У Львові є багато місць, які можна відвідати. Парки, сквери, алеї, старовинні вулички, церкви, собори і це далеко не повний перелік місць, який може відвідати будь-хто. Всі ці місця сповнені красою, але, на жаль, для багатьох також сповнені і міським шумом. Деякі люди просто хочуть сховатися від шуму кудись подалі. Втекти, якщо можна так сказати, від міського шуму. Для таких людей Львів має цікаву пропозицію. Вони можуть відвідати Шевченківський гай та насолодитися місцевими красотами, пише сайт ilvivyanyn.com.
Історія цього місця
Варто зазначити, що Шевченківський гай починався хіба з однієї церкви, яку обладнали під музей. Коли саме було збудовано церкву невідомо. Але відомий момент, як вона змогла вціліти і опинилася у Львові. Місцева влада села Кривка, після зведення вже нової для цього села кам’яної церкви, вирішила знести стару дерев’яну церкву святого Миколая з трьома високими гарними вежами. Якби вчасно не втрутився український мистецтвознавець та дослідник давнього українського мистецтва Михайло Драган, ніхто би більше і не побачив настільки чарівну будівлю. Заручившись підтримкою місцевого священика Маркелія Куновського, Михайло Драган зміг переконати селян та місцеву владу, що церкву не варто знищувати. У 1930 році спільним клопотанням митрополита Андрея Шептицького та його брата Климентія Шептицького, щоб церква не заважала місцевим жителям її розбирають під наглядом та чуйним керівництвом Михайла Драгана та перевозять до Львова. Там її знову збирають як церкву для потреб монастиря, де вона технічно стала першим експонатом майбутнього музею.
У 1966 році працівники Музею етнографії та художнього промислу розпочинають роботи, які були спрямовані на створення спеціального відділу народного будівництва. Саме в цьому відділі розпочалася клопітлива робота зі створення музею просто неба. Так він проіснував п’ять років, а в 1971 році відділ народного будівництва був повністю реформований. Його новою назвою став Музей народної архітектури та побуту. Всього за рік після цієї події музей був відкритий для відвідувачів. З 1975 року у музеї працював Петро Харитонович Пироженко. Цей чоловік був дуже відомим свого часу українським істориком-науковцем. Також Петро Харитонович був організатором декількох експедицій у пошуках експонатів на Прикарпатті та Поділлі.
Музей в XXI сторіччі
Музей поступово розвивався. У 2013 році йому пощастило і він отримав грант ЮНЕСКО, який становив цілих 300 000 доларів. В межах програми, яка мала тривати цілих два роки, передбачалося проведення семінарів та аналізу попиту, щоб поліпшити потік туристів в цю церкву, а також вивчення досвіду інших музеїв як України, так і всього світу. Частина грошей пішла на рекламну компанію та купівлю спеціального обладнання для архітектурного відділу. Було заплановано ремонт водосховища, майстерні та адміністративного корпусу. Для всіх працівників пошили новий фірмовий одяг.
У 2016 році львівська влада вирішує перейменувати музей. Старому музею народної архітектури та побуту надають ім’я того самого блаженного Климентія Шептицького. З 2016 року музей просто неба, який був відомий серед усіх мешканців не лише Львова, а й України, як “Шевченківський гай”, став називатися “Музей народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького”. До речі, насправді звична для багатьох і до сьогодні назва “Шевченківський гай” ніколи не була для цього музею офіційною.
У 2018 році музей оголосив тендер на будівництво інформаційно-освітнього центру в південній частині території музею, що розташований на вулиці Чернеча Гора. Ця будівля мала бути продовженням головної алеї парку Вознесіння з боку транспортної та пішохідної міських комунікацій, що проходять через вулиці Стрилецька та Ніжинська. Будівля мала бути одноповерховою із спеціально облаштованим вхідним холом, санвузлами та кафе як мінімум на 80 осіб. На цокольному поверсі мало бути розташоване приміщення для учнів та конференц-зал на 110 осіб, а також спеціальні кабінети для адміністрації. До кінця 2018 року зведення будівлі було закінчено і відвідати його може будь-який бажаючий. Ця будівля чудово вписується в архітектурний ансамбль всієї алеї.
Експозиція музею
У музеї представлено безліч експонатів, якщо бути точним, 124 пам’ятки архітектури. Їх усі об’єднали у 54 садиби. Крім цього, у музеї є чотири виставкові зали. У двох цих залах є незмінна експозиція, яку можна подивитися в будь-яку пору року. В експозиціях, які представлені у цих залах, а також у сховищах музею є близько 20 тисяч предметів прикладного мистецтва та щоденного побуту.
Музей просто неба величезний. Його площа становить 36 гектарів, які самі ж львів’яни умовно поділили на шість зон. Кожна з зон представляє собою невеликих розмірів село, яке складається приблизно з 20 пам’яток народної архітектури. У цих невеликих зонах можна побачити господарські та житлові приміщення, в яких знаходяться різні предмети, якими користувалися люди раніше. Наприклад, тут є різноманітний сільськогосподарський інвентар, ремісничі інструменти, старі транспортні засоби, всякі предмети домашнього повсякденного побуту, такі як тарілки, ложки, чашки, дзеркала, тумбочки та багато іншого. Ці невеликі поселення з реставраціями мають назви “Поділля”, “Лемківщина”, “Буковина”, “Бойківщина”, “Львівщина” та “Гуцульщина”. “Буковина”, “Поділля” та “Львівщина” не користуються великою популярністю серед туристів, бо не дуже інформативні, але все таки варті невеликої уваги.
Варто трохи розповісти про головні експонати кращих експозицій. Що є перлинами улюблених усіма маленьких “поселень”?
У “Бойківщині” цікавими експонатами є стайня 1903 року та садиба, яку збудували ще в 1812 році. Їх було привезено сюди із села Либохора Турківського району.
На “Лемківщині” найголовнішим експонатом є селянське обійстя, яке було привезено сюди із закарпатського села Забридь. Це подвір’я являє собою довгу хату з супутніми господарськими будівлями, такими як колодязь, курник, комору та пивну.
Центральним експонатом “Гуцульщини” є гуцульська града із села Криворівня, що у Івано-Франківській області.
У Шевченківському гаї понад 120 пам’яток архітектури з усього заходу України, а шість із них – це дерев’яні церкви. Головна з них, з якої все й почалася, саме церква святого Миколая. Найстаріший експонат, що розташовується тут, – це селянська хата, яка була збудована у 1749 році. Також тут можна знайти такі будівлі як тартак, водяний і вітряний млини, школа і кузня.
Розташування
Цей музей народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького розташовується на лісистих пагорбах Львівського плато, що є частиною Подільської височини. Ця височина знаходиться на північно-східній частині міста біля Кайзервальду, який в свою чергу розташовується на території ландшафтного парку “Знесіння”. Зовсім недалеко від цього ландшафтного парку розташований на заході парк під назвою “Високий Замок”.
Цей музей дуже добре поєднує горбистий ландшафт і дуже дбайливо, з усією відповідальністю, перенесені історичні будинки з різних регіонів заходу України.