25 Вересня 2022

 Борець за український університет

Related

Історія спортивного товариства «Сокіл» на Галичині

Спорт завжди був запорукою здорового способу життя. Тому спортивне...

Про популяризатора спорту на Львівщині Івана Боберського

Розвиток спорту в Україні мав свої особливості. Крім того,...

Розвиток фтизіатрії Львова в радянський період

В Інтернеті можна знайти інформацію, згідно з якою Галичина...

Історія розвитку спорту у Львові: перші товариства та види спорту

Спорт – це важливий компонент повсякденного життя людини, яка...

Про львівського футболіста Ростислава Поточняка

Футбол є  одним з найпопулярнішим видом спорту в світі...

Share

У Львові в мальовничому районі під назвою Професорська Колонія є невеличка вулиця, що носить назву Адама Коцка. Далеко не всі знають хто такий Коцко. Декотрі путають це прізвище з учасником радянського підпілля у Львові, пише ilvivyanyn.com.

Молодик з активною громадянською позицією

Адам Коцко народився у 1882 р. у с.Шоломия (теперішній Пустомитівський район). Родина спочатку мешкала у Бережанах, далі у Бучачі, а з 1901 р. й у Львові. Батько Адама працював у страховому товаристві “Дністер” переписувачем документів, а мати походила з польської родини та була домогосподаркою.  

Адам навчався у Бережанській та Бучацькій гімназіях, а брат його служив у авіації Української Галицької Армії (УГА). У 1905 р. Адам закінчив Академічну гімназію у Львові, вступив на правничий факультет Львівського університету. Коцко займався малярством, подорожував Галичиною та Наддніпрянщиною, і розповіді про свої подорожі розміщував у львівській пресі.   

Коцко був членом українського академічного молодіжного товариства “Вільна громада” і товариства робітників “Воля”. Велике враження на молодика здійснила поїздка до США, під час якої він зміг ознайомитись з менталітетом американців, їхньою політичною системою, освітою та наукою.

Коцко належав то кола української молоді, яка вимагала відкриття у Львові українського університету. У 1906 р. він був поранений у сутичках з польськими студентами, а наступного року Коцка навіть арештували.  

Куля для Коцка

В історичній літературі прийнято вважати, що боротьба за створення українського університету у Австрії розпочалась приблизно у 1899 р. Українці так вимагали змінити виборчу систему, аби українці мали більше депутатів у Сеймі. Українські студенти організовували у Львові віча та мітинги, вимагали, аби на них звернули увагу. Була навіть спроба масштабного бойкоту, коли понад 400 студентів спробували покинути навчання в університеті.

На львівських студентів вплинула й революція 1905 р. у Росії, після якої до Галичини втекло чимало студентів, яких переслідував царат. Бачачи, що легальними шляхами нічого не досягти, українські студенти почали вдаватись до радикальних дій. Розпочались масштабні зіткнення між українськими та польськими студентами, в результаті яких з’явились убиті та поранені.

Чергове студентське віче відбулось 1 липня 1910 р., коли у Львівському університеті зібралось понад 300 студентів. Молодь обурило те, що австрійська влада, через блокування польських депутатів, не змогла розпочати процедуру виокремлення українських кафедр Львівського університету в окрему установу.

Українські студенти вирішили провести ходу вулицями Львова, що обурило польських студентів. Останні прагнули зупинити опонентів, вдались навіть до спорудження барикад. Розпочались зіткнення між українцями та поляками із застосуванням палиць та навіть вогнепальної зброї. Кривавій бійні зашкодила поліція, що прибула на місце сутичок. В результаті зіткнень з обох боків було до 30 поранених і навіть один убитий. Цим убитим і став Адам Коцко. На фотографіях тіла студента можна побачити сліди від влучення кулі у голову. Вбивцю так і не встановили. Поліція арештувала 127 українських студентів, натомість польські студенти проходили як свідки.

Похорони загиблого студента відбулись 4 липня 1910 р. на Личаківському кладовищі. Похорони відбулись на багатотисячне дійство, у якому приймали участь духовенство, депутати, інтелігенція. Присутні, серед яких були Кость Левицький, Михайло Грушевський, Кирило Трильовський та інші, виконували гімн “Ще не вмерла”.

Могила А.Коцка на Личаківському цвинтарі

Адам Коцко став жертвою, борцем за ідеї свободи та рівноправ’я. Невідомий застрелив беззбройного чоловіка. Вбивцю так й не знайшли й не покарали.

.,.,.,.