20 Травня 2022

Як галичани святкували Новий рік та Різдво сто років тому

Related

«Обрані часом» – виставка живопису Володимира Слєпченка у Львові

У львівському Музеї митрополита Андрея Шептицького можна побачити 60...

Одна з топових каратисток України

Автор статті вже неодноразово зазначав, що Львів став потужним...

Здобуття української незалежності: Бої за гору Маківка

Історія України з часів козацтва, це історія прагнення українського...

Мангали, котли, бочка для копчення: як колектив Дрогобицького театру допомагає фронту

Працівники Львівського академічного обласного музично-драматичного театру імені Юрія Дрогобича...

Історія Олени Кутєпової з Луганщини, що евакуювалася до Львова

50-річна Олена Кутєпова з Луганщини евакуювалася до Львова разом...

Share

 

Галичани як ніхто інший люблять і шанують народні традиції. І хоч сучасне відзначення Різдва та інших зимових свят у Львові суттєво відрізняється від того, як святкували ці дати у нас сотню років тому, однак спільним завжди буде вшанування цих традицій, розповідає сайт ilvivyanyn.com

Детальніше про те, як галичани відзначали різдвяні свята та Новий рік сто років тому читайте у матеріалі нижче. 

Перші новорічні ялинки у Львові 

1

Ялинку як святкове дерево почали прикрашати ще здавна – вперше згадки про це знаходимо ще у стародавніх германців, які таким чином вшановували дух лісу. Хоча, дерева прикрашали і до цього – наприклад, такий звичай існував у стародавніх греків, однак достеменно невідомо, чи прикрашали греки саме ялинку. 

Хроніка міста Штрансбурга від 1605-го року містить інформацію про те, що мешканці ставили у своїх домівках ялинки і прикрашали дерево різнокольоровими паперовими квітами, яблуками та навіть цукром. Були на деревцях і інші смаколики. Такий звичай згодом перейняли голландці та чехи, ще згодом перші ялинки почали прикрашати і в Польщі, звідки цей звичай перейшов і до галичан. 

Таким чином, з дев’ятнадцятого століття мешканці Галичини почали встановлювати перші ялинки. Раніше оселі також прикрашали до свят, однак це були, здебільшого, лише ялинкові гілки.  

Новий рік чи Різдво? 

Історично склалося так, що набагато більшим святом для галичан було (так і залишилося до сьогодні) Різдво Христове. Новий рік також відзначали, однак далеко більше шанувалося саме Різдво, відтак святкову ялинку, швидше за все, можна було назвати різдвяною, аніж новорічною. Та й встановлювали деревце у оселях галичан не перед Новим роком, а саме перед Різдвом.  

Як прикрашали ялинку галичани сто років тому? 

1

Сто років тому у галичан, вочевидь, не було надто великого вибору іграшок та ілюмінацій для прикрашення дерева. Прикрашали ялинки відповідно до статків – хто був заможніший, то міг дозволити собі вишукані та витончені новорічні прикраси, якими можемо сьогодні помилуватися в історичних музеях. 

Хто був “бідняком” або ж належав до сімей із середнім достатком, теж не відмовляли собі у створенні святкової атмосфери і прикрашенні деревця. Галичани прикрашали ялинки яблуками, власноруч зробленими прикрасами із соломи, горішками, запакованими у фольгу чи папір. Робили прикраси з кольорового паперу та навіть яєчної шкаралупи – словом, все, чим тільки можна було “одягнути” дерево, аби в домі запанував дух Різдва та святкова атмосфера. 

Наші прабабці та прадідусі можуть розказати, як створювали кульки із старих газет, прикрашали дерево свічками (щоб дерево не зайнялося, до свічок прикріплювали спеціальні “лапки”). Для бідної малечі того часу найбільш жаданими прикрасами святкового дерева були медівнички та цукерки. 

Новий рік і Сильвестр 

1

Галицькі поляки та українці святкували колись Новий рік у різні дати. 31-ше грудня для поляків було святом Сильвестра (римський єпископом, який помер у 335-му році і спіймав страшну потвору – Левіафана). Згідно з переказами та повір’ями поляків, коли Левіафан вирветься на волю, то настане кінець світу. Оскільки роки минали, а Левіафан так і не виривався на волю, то був гарний привід святкувати Новий рік. 

В українців початок наступного року відзначали в дещо інший час – 14-го січня. Щоправда, згодом у великих містах, а потім і в селах, почали святкувати у ніч з 31-го на 1-ше січня, як і в наші дні. Та навіть з перестановкою дат Новий рік не був настільки значимим для українців, як Різдво Христове.  

До слова, цікавий факт: галицька малеча у період зимових свят могла сподіватися на два подарунки. Перший – на традиційний День святого Миколая, другий – у школах, де на “совєтський” лад з ідеологічних міркувань запровадили Діда Мороза з цукерковими, як правило, наборами.  

Забуті традиції галицького Різдва 

1

Галицьке Різдво сотню років тому – це було щось надзвичайно тепле і сімейне. Існувало чимало традицій. Серед найвідоміших – коли господар під час Святої вечері брав ложку куті (це вважалося основною стравою) та підкидав її до стелі. Існувало повір’я, що чим більше вмісту ложки прилипне до стелі, тим багатшим буде новий рік. В наші дні такий символізм попросту зник, лише подекуди у селах зберігся такий звичай, а от в умовах урбанізації та міського життя його зберегти дотепер не вдалося. 

Була і “солом’яна” традиція. Найменші представники сімейства на Святу вечерю вмощувалися на соломі під святковим столом, який приніс до хати господар, і кудкудакали. Так робили, щоб у прийдешньому році був хороший виводок курчат. 

Дідусі і бабусі пригадують також, що після Святої вечері зі столу не прибирали аж до ранку. Вважалося, що на таку трапезу приходять померлі предки, а коли стіл залишали накритим, то запрошували таким чином померлих приєднатися. Часом навіть ставили порожні столові прибори для покійних членів родини, що також символізувало запрошення до трапези. 

Галицький дідух і його цінність 

1

Ще одним гарним звичаєм було встановлення в хаті не тільки ялинки, а й дідуха – культу роду. Українці здавна були нацією хліборобів і різдвяний дідух напряму пов’язаний з цим. Дослідники вважають, що такий сніп був містилищем, де зимував дух предка. Справа в тому, що дідух виконував дві важливі функції – вшанування померлих пращурів та забезпечення гарного врожаю у прийдешньому році.  

Глибоку символіку мала і назва дідуха. Такий сніп називали дідухом через те, що це було символом померлих предків. Через це його і виносили з хати тільки після свят – коли заносять святковий сніп, то запрошують предків, коли виносять – відпроваджують.  

Подекуди була традиція спалювати дідух на третій день Різдва – це робили для того, щоб зігріти покійних прабатьків. 

Дідух, на відміну від багатьох інших традицій, і зараз частенько вносять до хати чи квартири галичани. Сучасні творці таких снопів мають куди більший вибір усіляких дрібничок, щоб дідух виглядав стильно. Напередодні Різдва на багатьох локаціях, стихійних і не тільки ринках, можна знайти святкові дідухи різних розмірів та з різним наповненням, які виготовляють дбайливими руками майстри та майстрині, зберігаючи давню галицьку традицію для нащадків.