Безхатьком вважається особа, яка не має постійного місця проживання, реєстрації та роботи. Безпритульний або бомж асоціюється в суспільстві з алкоголізмом, харчуванням на смітниках, ночівлею у будь-яких місцях, пише ilvivyanyn.com.
Як стають безпритульними
Безпритульні існували з давніх-давен. Однак у давнину, коли було багато вільного місця, особи могли самостійно зводити житло, без отримання на це будь-яких дозволів. Безпритульні є однією з глобальних проблем сучасного суспільства. За даними міжнародних організацій, станом на 2019 р. у світі налічувалось понад 200 млн. безпритульних, а ще понад 1,5 млрд. осіб проживали у жахливих умовах. Звичайно лідерами за цими показниками є Азія, Африка, Латинська Америка. Однак велика кількість безпритульних є навіть у таких розвинених країнах як США (майже 600 тис. осіб), Німеччина (понад 700 тис.). В СРСР з безпритульністю боролись – за відсутність постійної роботи (“тунеядство”) та житла особі загрожувало або ув’язнення або направлення на “101-й кілометр” (за межі міст). У 1970-х рр. у країні було зведена велика кількість багатоквартирних будинків, тож багато родин отримали власне житло. Чисельність безпритульних у пострадянських країнах почало швидко зростати у 1990-ті рр., коли розпочалась масова приватизація державного житла і відповідно – з’явились махінації з житлом. Як гриби після дощу розмножились “чорні ріелтори”, які позбавляли житла алко- та наркозалежних, інвалідів, одиноких людей, пенсіонерів. У Росії, у 2010-х рр., за різними підрахунками, налічувалось від 1,5 до 3 млн. осіб. Бездомні є в Україні, передусім у великих містах. За оцінками волонтерів руху “Допоможи бездомному”, станом на 2019 р. у столиці України налічувалось понад 20 тис. безпритульних.
Безпритульними особи стають через цілий ряд факторів. Це сімейні конфлікти, коли чоловіки виганяють з оселі своїх жінок і навпаки, коли діти позбавляють житла батьків. Безпритульними стають особи, які стали жертвами квартирних шахраїв. Людина може лишитись без оселі внаслідок пожежі чи іншої надзвичайної ситуації. Звичайно якщо особа працездатна, має освіту то знайде роботу і буде, принаймні орендувати житло або вирушить на заробітки за кордон. Однак якщо у людини проблеми із здоров’ям, немає родичів або особа споживає алкоголь чи наркотики, то у більшості випадків доля такої особи сумна.
Безпритульні оселяються, як правило, у підвалах, на чердаках, занедбаних будинках. Влітку можуть ночувати просто на вулиці, у парках, скверах, на вокзалах. У безпритульних немає постійної роботи, а випадкові заробітки – збирання картону, пляшок та металу, прибирання вулиць. Безпритульних, які мають хорошу фізичну форму, можуть брати на роботу вантажниками, підсобниками на будівництво. Через те, що безпритульні не мають житла та не мають змоги слідкувати за своєю гігієною, то постійними “супутниками” таких осіб є різноманітні шкірні захворювання, паразити. Справжнім випробуванням для безпритульних є зимовий період з морозами, коли доводиться шукати теплий одяг, гарячу їжу та місця, де можна переночувати у теплі. Саме через морози багато осіб отримують обмороження а то й гинуть.
Як допомогти?
Волонтери провели приблизний підрахунок безпритульних котів та собак у місті Лева, а от обліком безпритульних людей ніхто не займався. Називають приблизні цифри – від 3 до 5 тис. осіб. В Україні, за даними мінсоцполітики, діє понад 130 закладів для бездомних, у тому числі 15 центрів реінтеграції. У Львові функціонує центр обліку бездомних осіб, що знаходиться за адресою – вул. Кирилівська 3А.
Центр обліку безпритульних
Тут особи без власного житла можуть отримати тимчасову та постійну реєстрацію, юридичну допомогу (відновити втрачені документи). При Центрі діє пункт нічного перебування бездомних, де особи можуть помитися, попрати одяг та переночувати. Головна умова перебування у такому центрі – не вживати алкоголь. Безпритульні можуть отримати одяг, помитись, поїсти також у притулку “Оселя”, що знаходиться у Винниках, за адресою – вул. І.Франка 69. Волонтери щоденно роздають їжу для нужденних у різних куточках Львова.
Роздача їжі нужденним та безпритульним
Взимку волонтери, спільно з міською та районною владою, підрозділами МНС розгортають намети, де безпритульні можуть обігрітись, поїсти гарячі страви та чай. Побутує міф, що усі безхатьки – злочинці. Так, серед безхатьків є кримінальні елементи (особливо це стосується колишніх ув’язнених), однак у більшості випадках саме безхатьки стають жертвами агресії. У вересні 2020 р. місто ошелешив жахливий випадок – молодики до смерті забили безпритульного.
Звичайно багато осіб нарікають на те, що основною причиною того, що особа стала безпритульною є горілка. Це частково правда. Головна причина цього жахливого явища криється у тому, що особа опинилась сам на сам із своїми проблемами, не знайшла підтримки, змирилась з таким станом речей, наплювавши на свою подальшу долю. Таку позицію вибрав мешканець м.Добробиля Василь Макара. Чоловік мав сестру, дружину. Сімейне життя не склалось. Працював навіть у Чехії. З 2010 р. Василь перебрався до Львова, почав споживати оковиту… та став бомжем. Ночував у знайомих, на горищі будівель, на вокзалі. Василя завжди можна було зустріти поблизу автостанції №6 у м.Львові, де він підробляв на різноманітних роботах – допомагав на будовах, виносив сміття та прибирав магазини, розвантажував та завантажував природний камінь. Ніколи не займався крадіжками, ніколи не лихословив. Відвідував «Оселю». де отримував одяг, підстригався. Неякісні спиртні напої спожиті у великій кількості, нерегулярне харчування зробили своє діло – у 2013 р. Василя у критичному стані доправили до лікарні швидкої допомоги де зробили операцію – лопнула виразка у шлунку. Василь пішов на поправку, півроку не споживав оковитої, не підіймав важкого. Та у 2014 р. почав випивати знову. Восени 2016 р. чоловіка не стало.
В Україні немає комплексної програми допомоги безпритульним. У Франції, Німеччині та інших країнах уряди виділяють великі кошти на реінтеграцію таких осіб. Швеція взагалі є раєм для безхатьків – за законом від 2011 р. кожен безхатько повинен забезпечуватись житлом. Аналогічна програма працює й у Фінляндії. Українським безпритульним залишається лише надіятись на власні сили та допомогу усіх небайдужих. Перш за все – потрібно взяти усю волю в кулак, відмовитись від алкоголізму, знайти будь-яку роботу аби орендувати будь-яке житло. Звичайно купити скажімо у Львові житло безпритульному, це все одно що вистояти раунд на ринзі проти Усика чи Кличка. Дешеве житло можна придбати у провінції (у селах Черкащини можна знайти будиночки навіть з вигодами за 5 – 7 тис. доларів). Дешеве житло у багатоквартирних будинках можна знайти також у провінційних містечках. Наприклад у Куп’янську (Харківщина), двокімнатна квартира вартує від 7 до 10 тис. доларів. Придбати таке житло можна двома способами – накопичувати або “на виплату”. Щоправда у селах та провінційних містечках великі проблеми з працевлаштуванням, якщо людина не розбирається у комп’ютерах та не може працювати дистанційно.
