Ще за часів Польщі, у Львові функціонувала потужна школа боксу. Коли у 1944 р. радянська влада повторно утвердилась в Галичині, львівський бокс отримав нове життя, з’явились нові тренери, які стали справжніми легендами та підготували цілу низку відомих спортсменів. Серед таких тренерів варто згадати Валентина Старчака, пише ilvivyanyn.com.
Фронт та перші кроки у боксі
Валентин Старчак народився 12 серпня 1916 р. у Харкові, в родині залізничника-машиніста та вчительки мови. У родині окрім Валентина було ще п’ятеро дітей – три хлопчика та дві дівчинки. Дитинство Старчака пройшло у спартанських умовах, оскільки багатодітна родина мешкала у однокімнатній квартирі.
З дитинства хлопець полюбляв екстремальні види спорту – стрибки з трампліну, з парашутом. У 1932 р. Старчак почав займатись боксом. І це попри те, що хлопець часто отримував синці та розсічення, а батьки взагалі забороняли йому займатись цим видом спорту. Серед його тренерів були такі відомі радянські спортсмени як Є.Євдокимов, О.Харлампієв. На рингу мав змогу боксувати з відомими спортсменами Львом Сігаловичем, Анатолієм Грейнером, Євгенієм Огуренковим. У 1938 р. Валентин Євгенович закінчив Вищу школу тренерів Державного інституту фізичної культури України у Харкові.
Після того як Старчак здобув фах спортсмена, молодику захотілось спробувати себе у військовій справі. Оскільки він займався парашутним спортом, то вирішив стати авіатором, закінчив Мелітопольське авіаційне училище.
Старчак приймав участь у радянсько-фінській війні, в якості штурмана бомбардувальника. Під час одного з бойових вильотів, машина потрапила під обстріл зеніток, штурман отримав важке поранення, аж до 1942 р. пробув у шпиталях Харкова, Ростова, Москви та інших міст. Медична комісія визнала Валентина Євгеновича непридатним до військової служби. Однак молодий пілот наполіг на тому, аби його знову відправили на фронт. Воював під Сталінградом, Києвом, Варшавою, завершив свій бойовий шлях у Берліні. Війну закінчив на відомому радянському штурмовику Іл-2.
Робота у Львові
Після демобілізації Старчак працював тренером боксу у Киргизії, отримав звання заслуженого тренера, однак мріяв повернутись на Батьківщину. Мешкаючи у Киргизії з тамтешніми боксерами сходив на місцеві гори. Один з піків, який вдалось підкорити спортсменам, отримав назву “Боксер”. У 1950 р. повернувся до України, працював у дніпропетровському товаристві “Металург”.
У 1952 р. відомого боксера запросили на роботу до Львова й Валентин Євгенович без вагань прийняв пропозицію. У місті Лева Старчак розпочав тренувати спортсменів у СКА.
У 1955 р. отримав звання заслуженого тренера з боксу, працював в інституті фізичної культури. У цьому закладі талановитий педагог готував висококваліфікованих спортсменів аж до 1972 р. Старчак перейняв багато досвіду у одного із своїх тренерів – Харлампієва, який станом на 1934 р. був кращим спеціалістом з боксу в СРСР. Варто зазначити, що Старчак викладав бокс не лише для студентів цієї спеціалізації, а й для усіх спортсменів інфізу.
Педагогічна діяльність
Валентин Євгенович підготував велику кількість талановитих спортсменів. Тренер розглядав бокс як спортивну дисципліну із особливою методикою підготовки спортсменів. Він розробив цілий курс техніко-тактичної майстерності боксерів від початкового рівня до майстра спорту. Тренер розвивав у своїх учнях блискучу техніку, потужні удари, витривалість, навчав боксерів виробляти тактику поєдинку – слідкувати за ворогом, вираховувати слабкі місця опонентів, переходити у контрнаступ.
Старчак спільно з іншими тренерами написали навіть статтю щодо ефективності використання тренажерів в процесі навчання боксерів. Тренер доводив важливу роль боксерської груші, праці з навантаженнями (боксування з гантелями в руках). Він описував вплив кожного з тренажерів на окрему групу м’язів.
Валентин Старчак детально описав різноманітні комбінації ударів руками боксерів як у захисті, так й в атаці. Це і двоударні й чотириударні комбінації. У захисті Валентин Євгенович приділяв увагу не лише маневруванню, а й захисту голови та корпусу передпліччями, ліктями.
Серед учнів Старчака – шестеро чемпіонів Радянського Союзу та понад 20 чемпіонів України. Валентин Євгенович домігся того, що львівська команда боксерів була однією з найсильніших не лише в УРСР а й в усьому Союзі. Деякий час львів’яни взагалі домінували на радянському ринзі.
Серед відомих учнів Старчака були: Мирон Муха (6-разовий чемпіон України), Мирон Крохмальний (7-разовий чемпіон України), Борис Мухлинін (чемпіон СРСР, 6-разовий чемпіон України), Володимир Метельов (чемпіон СРСР). Метельов став чемпіоном Союзу у 1971 р., у ваговій категорії до 81 кг. Серед учнів Старчака був 5-кратний чемпіон України, майстер спорту міжнародного класу Олександр Бодня.
Історію одного з учнів Старчака, Мирона Мухи це взагалі готовий сценарій для кінострічки. Круглий Сирота із прикарпатського села зумів стати багаторазовим чемпіоном України та володарем Кубка Європи 1963 р. Боксер виступав у ваговій категорії до 51 кг, отримав в подарунок рукавиці від самого Мохамеда Алі, фотографувався з відомим космонавтом Юрієм Гагаріним та олімпійським чемпіоном з боксу Валерієм Попенченко.
Багато учнів Валентина Євгеновича ставали не тільки видатними боксерами, але й визначними тренерами, науковцями, лікарями, інженерами.
Життя після спорту
Після багаторічної тренерської та педагогічної діяльності працював на посаді методиста з лікувальної фізичної культури Залізничної лікарні Львова. Його методика дозволяла пацієнтам відновлюватись після операцій та складних травм. Старчак був хорошим батьком – виховав двох синів та двох доньок. Один з синів закінчив Львівську Політехніку, працював інженером в Ужгороді. На жаль сини не продовжили справу батька.
Незважаючи на те, що Старчак давно відійшов від тренерської діяльності, він продовжував давати настанови спортсменам та поради тренерам. У 1990-х рр. Старчака можна було побачити на багатьох боксерських турнірах, на відкритті нових спортивних залів та секцій. Ще у студентські роки Валентин Євгенович був хорошим актором, часто виступав на сцені і невідомо чи не став би хорошим актором, якби вирішив завершити кар’єру у боксі.
Стан здоров’я відомого тренера постійно погіршувався, через поранення отримані у 1940 р. У грудні 1999 р. Валентина Євгеновича не стало. Тренера поховали на Янівському цвинтарі.
Пам’ять про відомого тренера
З 2001 р. в знак пошани Валентина Старчака в Україні щорічно проводять боксерський турнір пам’яті Старчака. Переможці турніру автоматично отримують звання майстрів спорту України. У турнірах приймали участь спортсмени з України, Греції, Казахстану, Польщі та інших країн.
Валентин Старчак був нагороджений численними медалями та орденами. Перші з них він отримав на війні, а левову частку – за спортивні та педагогічні досягнення. Відомий тренер отримував численні премії та грамоти, був присутнім на всіх масштабних змаганнях з боксу, що відбувались на теренах України.
Один з учнів Старчака, майстер спорту міжнародного класу Мирослав Савчин публікує різноманітні матеріали про свого наставника, подаючи цікаві деталі з його біографії, тренерської діяльності.
