Цьому видатному медику вдалось пережити пекло Другої світової, здобути блискучу освіту та зробити великий внесок у розвиток української фтизіатрії. Доля піднесла професору багато випробувань, які він впевнено здолав. Мова йде про Володимира Фрайта, пише ilvivyanyn.com.
Родина
Володимир Михайлович Фрайт народився 7 березня 1932 р. у с. Лішня Дрогобицького району Львівської області. Батько хлопця, Михайло Тимофійович (1910 р.н.), був кравцем та працював у майстерні Дрогобича, а мати займалась домашнім господарством – у родини була худоба, домашня птиця, город. Володимир Михайлович зростав із сестрою Елеонорою.
Окремо слід сказати про родину Фрайтів. За даними краєзнавців родина має німецьке або шведське коріння. У 1704 р. у Лішні залишився поранений німецький солдат який служив у шведському війську – у цьому році шведи штурмом здобули Львів. Пораненого доглядала місцева селянка й німець вирішив залишитись в Україні.
Цікаво склалась доля членів родини. Мати Володимира, Анастасія, у роки Другої світової зуміла втекти від примусового вивезення до Німеччини. Михайло Фрайт у 1944 р. був мобілізований до Червоної Армії та проявив себе на полі бою справжнім героєм. Він служив у 626-му стрілецькому полку 151-ї стрілецької дивізії. Вже 10 вересня 1944 р. червоноармієць Фрайт відзначився у боях за висоту 1132 (Турківський район) – німці, маючи чисельну перевагу, прагнули здобути висоту, на якій закріпились радянські бійці. Фрайт, ведучи вогонь з ручного кулемета, розсіяв взвод ворожої піхоти. За цей бій чоловік згодом отримав медаль “За відвагу”. Михайло Тимофійович брав участь у запеклих боях на території Угорщини. 6 січня 1945 р. в Будапешті, за допомогою ручної гранати, йому вдалось знищити розрахунок станкового кулемету. Боєць знищив також кілька німецьких солдат вогнем стрілецької зброї. За цей подвиг Фрайт був нагороджений Орденом Слави III-го ступеня.
Цікавим є той факт, що члени родини Фрайтів воювали не лише у складі Червоної Армії, а й у лавах УПА та навіть дивізії СС “Галичина”. Тому родина Фрайтів – яскравий приклад трагізму, в якому опинились українці в роки Другої світової війни.
Дитинство та шкільні роки
Вже у п’ятирічному віці Володимир Михайлович допомагав батькам по господарству, випасав худобу. До школи хлопчик пішов у вересні 1939 р. Однією з улюблених книжок Фрайта став “Кобзар”. Хлопцеві довелось побачити на власні очі усі жахіття Другої світової війни – полювання на євреїв, вбитих, арешти, бомбардування.
У 1944 р. Фрайт став учнем Дрогобицької гімназії. Через те, що не було автобусного сполучення села з Дрогобичем, хлопець вимушений був долати шлях пішки. Зимою довелось пробиратись через глибокий сніг, а навесні – через ріки бруду. Одного разу школярі навіть потрапили під буревій, який буквально зносив дітей з дороги. Вдалось врятуватись лише завдяки міцним телеграфним стовпам.
У школі Фрайт дуже добре навчався. Особливо учень любив фізику та математику. Завдяки кабінету фізики, який був добре обладнаний приладами, Фрайт розумів тонкощі усіх процесів, входив гуртка фізиків та навіть створив фотометр. Показував Володимир Михайлович чудові результати у фізичному вихованні – випереджав усіх однокласників у бігу на дистанції понад 10 км.
Оскільки батьки не мали змогу купувати іграшки, Володимир створював їх власноруч. Так з’явились самокат, пропелер, різноманітні іграшкові пістолети та інше.
Перші кроки у медицині
Володимир Михайлович ще у шкільні роки прагнув стати науковцем. У 1950 р. він закінчив гімназію із срібною медаллю та без іспитів вступив до Львівського медінституту на лікувальний факультет. Фрайт вчився добре, отримував підвищену стипендію, мав лише кілька четвірок. Не отримав чоловік червоний диплом – члени державної комісії поставили йому “задовільно” з дисципліни “Організація охорони здоров’я” оскільки молодик запізнився на державний іспит.
Будучи студентом Фрайт вже отримав певний практичний досвід. Працював у дитячому домі інвалідів на Чернечій Горі у Львові, у 1954 р. проходив практику у Сарненській районній лікарні. Працюючи у дитячому туб.-менінгітному відділенні, кожного дня мусив зробити чотири-п’ять, а часом і більше спинно-мозкових пункцій та вводити ендолюмбально з лікувальною метою стрептоміцин, який рятував цих хворих від неминучої смерті. Дорослим хворим робив паранефральні новокаїнові блокади. Робив плевральну пункцію, пункцію й аспірацію асцитичної рідини з черевної порожнини, розкриття паратонзилярного абсцесу (мигдаликового гнояка), катетеризацію сечового міхура, промивання шлунка, кишківника та багато іншого. Закінчив виш Фрайт у 1956 р.
Робота в лікарнях
Після здобуття диплому Фрайт працював завідувачем терапевтичного відділу та заступником головного лікаря Самбірської ЦРЛ Львівської області (до 1962 р.). Володимир Михайлович проводив операції, виконував обов’язки теперішнього сімейного лікаря. Він приймав пологи, допомагав дітям з пневмонією, проводив хірургічні втручання.
У 1962 р. Фрайт став аспірантом кафедри терапії Львівського медінституту й у 1966 р. захистив кандидатську дисертацію з теми “Головний біль і безсоння у хворих на гіпертонічну хворобу та їх лікування кофеїном і ефедрином”. Володимир Михайлович не зміг отримати посаду в інституті, оскільки не пройшов за конкурсом, не був членом компартії.
Фрайт влаштувався в санаторій “Каштан” Трускавця де вивчав лікувальні функції тамтешньої води. Лише у 1968 р. Фрайт став асистентом кафедри шпитальної терапії Львівського медінституту, а у 1992 р. – доцентом вишу.
Науковий доробок та вчені ступені
Фрайт тривалий час збирав матеріал для захисту докторської дисертації, працював у бібліотеках Києва, Москви та інших міст. Працюючи на кафедрі фтизіатрії, Володимир Михайлович мав змогу отримати цінний досвід та знання у відомих професорів – Івана Стукала та Юрія Кулачковського. Роботу медик захистив у 1992 р. а у наступному році отримав звання професора. Володимиру Михайловичу довелось перекваліфікуватись на фтизіатра. Він розпочав працювати на кафедрі фтизіатрії і пульмонології, був завідувачем курсу фтизіатрії та пульмонології факультету післядипломної освіти Львівського медичного університету імені Данила Галицького. У 2007 р. він став завідувачем кафедри внутрішніх хвороб № 2 Львівського приватного медичного інститут.
Фрайт за своє життя опублікував понад 300 різноманітних праць, включаючи понад 10 монографій. Серед його робіт – “Легеневе кровопостачання, гіпертензія і туберкульоз” (2001), “Легеневе серце” (2005) та інші. Багато разів виступав з доповідями на з’їздах фтизіатрів, наукових конференціях, конгресах Світової Федерації Українських Лікарських Товариств, міжнародних конференціях, у тому числі на Європейському форумі у Варшаві в 2006 р.
Самий надійний друг
Навчаючись в університеті Володимир Михайлович познайомився з студенткою-медиком Любомирою. Вони відвідували парки, кіно виставки, проводили багато часу разом й у 1957 р. побрались. У 1961 р. у подружжя з’явився перший син – Юрій. Дружина стала для Фрайта найнадійнішим другом. Разом вони долали труднощі, розлуку. Володимир Михайлович, навчаючись в аспірантурі, вимушений був мешкати у Львові, у той час як дружина працювала у Дрогобицькому шкірно-венеричному диспансері. У 1969 р. у пари народився другий син – Олег. У 1979 р. дружина Фрайта захворіла на онкологію. Жінка лікувалась в онкодиспансері Львова, онкологічному центрі в Москві, неодноразово оперувалась і отримала багато курсів інтенсивної хіміотерапії. Завдяки цьому жінка прожила ще 10 років.
З Любомирою Володимир Михайлович прожили понад 30 років. Їх сини теж стали медиками. Хоча Фрайт одружився вдруге, Любомира назавжди залишилась частиною його життя.
Нові методи лікування туберкульозу, користь води, причини головного болю
Вивчивши багато літератури, провівши численні обстеження Фрайт прийшов до висновку, що основною причиною головних болів є надмірне зниження тонусу із відповідним розширенням (нерідко паралітичним), в основному, екстрацеребральних судин і подразненням нервових рецепторів у стінках цих судин. Тож для усунення болю потрібно вживати не валідол, нітрогліцерин, а препарати з вираженим судиннозвужувальним впливом, такі, як кофеїн, ефедрин гідрохлорид, суматриптан, препарат спорині – гідротартрат ерготаміну, рігетамін або продукти, що містять кофеїн (чай, кава та ін.).
Перебуваючи у Трускавці Фрайт мав змогу вивчати лікувальні властивості води, та прийшов до висновку що будь-яка вода позитивно впливає на людський організм, якщо її правильно вживати. Наприклад хворі на туберкульоз, вживаючи до 2 літрів води щодня, істотно підвищують ефективність антибактеріальної терапії. Вживання 7–8 склянок чистої води протягом дня зменшує ймовірність розвитку інфаркту міокарда у людей на 70%.
Згідно із спостереженнями Фрайта, на туберкульоз легень частіше хворіють ті пацієнти, в яких обмінні процеси знижені через різні причини – погане харчування, діабет, наркотики, низький гемоглобін. У лікуванні таких хворих насамперед потрібно відновити добре кровопостачання, а відтак призначати препарати, що пригнічують ріст і розмноження мікобактерій туберкульозу. Володимир Михайлович стверджував, що багато лікарів зосереджували свою увагу на знищенні паличок Коха, не враховуючи живлення тканин.
Саме Фрайт вивів закономірність п’ять “Т” Тривале підвищення температури тіла разом із туберкульозною інтоксикацією (Т1) призводить до зниження судинного тонусу (Т2). Останній знижує системний артеріальний тиск (Т3). Наступають трофіки тканин (Т4) і виникають умови для розвитку і несприятливого перебігу туберкульозу (Т5). Усунувши ці п’ять “Т” та вводячи антибактеріальні препарати, хворі мають усі шанси одужати.
Фрайт детально вивчав причини “легеневого серця”, коли збільшується жорсткість міокарда і знижується діастолічне наповнення серця кров’ю. На його думку це відбувається внаслідок того, що переповнені кров’ю або іншою рідиною альвеолярні капіляри стають немовби пружним каркасом і разом із сурфактантом розправляють альвеоли, завдяки чому збільшення загального об’єму легень перевищує об’єм влитої рідини. На думку професора, в основі розвитку легеневого серця лежать п’ять “гіпо”: гіпоксія, гіпоксемія, гіпотонія, гіпотензія, гіповолемія.
Щоб усунути “легеневе серце”, Фрайт рекомендував хворим дотримуватися ощадного ліжкового режиму в антиортостатичному положенні протягом 1,5–2-х місяців стаціонарного лікування, вживати ліки, які підвищують судинний тонус. На його думку, потрібно підтримувати артеріальний тиск крові у великому колі кровообігу на оптимальному рівні. Пацієнтам слід призначати антиагреганти і антикоагулянти під контролем системи зсідання крові, додаткове питво (1,5–2 л на добу) в перші місяці перебування хворого у стаціонарі. Володимир Михайлович був одним з розробників математичного способу оцінки важкості захворювання, аналізу ефективності лікування і прогнозу у хворих на туберкульоз легень.
Володимира Фрайта не стало 21 січня 2021 р. Поховали видатного фтизіатра у Львові.
