього взялися за другий етап – створення гібридної системи.
Дружина Ігоря Чернілевського пошила для системи спеціальну сумку, на яку прикріпила суперконденсатор. Цю сумку Ігор представив на кількох виставках та форумах Львівщини, однак вона нікого не зацікавила. Звернули увагу на розробку у Флориді, що додало впевненості. Згодом тайванські замовники отримали патенти на винахід.
Принцип роботи винаходу
Гнучкий суперконденсатор – це автономна система забезпечення енергією побутових приладів. Сонячна батарея цієї системи утворює електросигнал, тоді він потрапляє у суперконденсатор, який накопичує енергію, а потім оптимально розподіляє її завдяки спеціальному електронному менеджеру.
Тобто львівські науковці створили систему, що складається одночасно із сонячної батареї, суперконденсатора і електронного блоку. Вона подібна до листкового пирога: зверху – батарея, знизу – суперконденсатор. Створений продукт гнеться і прикріплюється до будь-чого. Система дешевша та ефективніша від негнучких аналогів. До того ж вона екологічно безпечніша.
Спершу технологію втілили в сумці, де можна зарядити хіба що телефон, адже потужність всього лише 2 вати, однак різновидів такого джерела живлення може бути багато. Сам пристрій відкрив багато цікавих перспектив, наприклад, поверхня туристичних палаток може накопичувати сонячну енергію, що створює можливість обігрівати палатку чи готувати в ній їжу на електричних приладах.
До слова, львів’яни також винайшли систему автономного освітлення помешкань, що дає змогу зекономити кошти й повністю окуповується через півтора року.
