Чи діють у Львові “чорні трансплантологи”?

20. October 2021 Stanislav Chernikov

 

На жаль органи людини теж “ходовий товар”

У зв'язку з пандемією COVID-19, шаленою корупцією, війною на Сході та іншими факторами, фінансовий стан більшості громадян країни бажає кращого. Дехто перебуває у такій скруті, що згоден на трансплантацію – продажу свого органу (нирка, частина печінки, кістковий мозок), пише ilvivyanyn.com.

Перші пересадки

Перші успішні пересадки донорських органів почали здійснювати лише у другій половині XX ст.: у 1967 р. південноафриканський хірург Крістіан Барнард провів першу у світі успішну трансплантацію серця, у 1954 р. лікар Джозеф Мюррей зробив успішну пересадку нирки, а у 1956 р. лікарю Томасу Старзлу вдалось провести трансплантацію печінки. Вдала трансплантація легень пройшла у 1983 р. Не вдалось й не вдасться пересадити головний мозок.

Офіційна трансплантологія в Україні

В Україні першу успішну трансплантацію нирки провели у 1972 р., а серця – лише у 2001 р. (операцію робив відомий професор Б.Тудоров). Тривалий час в Україні взагалі не робили операції з трансплантації (не розглядаючи підпільні операції), а у 2010-х робили мізерну кількість. Громадянам доводились відвідувати клініки Білорусі, Німеччини, Іспанії,  Ізраїлю та інших країн, де вони отримували шанс на друге життя.  Лише у травні 2018 р. Верховна Рада прийняла закон про трансплантацію, яким дозволила проводити операції в Україні. Донором може стати мертва людина (за констатації смерті головного мозку, за згодою родичів померлого чи самого донора, коли той був ще живим) або родич (наприклад мати передає нирку сину). Інші види донорства заборонені. В Україні діють офіційні тарифи на операції з трансплантології.  Так у серпні 2021 р., за оновленими тарифами, пересадка нирки обійдеться приблизно у 800 тис. гривень, печінки – майже 1,5 млн гривень, кісткового мозку – понад 1,8 млн. гривень

У першому півріччі 2021 р. українські лікарі провели понад 120 операцій з трансплантації. На щастя, більшість операцій успішні і пацієнти, яким пересадили орган, продовжують жити. Та трапляються й летальні випадки. У серпні 2020 р. у Львові помер чоловік, якому пересадили підшлункову залозу, а у червні 2021 р. помер пацієнт, якому пересадили серце. Лікарі не Бог і це треба пам’ятати. У серпні 2021 р. у Львові відкрили перший в Україні Центр трансплантології. 

Трансплантації в Україні можуть проводити у Харкові, Києві, Запоріжжі, Дніпрі. Для української трансплантології, як і світової галузі в цілому існує головна проблема – брак донорів. В Інтернеті можна знайти багато інформації, що щороку пересадки органів потребує понад 3,5 тис. українців (за іншими даними – понад 5 тис.), понад 70% з яких – це ті, хто очікують на нирки. Левова частка тих хто потребує пересадки, на превеликий жаль, помирає. У пересадці органів Україна значно відстає від інших країн світу. У США щорічно проводиться до 28 тис. операцій, у Іспанії – понад 4 тис. До тисячі операцій роблять у сусідній Білорусі. Для прикладу – в Україні проводять лише 3,1 операцію на мільйон населення, тоді як у Білорусії цей показник становить відповідно 50 до 1. Є великі проблеми із державним фінансуванням, брак кваліфікованих спеціалістів, недостатня кількість медичних закладів.

Понад 90% – шахраї!

Інтернет має свої переваги так і недоліки. Серед недоліків – тотальне розповсюдження порнографії (у таких жахливих формах як дитяче порно, зоофілія), пропагування насильства, торгівля наркотиками, торгівля органами. Так, на певних сайтах можна знайти оголошення щодо купівлі/продажу органів. В оголошеннях подано навіть мейли, телефони, месенджери як тих хто продає, так й тих хто купує. Звичайно кількість тих хто продає переважає кількість тих, хто купує. Пропозиція переважає попит. Продають/купують переважно нирки та частину печінки. Однак якщо ретельно перевірити тих, хто шукає донорські органи, то понад 90% це звичайні шахраї, які працюють за різними схемами

Перша схема – покупець обіцяє солідні гонорари (40-80 тис. євро за нирку чи 15-30 тис. євро/доларів за частину печінки) однак аби скористатись таким “шансом” слід заплатити 4000 гривень, зробити предоплату, аби тебе поставили на чергу. Один з таких шахраїв, який відрекомендувався Тарасом (Харківська область) стверджував що сам був донором частини печінки. Операцію робили, згідно його слів, у Харкові, у приватній клініці. Операція пройшла без ускладнень. З його слів він давав підпис на нерозголошення. За це він отримав 15 тис. доларів. Спілкувався Тарас виключно через електронну пошту, хоча надав вайбер буцімто лікаря. При розмові, псевдо лікар сказав перетелефонувати через місяць, аби записатись на чергу. За нирку обіцяв 40 тис. доларів (50% до операції, 50% – після). Однак після того як пройшов місяць, псевдо лікар заявив, що черга вичерпана і аби “отримати місце” треба внести 4000 гривень.

Другий вид шахрайства – банальні аналізи. Вдалось поспілкуватись з однією з таких жертв шахрайського схеми (Олександр, Одеса). Згідно слів Олександра через скрутний фінансовий стан він подав оголошення щодо донорства на кількох сайтах. З ним сконтактувались через мейл. Покупець запропонував приїхати до Києва, здати усі аналізи. Олександр так і зробив. в одній з київських приватних клінік він здав аналізи, пройшов обстеження, за що виклав понад 200 євро. За результатами аналізів Олександру відмовили у донорстві. За власний  кошт Олександр ще раз пройшов аналізи в Одесі і результати показали, що Олександр може бути донором. Далі у соцмережах Олександр знайшов ще кількох потенційних донорів, яких “розвели” на платні аналізи.

Третій вид шахрайства – сайт “Рінал” (https://ranetaems.com, http://renal.pro). Якщо зайти на цей то перше враження таке – глобальна європейська організація (центральний офіс у Німеччині), яка підшуковує особі яка хоче продати свою нирку, реципієнта. Послуга платна – аби отримати доступ до бази на 14 днів слід викласти 70 євро. Хочеш шукати реципієнта довше – додай ще 70 євро й т.п. Саме цікавіше починається тоді, коли клієнт внесе цю суму. Відкривається база у якій сотні реципієнтів з Данії, Швеції, Великобританії, та інших європейських країн. За нирку правлять шалені кошти – від 70 до 110 тис. євро. 

Такий вигляд має база сайту “Рінал”

Якщо клієнт знаходить реципієнта, останній перераховує йому аванс (до 20% загальної суми, через нотаріальний запис), донор проходить додаткові аналізи та вирушає у країну, де проходитиме операція. Наступну частку грошей донор отримує перед операцією, а решта – після операції. Однак під час пошуку реципієнта відбувається саме цікаве. Аби обрати потрібного реципієнта, донор повинен мати інформацію щодо сумісності ДНК (HLA). Отримати таку інформацію пропонують двома способами – 1) Зробити дорогі тести у лабораторії 2) внести кошти знову на сайт і на основі біохімічного аналізу крові працівники сайту самі виведуть ці показники (повна нісенітниця). В інтернеті вдалось знайти жертв цього сайту, які платили кошти, однак так і не знайшли реципієнтів

Частина потенційних покупців органів обіцяють казкові 100, 200 і навіть 300 тис. євро, однак просять надіслати свій паспорт, банківські реквізити та іншу конфіденційну інформацію. Головне те, що усі шахраї, які заробляють на донорстві користуються тим, що особа потребує терміново кошти, тому йде на будь-які умови, не звернеться до поліції, бо теж нестиме відповідальність за торгівлю органами

Навіщо донорство – краще секс-розваги або садомазохізм!

 Шукаючи покупця органів, потенційний донор може натрапити й на пропозицію інтим послуг. Переважно такі пропозиції отримують жінки. Особи які пропонують інтим послуги переконують донора, що краще залишити свій орган при собі, що можна отримати кошти й без ризику для життя, отримати навіть насолоду. Потенційний продавець нирки, Олена (Черкаси) натрапила на таку пропозицію в Інтернеті, розмістивши своє оголошення на сайті “Ярмарок” (jarmarok.com.ua). З нею зв’язався чоловік, який назвався Денисов (Дніпро). Денис запропонував орендувати для Олени квартиру, допомогти їй грошима у відповідь Олена повинна була дати згоду на груповий секс (жінка та декілька чоловіків). Як додатковий заробіток Денис пропонував жінці зайнятись сексом також з ротвейлером. Можливо покидьок знімав би цей процес на відео і потім продавав би всіляким збоченцям або ще гірше – шантажував би ним саму жінку

Не менш ошелешила пропозиція Ірини, яка спілкувалась з Оленою по мейлу. Ірина відрекомендувалась адміністратором одного із VIP БДСИ клубів. Ірина шукає потенційних піддослідних для любителів БДСМ саме серед продавців органів. Пропозиція Ірини просто “шикарна” – за 10-15 тис. доларів США треба витримати кількагодинні тортури на стопам ніг! 

Удари по стопам – як покарання у Перcії

Ноги знерухомлюють, б’ють по п’ятам палицею, викручують пальці, вводять у ступні ін’єкції, підпалюють шкіру. Забороняється пошкодження кісток. 

Ось такий заробіток запропонувала Ірина

Ірина рекомендувала проходити ці тортури у памперсі, бо багато тих хто проходив випробування, від болю справляли потреби прямо під час сеансу. Після таких тортур особа кілька тижні лікує ноги. За такі середньовічні тортури викладають кошти усілякі багатії-збоченці, справжні маніяки.                  

На операцію – за кордон

Розмістивши оголошення щодо продажі нирки чи частини печінки можна натрапити й на справжніх покупців, точніше – посередників. Посередник може зателефонувати просто на Ваш мобільний, не лякаючись. Посередники стверджують, що операція та реабілітація здійснюється за кордоном. Операції можуть проходити у країнах, де дозволена трансплантація за відсутності рідства (Бангладеш, Таїланд, країни Латинської Америки) або у Туреччині, Узбекистані, Казахстані за підробленими документами. Донору роблять паспорт, за яким він доводиться родичем тому, хто потребує орган. Щоправда за таке донорство можна отримати мізер – 8-10 тис. за частину печінки та 15-20 тис. за нирку. Щоправда посередники обіцяють те, що операцію проводитимуть досвідчені лікарі (професори) у клініках з найновішим обладнанням. На запитання посереднику, чому такі низькі розцінки останні відповідають, що велика частина йде лікарям, організаторам бізнесу, чиновникам, правоохоронцям. Посередники стверджують, що отримують кілька тисяч доларів. Якщо особа дає згоду, то отримує аванс, здає аналізи (УЗД, біохімічний аналіз крові, коагулограмму, інші). Якщо аналізи в нормі – донор отримує кошти на авіаквитки, на вироблення закордонного паспорту (якщо такого немає). Після прибуття донор живе у готелі, проходить операцію, реабілітацію і повертається. Посередники стверджують, що тривалий час донор повинен носити корсет, проходити регулярний медогляд, слідкувати за харчуванням, відмовитись від фізичних навантажень та алкоголю. За їх же словами, особа яка стала донором через рік після операції харчується як й усі здорові люди, веде повноцінний образ життя.  Хоча на словах усе легко, а на ділі буває по різному. В Інтернеті буквально гуляє інформація про те, як у 2012 р. мешканець Львівщини продав нирку аби відгуляти весілля. Чоловік помер. Можна знайти кілька випадків, коли донори продавали органи і отримували кілька тисяч або взагалі нічого. Найстрашніше те, що посередники стверджують, що українці, які бажають за гроші стати донорами переплюнули за цими показниками навіть жителів Молдови.

Чи роблять операції в Україні?

Якщо поспілкуватись з посередниками у торгівлі органами, то згідно їх слів такі операції роблять й в Україні, в закритих приватних клініках Харкова, Києва, Дніпра та Запоріжжя. За нирку в українських клініках дають 30-50 тис. доларів. Операції проводять досвідчені фахівці, у деяких випадках – іноземці. Посередники у багатьох випадках відмовляються співпрацювати з українськими клініками, бо можна швидко потрапити у поле зору правоохоронних органів й отримати чималий термін. Посередник, який відрекомендувався Даміром, стверджував, що йому були відомі навіть особи, які займались викраденням та вбивством потенційних донорів. Як не дивно, усі посередники стверджують, що не чули що підпільні операції проводять у Львові.

Багато осіб критикують тих, хто зважився стати донором. Це говорять люди, які ніколи не були на місці потенційних донорів. Адже у багатьох випадках донором кошти потрібні терміново, за такий період, за який не відкриєш власний бізнес, не заробиш руками чи головою. Як правило, донорами стають ті, хто залишився сам на сам із своєю проблемою – великі борги та погрози позикодавця, бажання купити житло, бажання отримати кошти на лікування для близьких. Єдине, що залишається порадити усім нам – не бути байдужим до чужого горя, адже жодні кошти, жодні блага не вартують людського життя та здоров’я.