Надзвичайно загадковою є постать Бруно Шульца, твори якого досягли вершин світової слави вже після трагічної смерті митця. Бруно Шульц народився 1892 року в містечку Дрогобич Львівської області, де й проживав усе своє життя. Навчався в Дрогобицькій гімназії імені Франца Йосифа І, у Львівському політехнічному університеті, а згодом і у Віденській академії мистецтв. Деякий час проходив стажування у Варшаві та Парижі. Детальніше на сайті ilvivyanyn.
У Дрогобичі в 1941 році був переселений окупаційною владою у єврейське гетто. А 19 листопада 1942 року представники гестапо розстріляли Бруно Шульца як єврея. Саме єврейське походження стало причиною переслідувань і смерті Бруно Шульца.
Творчий шлях Бруно Шульца
Бруно Шульц – геніальний письменник, перекладач та художник, який усе життя працював вчителем рисунку в Дрогобицькій школі.
Творчість Бруно Шульца пов’язана з трьома культурами – українською, польською, єврейською. Бруно писав польською і вважав себе польським письменником, але творив в контексті Дрогобича – тепер українського міста. Юрій Андрухович вважає його галицько-єврейським письменником. Найвідоміші твори Шульца – дві книги малої прози, опубліковані ще за життя автора: у 1934 році – “Цинамонові крамниці”, а в 1937 році – “Санаторій під Клепсидрою”.
Виходи творів Бруно Шульца були великою подією в літературному житті Польщі. Його книги знайшли позитивні відгуки в колі польських поетів та письменників Станіслава Іґнація Віткевича, Вітольда Ґомбровича, Юліана Тувіма, Вецлава Берента та інших.
Загалом твори Бруно Шульца ставлять в один ряд з відомими класиками світової літератури – Марселем Прустом і Францом Кафкою. На сьогодні твори Шульца перекладені усіма європейськими, а також деякими східними мовами. Однак багато рукописів письменника не збереглися.
Стиль творів Бруно Шульца, який поєднує ознаки сюрреалізму, експресіонізму, химерної прози тощо можна вважати унікальним. Це дозволяє лише відшукувати подібні стилістичні ознаки з творами єврейської письменниці Дебори Фоґель, Францом Кафкою, якого Шульц перекладав, або представниками магічного реалізму.
Кохання Бруно Шульца
Маловідома сторінка з життя Бруно Шульца пов’язана з ім’ям Юзефіни Шелінської, яку Бруно називав Юна, Юнона, Юзефіна. Їхнє кохання тривало лише чотири роки, проте Бруно залишився в серці Юни й після його трагічної смерті. За походженням єврейка, але вихрещена й вихована в християнській культурі. Жила в Дрогобичі, де також вчителювала, а після занять в гімназії зустрічалася зі Шульцом. Потім переїхала до Львова, а після розстрілу німцями її батьків під Львовом дивом вижила й переїхала до Варшави.
Усе своє життя кохала Бруно Шульца й понад усе хотіла бути з ним. Ревнувала його до дрогобицьких повій, яких він постійно малював, до письменниць, з якими листувався – Зоф’ї Налковської, Дебори Фоґель. Його графічні малюнки були видані окремою книгою під назвою “Ідолопоклонна книга”, за яку деякі критики звинувачували Шульца у порнографії, але більшість захоплювалися його талантом художника.
Через нерозділене кохання Юзефа здійснила спробу самогубства, але залишилася живою. Тоді ж вони перестають спілкуватися. Після смерті Шульца листувалася з польськими письменниками, щоб видати книгу про Бруно Шульца та його рукописні твори й листи. Так, значними зусиллями з польським поетом Єжи Фіцовського Бруно Шульц був повернутий і визнаний в контексті світової літератури.
Через багато років, вже на старості, Юзефа вчинила другу спробу самогубства і на цей раз вдалу. Про історію їхнього кохання написала польська письменниця Аґата Тушинська у книзі під назвою “Наречена Шульца”.
