Біографії цього видатного спортсмена вистачило б на цілий пригодницький роман. Легкоатлет став одним із найтитулованіших спортсменів XX ст, пише ilvivyanyn.com. Мова йде про Павла Ледньова.
Дитинство та спортивний старт
Павло Серафимович народився 25 березня 1943 р. у м.Горький, під час німецько-радянської війни. Мати працювала лікарем медсанбату, а батько був військовослужбовцем і на момент народження первістка загинув. Після війни родина осіла у Дніпропетровську. Мати працювала урологом, увесь час проводила на роботі, а виховувала Павла його бабуся, приховуючи те, що родина походить із старовинного князівського роду Корицьких, члени якого мали численні маєтки.
Ледньов до 4 років мав проблеми з мовою, зростав сором’язливим та худорлявим, був об’єктом насмішок однолітків. Це змушувало хлопця активно займатись спортом – плавати у Дніпрі (неодноразово перепливав ріку), їздити на велосипеді, бігати та займатись боксом. Через свої інтенсивні заняття спортом, Ледньов погано навчався й залишився у школі на другий навчальний рік.
Після завершення школи хлопець вирішив продовжити навчання у Львівському інституті фізичної культури, чим спровокував скандал із власною матір’ю, яка мріяла аби син став медиком. Незважаючи на негативну реакцію матері, Ледньов все ж таки досяг своєї мети, склавши іспити. Ледньов хотів стати плавцем, однак великий конкурс змусив його податись у п’ятибор’я. У виші Павло Серафимович навчався дуже добре. Його учителями були справжні легенди спорту – гімнастику викладав Віктор Чукарін, легку атлетику – професор А. Тер-Ованесян, фехтування – Ференц Кота.
Ледньов опановував ази п’ятиборства. За легендами ця дисципліна бере початок від збройних сил. Під час однієї з війн, армія однієї з воюючих сторін опинилась в оточенні й головнокомандувач відправив офіцера, який мав передати звістку, аби прибуло підкріплення. Офіцер спочатку долав шлях на коні, а коли коня убили – бився з ворожими солдатами на шпазі. Далі посланець стріляв по ворогу, вимушений був долати водну перешкоду і бігти на значну відстань. Офіцер доставив листа. Легенда трансформувалась у реальність – до п’ятиборства включили їзду верхи, фехтування, стрільбу, плавання та біг. У 1965 р. Павло Серафимович захистив диплом, а у 1972 р. став майстром спорту.
Олімпійське золото та рекорди
Павло Ледньов у 1962 р. вирушив на змагання до Угорщини. Це була його перша закордонна поїздка. Ледньов виступав на чемпіонаті світу у Лейпцигу, однак його виступ ледь не був зіпсований під час верхової їзди – кінь вийшов з-під контролю та збив кілька перешкод.
У 1968 р. він здобув золото на чемпіонаті СРСР. Брав участь у Олімпіаді 1972 р. у Мюнхені, де здобув золото у складі команди. Повторив свій результат Ледньов й на Олімпіаді 1980 р. у Москві. Сам Ледньов стверджував, що найкраще у п’ятиборстві йому давався біг. Саме завдяки йому він здобув бронзу на Олімпіаді 1980 р. атлет пробіг краще ніж спортсмени, які у підсумку отримали перше та друге місця.
На Олімпіаді в Монреалі (1976 р.), трапився прикрий випадок – британці виявили в одного з членів збірної СРСР шпагу з пристосуванням, що фіксувало укол, який не досяг цілі. Кнопку, замасковану під замшею, виявили і збірну СРСР дискваліфікували в командному заліку. На змаганнях Ледньов показав чудові результати у фехтуванні, стрільбі, але на забігу фінішував десятим. В особистому заліку атлет здобув срібло.
Варто зазначити, що Ледньов отримав срібло у складі команди й на Олімпіаді 1968 р., в Мехіко. Ледньов тричі здобував бронзу в особистому заліку, на Олімпіадах 1968, 1972 та 1980 рр. Окрім Олімпіад, Павло Серафимович тричі ставав чемпіоном світу – у 1973, 1974, 1975 та 1978 рр. У 1973 та 1974 рр. спортсмен ставав чемпіоном світу також в складі команди. До цього слід додати, що на чемпіонатах світу Ледньов чотири рази ставав володарем срібла (один раз в особистому заліку) та двічі володарем бронзи (в складі команди).
Отже в активі видатного атлета – 7 олімпійських медалей та 12 медалей чемпіонатів світу. Приголомшливі результати. Атлета внесли до Книги Рекордів Гіннеса. Експерти із спорту та аналітики називали Ледньова одним з п’яти найкращих п’ятиборців ХХ ст. У цьому рейтингу спортсмен посів 3-е місце. У 1973 та 1975 рр. Павло входив до списку 10 найкращих спортсменів року СРСР за версією Федерації спортивних журналістів СРСР.
Курйози
Протягом життя, з Павлом Серафимовичем траплялись різні курйози. У 1968 р. його знайомого заарештували за спекуляцію, а наступного року трапився ще гучніший скандал. В аеропорту, перед вильотом на збори, Ледньова ледь не пограбував злодій. Чоловік вирішив провчити нахабу, однак обох схопила міліція. Атлету інкримінували збройний напад, оскільки у спортсмена був пістолет.
Голова Спорткомітету СРСР Сергій Павлов наполіг на тому, аби атлета дискваліфікували довічно, заборонивши працювати у спорті. Після цього Ледньов почав виступати на різних неофіційних змаганнях та турнірах, зміг переконати того ж Павлова, щоб йому зняли дискваліфікацію.
Трішки філософських роздумів
Ледньов стверджував, що спортсмен ніколи не стане успішним, якщо не буде мати потужну мотивацію, не працюватиме у команді. Аби досягти висот у спорті, атлету доводилось працювати по три тижні поспіль, по дев’ять годин щоденно. Спортсмен міг долати за місяць понад 400 км. Ледньов, розпочинаючи свою спортивну кар’єру показував чудові результати у стрільбі та у плаванні, а ось біг давався йому важко. Тож згодом він сконцентрував усі свої зусилля саме на біг. Така зміна тактики не раз рятувала спортсмена на змаганнях.
Павло Серафимович зазначав, що кожний успішний спортсмен повинен приймати рішення у критичних ситуаціях, займатись самооцінкою та виправляти власні помилки. Усі свої кроки спортсмен повинен обдумувати. На думку чемпіона, спортсмен нічого не може робити просто так. Навіть у простій пробіжці він повинен ставити собі мету – вдосконалювати попередні результати, розвивати витривалість, інше.
Життя після спортивних висот
Після успішного виступу на Олімпіаді 1980 р., Ледньов, якому вже було 37 років, вирішив завершити спортивну кар’єру та стати тренером. У 1981-1987 рр. був головним тренером збірної СРСР. Отримавши таку посаду, спортсмен був вимушений перебратись до Москви.
Ледньов провів у Львові значну частину свого життя – 1961-1981 рр. У вільний час він полюбляв прогулюватись львівськими вулицями, дивитись на архітектурні споруди. Подорожувати іншими країнами (у яких не був у складі збірної), чоловік зміг вже після того як завершив тренерську кар’єру. Побував у Таїланді, Сінгапурі, Кореї, Японії та інших країнах. Не встиг спортсмен побувати на Евересті.
Павло Серафимович був двічі одруженим. Перша дружина працювала вчителькою в одній з львівських шкіл. У шлюбі народився син Віктор, який на відміну від батька, став дипломатом. Син працював тривалий час у Чехії. Другою жінкою атлета стала мешканка Казахстану. У Ледньова було двоє онуків.
В останні роки свого життя Ледньов хворів – давались взнаки спортивні травми, постійні перевантаження. За словами його дружини, атлет помер від набряку легенів. Трапилось це 23 листопада 2010 р.
