30 Вересня 2022

Перші бої за Львів у вересні 1939

Related

Цікаві факти про музей «Дім Франка» у Львові

Дім Франка – це меморіальний музей у Львові, який...

Альтернатива опікунству та сімейним будинкам

На превеликий жаль, далеко не всі сироти мають змогу...

Спалах дифтерії на Львівщині: що треба знати

У 2008 році у Львівській області зареєстрували 11 випадків...

Як у Львові лікують пацієнтів зі СМА

Віднедавна на Львівщині почали лікувати пацієнтів зі спінальною м’язовою...

Розвиток шахів у Львові

Василь Іванчук, Йосип Дорфман, Степан Попіль. Це не архітектори,...

Share

З початком німецького вторгнення до Речі Посполитої, польські підрозділи відчайдушно намагались зупинити просування ворога. Однак німецькі війська мали чисельну перевагу, а авіація Третього Рейху здобула панування в повітрі. Німецькі дивізії просунулись вглиб території Польщі. Німці підійшли й до Львова. Далі на ilvivyanyn.

Посилення оборони міста

Окрім того, що по зовнішньому периметру Львова були викопані протитанкові рви, траншеї та окопи, зайняли позиції розрахунки зеніток та гармат, сам Львів було поділено на сектори – західний (полковник Генрік Яновський), південний (підполковник Стефан Мрозек), північний (полковник Болеслав Васькевич), східний (майор Єугеніуш Сліпецький). У оборонців було дуже багато проблем, оскільки за короткі терміни підготувати міцну оборону такого великого міста як Львів було неможливо. Через брак засобів зв’язку поляки були вимушені користуватись місцевою телефонною лінією.

Найслабкішою ланкою в обороні міста стали східний та західний напрями, які не мали природних перешкод. З півночі та з півдня були вириті глибокі рви. На ймовірних напрямках просування ворога створили опорні пункти у складі артбатареї та до роти піхоти на кожному.  Північний сектор річки Верещиці обороняли батальйони 19-го і 40-го піхотних полків, південний сектор прикривали незначні дозори. Поляки вважали, що німці вдарять з напрямку Стрия, аби відрізати опонентів від Румунії.

До Львова далі прибували підкріплення. Зі Стрия залізницею прибули частини 48-го піхотного полку майора Едварда Шиманського. З Перемишля, Ряшіва та інших населених пунктів прибули зенітні кулемети та гармати.

Дивізія генерала Кюблера

Якщо говорити про німецькі війська, що наступали у напрямку Львова, то це були підрозділи 1-ї гірсько-єгерської дивізії генерал-майора Людвіга Кюблера.

Генерал-майор Людвіг Кюблер

В ніч з 11 на 12 вересня німці здобули Самбір. Поляки міркували, що з вказаного напрямку ворог навряд чи буде атакувати, однак на практиці виявилось зовсім по іншому. Для наступу на Львів німці сформували механізовану групу із складу 98-го гірсько-єгерського полку оберста Фердинанда Шернера.  

До складу групи входили 2-й батальйон 99-го гірсько-єгерського полку і окремі роти з 98-го і 100-го  гірсько-єгерських полків, рота авангарду, дві батареї 150-мм самохідних гаубиць, взвод мінометів, взвод 150-мм гаубиць та два взводи 20-мм зеніток. Піхота пересувалась на вантажівках, бронетранспортерах та мотоциклах. 

В авангарді бойової групи пересувалась міні-група – 16-а рота 98-го полку, розвідрота та взвод 150-мм гаубиць. Передова група повинна була просуватись у напрямку Зимної Води. Німці планували швидко досягти міста, розбивати частини польської армії, які стоятимуть на їх шляху.

12 вересня – перші сутички та нові сили для гарнізону

Приблизно об 14:00 12 вересня німецькі підрозділи з’явились на околицях міста, зі сторони Зимної Води. Ворожа група у складі 14 бронетранспортерів та 7 мотоциклів потрапила під вогонь артилерії та кулеметів. Поляки зазначали, що розбили ворожий загін. Так чи інакше, до німців прибуло підкріплення й вони відкинули польських захисників. Полякам довелось перекидати у бік Городоцької додаткові підрозділи. Німці вимушені були перейти до оборони, однак їх не змогли вибити з міста.

Бойовий розрахунок 37-мм протитанкової гармати польського війська

Поляки почали посилювати найбільш загрозливі ділянки – на Кортумову гору перекинули 80 бійців 26-го піхотного полку, на вул. Стрийську перекинули батальйон ополчення. Біля залізничної станції Персенківка оборону зайняв батальйон із складу 19-го піхотного полку, а між вулицями Зеленою та Личаківською – підрозділи 40-го піхотного полка.

Вранці 12 вересня до Львова з Гродна прибуло підкріплення із складу 3-го прикордонного корпусу – понад 6600 бійців (три піхотні полки та два батальйони 35-й піхотної дивізії), ескадрон кавалерії. Таким чином західний сектор оборони Львова збільшився до трьох батальйонів піхоти, а північний – до чотирьох.  

12 вересня остаточно сформувався склад керівництва оборони Львова. Обороною й далі керував генерал Лангнер. Усі війська підпорядковувались бригадному генералу Францішеку Сікорському.  Начальником артилерії було призначено полковника Максиміліана Ландау. Саперний відділ очолив майор Штефан Загурський. 

Група, яка обороняла Львів, налічувала понад 11 батальйонів піхоти, п’ять артбатарей, кілька протитанкових гармат, кавалерійський дивізіон, підрозділи розбитих частин. Оборона міста мала багато слабких місць – відсутність авіації та бронетехніки, мало протитанкових гармат. Левова частка солдатів були призовниками з запасу.

Німецькі єгері вартують військовополонених поляків

13 вересня – втрата Кортумової Гори та інші проблеми

Німці не наважились брати Львів “з ходу”, аби не понести великих втрат у вуличних боях. Німці вирішили захопити передусім Кортумову Гору, яка давала чудовий огляд міста, дозволяла прострілювати усю його територію. Об’єкт мали здобути 1-й батальйон 98-го єгерського полку, 1-й та 2-й батальйони 99-го полку.

Вранці 13 вересня німці розпочали штурм гори, де оборону тримали 80 піхотинців та взвод 75-мм гармат. Поляки спробували перекинути на допомогу ще одну роту, але було запізно – німці здобули гору. Більш того, 2-й батальйон 98-го полку вийшов до Збоїщ та висоти 324. Німці перерізали дороги, що вели на Брюховичі та Жовкву.

Схема боїв за Львів, 12-22 вересня 1939 р. 

Поляки намагались двічі відбити гору, кинувши у бій батальйон із складу 26-го піхотного полку та 1-й батальйон 206-го резервного полку. Спроби зазнали фіаско.  1-й батальйон 100-го полку зміг зайняти Головний Вокзал. Поляки вимушені були кинути у бій майже усі сили.

13 вересня оборона міста посилилась – прибув 2-й дивізіон 155-мм гаубиць та 3-а батарея 105-мм гармат. Артилеристи зайняли позиції на Цитаделі та Личаківському кладовищі. Прибула також 107-а рота зенітних кулеметів. До Золочева зі Львова евакуювали штаб Південного фронту. У місті почали створювати завали та різноманітні пастки – поляки побоювались танкових атак.

Проблемою для військових стало те, що місто покидала цивільна адміністрація. Частина службовців просто утікали без жодних дозволів. Міську раду очолили  Казимир Бартель і президент міста Станіслав Островський. До Львова перевезли з Голоска боєприпаси. В підпорядкування Лангнеру увійшла 10-а кавалерійська бригада полковника Станіслава Мачека, яка вела бої північніше міста.

Німці теж не стояли без дій, зміцнювали тили, підтягували до міста інші частини 1-ї дивізії. Для захисту тилів, в секторі Городка було сконцентровано три батальйони та дві роти, три дивізіони артилерії. З цих частин створили групу під керівництвом оберста Вілібальда Утза. Німці зайняли позиції у Рясне-Руському.

14 вересня – локальні бої та спроби контратак

14 вересня у місті точились локальні бої в районі Вульок та Кульпаркова. 3-й батальйон 1-го піхотного полку спробував відбити у ворога Залізничний Вокзал. Німці змогли захопити Сихів та Козельники, блокуючи місто з півдня. Поляки змогли вибити ворога із Збоїськ. В районі Рясне-Руської у бою зійшлись частинами 19-го піхотного полку (підтримували 6-а артбатарея та зенітні кулемети) та 3-й батальйон 99-го полку Вермахту.

Представники цивільної адміністрації почали тиснути на польських офіцерів, аби перемістити оборону міста у інший населений пункт, оскільки у Львові складалась важка ситуація – не було електроенергії, припинилась подача води та газу. І це при тому, що до міста прибуло понад 100 тис. біженців. Львів не міг забезпечити харчами величезну кількість осіб.

Західний сектор Львова під час боїв

Оборона міста налічувала 20 батальйонів піхоти, 14 збірних батальйонів піхоти. Вдалось сформувати піхотний полк народного ополчення у складі батальйону ополчення “Львів I” та батальйону сформованого кадетами і стрілецьким союзом. Командиром батальйону став підполковник Альфред Грефнер. Формували ще три батальйону ополчення. Артилерійський парк поляків зріс до 65 гармат (включаючи 10 важких).

Німецькі сили зросли за рахунок 3-го батальйону 100-го полку. Німецька артилерія обстрілювала позиції опонентів.

Таким чином, впродовж 12-14 вересня склалась ситуація, за якої поляки затримали просування ворога до центру міста, однак втратили Кортумову Гору, Головний Вокзал та інші опорні пункти. Якщо у поляків фактично вичерпались резерви для посилення гарнізону, німці могли й далі нарощувати сили. 17 вересня Польща зазнала удару від СРСР.

.,.,.,.