Львівська область наповнена містами з прекрасною архітектурою, чудовими парками та добре обдуманою інфраструктурою. І здається, що немає в жодному місті якоїсь унікальності, але, як мінімум в одного міста у Львівській області є своя родзинка, пише сайт ilvivyanyn.com. І назва цього міста Борислав! Чим же він такий унікальний? Давайте розбиратися.
Історія міста Борислав
Коли точно було започатковано Борислав невідомо. Перші згадки про місто були у грамоті польської королеви Ядвіги, яка датується 19 березня 1387 року. На жаль про Борислав написано було дуже мало.
Наступна згадка про це місто з’явилося лише в 1692 році. У документах згадувалося, що цим, на той момент селом, володіли шість шляхтечів. Також у документі йшлося, що Борислав має дві корчми, тридцять сім кметів, сорок вісім осілих дворів та три млини.
У 1772 році після першого поділу Польщі Борислав разом із усією Східною Галичиною потрапляє під владу Габсбургів. Спочатку держава називалася Австрійською імперією, а трохи згодом Австро-Угорською імперією.
Як і для всього світу, XX століття для Борислава виявилося дуже непростим. У січні 1901 року у місті починається бунт робітників озокеритової шахти. Умовами для повернення на роботу були стандартний 8-ми годинний робочий день, підвищення заробітних плат та повне соціальне забезпечення працівників, включаючи житло. Під час страйків між поліцейськими та працівниками почалася сутичка, внаслідок якої кількох працівників заарештували.
Це були локальніші страйки, тоді як у липні 1904 року почалися загальні страйки робітників. Страйкарями була створена своя власна міліція, основною функцією якої був захист мітингувальників під час страйку. Між поліцейськими та бунтівниками постійно відбувалися бої. Через деякий час стало зрозуміло, що сил у поліцейських явно не вистачало, а тому влада Австро-Угорської імперії прийняла рішення відправити на допомогу додаткові загони поліцейських і кілька військових підрозділів. Загалом на придушення бунту було відправлено близько п’яти тисяч людей. На початку серпня 1904 року влада змогла придушити повстання.
Після закінчення війни та розпаду Австро-Угорської імперії, вся Галичина, а разом з нею і Борислав, опинилася під польською владою.
Навіть після розпаду імперії умови для працівників не були покращені. А тому 6 листопада 1923 року знову відбувається мітинг, масштабів яких ще не було у Бориславі. Робітники збираються з плакатами біля будівель профспілок, де вони вимагали від місцевої влади кращого соціального забезпечення, а також більшої фінансової підтримки. До мітингувальників одразу ж були направлені загони поліцейських та армії. Уся ситуація вийшла з-під контролю та розпочався бій між працівниками та представниками влади. Внаслідок чого було відкрито стрілянину по демонстрантах. У цій бійні двоє були вбиті, а величезна кількість мітингувальників отримали поранення різного ступеня тяжкості. Така жорстока поведінка з боку польської поліції та армії дуже розлютила всіх жителів Борислава.
Постановою Ради Міністрів Польщі від 20 травня 1930 року до міста Борислава приєднали всі прилеглі поселення, такі як села Мразниця, Губичі, Баня Котовська та місто Тустановичі. Все це й утворило сучасний Борислав.
У вересні 1939 року Борислав був без бою взятий німцями, які наприкінці вересня передали його вже радянським солдатам.
Економіка міста
Звичайно ж, головною промисловістю для Борислава є нафтогазовидобувна.
Бориславське родовище озокериту було відкрито в 1853 році. Його відкрив львівський промисловець Роберт Домс. Це родовище було одним із найбільших у світі за запасами та рівнем видобутку. У ХІХ столітті саме бориславський озокерит використовувався для ізоляції першого трансатлантичного телеграфного кабелю, що проходив від Європи до США.
З середини того ж XIX століття в Бориславі почався видобуток і переробка нафти. У 1861 році видобуток нафти здійснювався завдяки свердловинам. Розробка нафтового родовища в Бориславі почалася в 1860 році і свого піку досягла в 1909, якраз незадовго до Першої світової війни. На той момент видобуток нафти в Бориславі займав 5% світової.
У 1873 року у Бориславі вже було 12000 ям-джерел, чи як їх інакше називають “дучек”. На секундочку тоді видобутком озокериту та нафти у Бориславі займалося 75 великих та близько 800 дрібних підприємств, які давали роботу понад 10 000 робітників. На той момент це була третина населення міста. Перспективи розвитку Бориславського родовища пов’язані із пошуками нафти на глибині від 3000 метрів.
У ХХІ столітті вся нафта видобута у Бориславі йде не до приватних підприємців, а на Дрогобицький нафтопереробний завод, а нафтовий газ на Бориславський газопереробний завод.
Навіть у літературі неодноразово згадувалося про добувну промисловість Борислава. Наприклад, Іван Франко написав соціальний роман “Борислав сміється”, повісті “Boa constrictor”, збірку “Борислав”, а також яскравим прикладом був Стефан Ковалів, який присвятив Бориславу численні оповідання та нариси.
На сьогодні Борислав являється єдиним містом у всій Україні, де нафта видобувається прямо в самому центрі. Так, приїхавши сюди, можна побачити нафтові вишки прямо в парку, що не може не здивувати людей, які перший раз сюди потрапили.
Транспорт у Бориславі
Транспортна розв’язка дуже важлива для будь-якого міста. Борислав колись був одним із центральних міст Галичини, тому не дивно, що через Борислав проходить шосейна дорога Трускавець-Самбір, Східниця-Дрогобич. З обласним центром Борислав з’єднується через шосейні шляхи Р132, Р131, М17, М06, Е471 та А270.
Ще з часів Австро-Угорської імперії між Бориславом та Дрогобичем існує залізничне сполучення. Правда в ті часи поїзди їздили між містами тільки як вантажні. Десь у 1950 році її роботу тимчасово припинили, але ненадовго. Вже в 1994 українська влада відновила рух транспорту цим маршрутом. Двічі на день між цими містами ходив поїзд, що складався із двох вагонів для поїздки вже простих громадян. Щоправда, і це тривало недовго. Через не сильну популярність маршруту, а у свою чергу економічну проблему у 2003 році Львівська залізниця скасувала рух поїзда між Бориславом та Дрогобичем.
Сучасність
У XXI столітті Борислав живе тихим та спокійним життям. У ньому є 9 загальноосвітніх шкіл, спецшкола-інтернат, школа-інтернат, Мала Академія Наук, державна гімназія загальноосвітнього профілю, Бориславський профільний ліцей, Бориславський медичний коледж, дитячий будинок та 13 дошкільних закладів.
У Бориславі працює 2 стадіони, є 12 спортивних залів, 1 стрілецький тир, 2 ДЮСШ, 2 гірськолижні траси, 2 футбольні клуби, 4 народні будинки “Освіта”, дитяча школа мистецтв, міський Палац культури, Будинок школяра.
У місті є також будівлі для культурного відпочинку, наприклад, тут є 8 бібліотек, кінотеатр, своє кабельне телебачення, народний журнал “Нафтовик Борислава”, радіоредакція “Слово”, цілих 3 друкарні та 21 релігійна громада.
1990 року було засновано хор “Лемківська студентка”, якому у 1995 році було присвоєно звання народного. Також у Бориславі є народний драматичний театр для дітей та юнаків імені Петра Телюки при Палаці культури нафтовиків.