28 Березня 2024

Історія Голокосту у Львові

Related

Водяний калорифер

Водяний калорифер є одним з найпоширеніших і найефективніших способів...

«Ва-банк у Харкові»: презентація 100-ї книги Андрія Кокотюхи

Відомий письменник-белетрист Андрій Кокотюха презентував ювілейну книгу «Ва-банк у...

Особливості ліжок із підйомним механізмом

Звичайно, кожен мріє обставити свою квартиру вишуканими меблями, здатними...

Як вибрати ідеальну дорожню шкіряну сумку для жінок

Вибір відповідної дорожньої сумки - це не просто питання...

Share

Голокост або масове винищення єврейського населення під час німецької окупації Львова у 1941-1944 роки залишили в історії міста трагічні сторінки. Загибель тисячі й сотні тисяч євреїв, які на той час проживали у Львові, а також і в інших містах України та Польщі є великою трагедією для усього світу. Далі на ilvivyanyn.com.

Історія створення львівського гетто 

Загалом за переписами населення у 1931 році в усій Галичині мешкало понад п’ятсот тисяч євреїв. А у самому Львові перед Другою світовою війною — майже сто сорок тисяч, що становило  тридцять один відсоток від загальної кількості населення Львова. За кількістю львівські євреї поступалися лише польським містам — Варшаві та Лодзі. Однак серед них було багато біженців з Німеччини, яких у 1940 році радянська влада, яка неоднозначно ставилася до євреїв, депортувала їх з Галичини. 

Проте вже наступного 1941 року до Львова прийшов новий, нацистський  режим, який розпочав втілення програми Третього Рейху з винищення євреїв, а також ромів. Коли німці увійшли до Львова, то влаштували масові акції насильства єврейського населення, що тривало з тридцятого червня по друге липня 1941 року та увійшов в історію, як Львівський погром, який повторився дванадцятого та двадцять п’ятого липня. Під час липневого погрому було вбито від трьох до шести тисяч львівських євреїв.

Публічний погром єврейського населення у гетто, 1940 р. / “Територія терору”

А вже з початку осені німці розпочали втілювати проєкт створення львівського гетто, яке було розташоване у північній частині міста, у районі Підзамче. І в листопаді відбулося переселення туди понад сто тисяч євреїв. 

Водночас, тоді ж у Львові був створений Янівський табір примусової праці для євреїв, а з 1943 року — табір смерті, неподалік якого масово розстрілювали людей. Також у концтаборі була, так звана, “добровільна шибениця”, де євреї мали змогу самі покінчити із життям  і оркестр із сорока музикантів, який виконував мелодію “танго смерті” під час убивств. 

Протягом 1942-1943 років нацисти здійснювали “малі” та “великі акції” винищення євреїв, після яких у львівському гетто залишалося дедалі менше людей. Так, влітку 1944 року, коли радянська влада повернулася — у Львові залишилося лише 925 євреїв (за іншими даними — дві тисячі), із яких лише  менше третини були львівськими, решта ж приїхали з інших міст і дивом вижили. 

Життя в умовах львівського гетто

Події Голокосту у Львові та українсько-єврейські стосунки в час Другої світової війни висвітлені у книжці українського письменника Євгена Наконечного під назвою “Шоа у Львові”, яка вийшла у львівському видавництві “Піраміда” у 2006 році. 

Саме слово “шоа” з івриту перекладається як “голокост” або геноцид єврейського народу. Через сприйняття юнака автор розкриває жахаючі картини львівського гетто та умови життя євреїв у місті. 

C:\Users\smail\Desktop\загружено (2).png
Вулиця Замарстинівська, уздовж якої було розташоване львівське гетто /Заборона

З численних документальних свідчень та спогадів свідків відомо, що зі створенням львівського гетто й саме місто змінилося. Нацистська влада проводила політику у такому руслі, щоб налаштувати проти євреїв неєврейське населення Львова, передусім через залякування, оскільки Львівський погром німці влаштували силою української міліції та неєврейських жителів міста. 

Деякі євреї вірили, що виконування усіх розпоряджень нацистів, допоможе зберегти їхнє життя, тому слухняно переміщалися на територію львівського гетто. Інші ж намагалися врятуватися через підроблені документи, втечі за межі міста та ховаючись по каналізаціях, горищах та церквах. Однак мало хто з них вижив через постійні нацистські облави та доноси свідків: деякі львів’яни допомагали євреям, але й були такі, що підтримували німців. 

Саме ж гетто було розташоване у найбільш непридатній для життя та найбіднішій частині Львова. Умови проживання також були такими, щоб знищити євреїв і фізично, і морально. Так, в одній квартирі могло жити до тридцяти людей. Часто вони помирали від голоду та різних хвороб. Проте, якщо  вони мали поганий вигляд або були хворими, то в гетто не потрапляли. Натомість через “міст смерті” їх направляли у фільтраційний пункт знищення, який був розташований на місці сучасної львівської школи №87. 

C:\Users\smail\Desktop\Lviv_pogrom_(June_-_July_1941).jpg
Львівський погром євреїв. Львів, липень, 1941 р. / Вікіпедія
.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.