11 Серпня 2022

Видатний фтизіатр – історія Івана Ільницького

Related

 “Творець австрійського Львова” – архітектор Юліан Захаревич

За проектами цього архітектора у Львові збудували цілу низку...

Видатний фтизіатр – історія Івана Ільницького

У сучасних ЗМІ можна знайти величезну кількість інформації, щодо...

Як вибрати смарт ТВ-приставку

Смарт приставка: що це і для чого Смарт приставка –...

Як волонтерки створюють прихисток «Інші» у Львові

Ліда Рибіна займається облаштуванням тимчасового житла для переселенців у...

У пошуках містики, або ж де живуть привиди на Львівщині

На Львівщині є чимало старовинних архітектурних пам’яток, довкола яких...

Share

У сучасних ЗМІ можна знайти величезну кількість інформації, щодо співаків, кіноакторів, зірок спорту, політиків. Журналісти та блогери можуть розписати буквально кожен день з життя з зірок. У затінку ж залишається багато людей, які прожили своє життя як справжні герої, рятуючи інших, зміцнюючи державу. Про таких людей можна знайти хіба що пару статей. В Інтернеті мало інформації й про відомого львівського фтизіатра Івана Ільницького, пише ilvivyanyn.com.

            Розпочинав простим педіатром

Іван Григорович народився 13 жовтня 1948 р. у с.Лосинець Самбірського району, що на Львівщині. Після закінчення школи-інтернату у Турці, Ільницький став студентом педіатричного факультету Львівського медінституту, який він завершив у 1972 р. Понад рік випускник вузу пропрацював педіатром у Ясеницькій сільській лікарні. Майбутній академік мав змогу ознайомитись із проблемами, які існували у сільській медицині.

Далі молодого чоловіка очікувала служба у військово-морських силах, де він перебував на посаді начальника медичної служби протичовнового ракетного корабля “Комсомолець Литви” (Балтійський флот). Під час одного з військових походів, молодий хірург навіть провів операцію в умовах шторму – у моряка трапився хронічний приступ апендициту. За цей вчинок Ільницький згодом отримав грамоту, позачергове військове звання.

Після демобілізації, молодий лікар працював у Дрогобичі, а у 1976 р. став науковим співробітником Львівського НДІ туберкульозу. У 1978 р. Ільницький став аспірантом Інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського НАМН України (тепер Національний інститут фтизіатрії і пульмонології). Коли трапилась аварія на Чорнобильській АЕС, лікар приймав участь у ліквідації техногенної катастрофи. Згодом лікар отримав Медаль “Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС”, посвідчення ІІ-ї категорії.

          Робота у медичному університеті

Іван Григорович у 1990 р. очолив кафедри фтизіатрії та пульмонології Львівського медичного університету. Цю посаду він отримав після того, як захистив кандидатську (1984 р.) та докторську (1989 р.) дисертації у Київському НДІ фтизіатрії та пульмонології. Докторська дисертація носила назву “Діагностика і лікування туберкульозу і неспецифічних захворювань легенів у підлітків” і була написана на основі величезної практичної роботи, яку подолав фтизіатр. У 1997 р. вчений став академіком Академії наук вищої освіти України.

Фтизіатр також обіймав посади проректора з лікувальної роботи, декана одного з факультетів. До 2014 р. вчений завідував кафедрою фтизіатрії і пульмонології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Під керівництвом Ільницького було захищено 5 докторських та 7 кандидатських дисертацій.  

Працівники кафедри фтизіатрії і пульмонології ЛМУ ім. Д.Галицького

Іван Григорович був опонентом на захистах кваліфікаційних робіт, рецензентом, доповідачем. Ільницький постійно наголошував на тому, що медицина має йти в ногу з комп’ютерними науками, аби детальний статистичний аналіз дозволив виявити причини тих чи інших хвороб, ефективність різних лікарських препаратів.

Одна з медичних конференцій

          Боровся з хворобами органів дихання

Значну увагу лікар приділяв проблемі раннього виявлення, профілактики та лікування туберкульозу у дітей та підлітків. Досліджував також інші хвороби дихальних шляхів. Ільницький розглядав питання хіміотуберкулінотерапії в поєднанні із тканинним електрофорезом. З цього напрямку він навіть захистив кандидатську дисертацію.

Ільницький відстоював ідею широкого застосування комп’ютерно-інформаційних технологій математичної обробки результатів досліджень при діагностиці туберкульозу.

Вчений ретельно вивчав статистику щодо цієї хвороби у Західній Україні в період з 2000 по 2004 рр. За його підрахунками відбулась тенденція зростання щодо заражених – з 29,2 до 34,9 випадків на 100 тис. населення. Ільницький зробив висновок, що хвороба вражала найчастіше підлітків.

Ільницький, на основі численних статистичних матеріалів доводив той факт, що дієвим способом діагностики туберкульозу та інших хвороб дихальної системи є флюорографія. Цей метод не втратив актуальності навіть й сьогодні, при діагностиці коронавіруса, коли сімейні лікарі скеровують хворих передусім на флюорографію, КТ.

Флюорографія залишається дієвим заходом діагностики

Іван Григорович справедливо відзначав, що туберкульоз поширений не лише серед незахищених категорій населення – безпритульні, колишні ув’язнені, алкозалежні. Частина носіїв хвороби навіть не здогадувались про свій стан, поки туберкульоз не переходив у таку стадію, що особа була вимушена звертатись до лікарів.

Вчений слушно зауважував те, що туберкульоз та інші хвороби дихальної системи слід виявляти на ранніх стадіях завдяки вчасній діагностиці. Досліджуючи клініку хвороб, Ільницький велику увагу приділяв чинникам навколишнього середовища (радіаційний фон, техногенні фактори, природні екзоалергени).

Як один з провідних фахівців у фтизіатрії, Іван Григорович співпрацював з клінічними медичними установами України (Київ, Харків, Одеса, інші) та Європи (Австрія, Польща). Вчений був учасником багатьох форумів, семінарів, конференцій.

Ільницький був членом редколегії “Українського пульмонологічного журналу”, Проблемної комісії з фтизіатрії та пульмонології МОЗ України. Медик вищої категорії пропонував при легеневих захворюваннях та бронхіальній астмі застосовувати ендоскопічні, функціональні та імунологічні методи верифікації патологічного процесу, а також дозовані аерозолі.

У 2006 р. Ільницький отримав звання “Заслужений діяч науки і техніки України”. За свою професійну кар’єру академік ставав лауреатом премій Ярослава Мудрого, Святого Володимира, Ордену Святого Апостола Андрія Первозванного та інших нагород.

 Наукові праці вченого

Ільницький написав понад 700 наукових праць, 17 підручників і монографій, отримав  13 авторських свідоцтв та патентів України на винахід. Серед підручників, автором яких був Іван Григорович, слід відзначити книгу, видану у 2011 р. та затверджену міністерством охорони здоров’я України для лікарів-інтернів вищих навчальних медичних закладів IV-го рівня акредитації. Серед підручників слід відзначити “Основи клінічної фтизіатрії” у двох томах (2007). Цю книгу Ільницький видав спільно з В.Мельником та Ю.Фещенком, “Пульмонологія та фтизіатрія” (2011).

Готуючи свої підручники, Ільницький спільно з колегами намагались зробити матеріал не лише доступним для студентів, але й практичним, щоб його можна було використати майбутніми медиками при діагностиці/лікуванні.

 Спадок академіка

Тривалий час Іван Григорович був провідним фтизіатром Львівщини, одним з найкращих у своїй галузі по усій країні. У листопаді 2021 р. стало відомо, що видатний вчений відійшов у вічність.

Багато напрацювань Ільницького використовують у Львівському Центрі легеневого здоров’я 

Своєю діяльністю Іван Ільницький не лише врятував тисячі людських життів, підготував сотні фахівців, а й вдосконалив методику лікування та діагностики хвороб дихальних шляхів. Підручники за авторства академіка будуть в пригоді ще не одному поколінню студентів-медиків. Науковець став прикладом для наслідування для майбутніх лікарів. Українські медики активно впроваджують у діагностику комп’ютерні технології. Стосується це й хвороб дихальних шляхів.