Російська громада Львова

6. September 2021 Stanislav Chernikov

 

З давніх давен Львів був багатонаціональним, полікультурним містом. У місті проживали поляки, українці, євреї, вірмени, угорці та представники інших національностей. Якщо говорити про росіян, то у 1930-х рр. їх чисельність булла мізерною, почала швидко зростати після Другої світової війни, пише ilvivyanyn.com.

Усе через війну…

Протягом 1918 -1939 рр. Львів перебував у складі II-ї Речі Посполитої, а більшість жителів міста становили поляки. За підрахунками Анни Вилеґали, згідно перепису 1931 р., поляки становили половину населення міста, а росіяни – лише 417 осіб. Із вступом Червоної Армії до Львова, у вересні 1939 р., етнічний склад міста почав змінюватись, однак не кардинально – до міста прибули росіяни, натомість зменшилась частка польського та українського населення (внаслідок примусового переселення та репресій). У червні 1941 р. у місто увійшли підрозділи Вермахта і під удар потрапила єврейська громада. У липні 1944 р. радянським військам вдалось повторно взятии під контроль місто, але радянська влада протрималась до 1991 р. Війна призвела до відчутного зменшення населення Львова – у жовтні 1944 р. у місті проживало понад 154 тис. осіб (половина довоєнного Львова), з яких понад 66% становили росіяни, понад 26% – українці. Зросла частка росіян – понад 5,5%, а от євреї лишилось трішки більше 1%. У 1940-х рр. Львовом прокотилась чергова хвиля репресій,  внаслідок чого сильно зменшилась частка польського населення міста, натомість постійно зростала чисельність росіян. До Львова переносили промислові підприємства з інших регіонів УРСР та СРСР, у місто прибували різноманітні фахівці (вчителі, лікарі, інженери), працівники партійного апарату та силовики, які були етнічними росіянами (жителі східних областей УРСР та Росії). Росіяни приїздили до Львова із своїми родинами. Внаслідок такого переселення, станом на 1955 р., росіяни вже становили понад 35,6% населення міста, поступаючись лише українцям (44,2%).  Найбільша кількість росіян у Львові була зафіксована у 1979 р. – понад 128 тис.

Ситуація змінилась з проголошенням незалежності України. Багато осіб втратили роботу, почалась масова еміграція росіян, і не лише до РФ а й у інші країни. Хоча варто зазначити, що росіяни Львова були більш пристосовані до змін, ніж мешканці інших міст України. Так понад 77% росіян добре розмовляли українською мовою, тоді як у Донецьку чи Ялті ситуація була кардинально протилежною.  За переписом 2001 р. у місті проживало понад 64 тис. росіян (8,9% населення міста). Найбільша їх частка була зафіксована у Галицькому районі (понад 13%). 

Після проголошення незалежності, росіяни змогли зберегти досить організовану спільноту.  У Львові з 1990 р. працював Російський культурний центр ім.Пушкіна (РКЦ) (вул. Короленка 1а), де виступали музичні ансамблі, читались російські твори, переглядались фільми, проходили поетичні вечори, виставки. 

Центр відвідували також російські співаки, які давали концерти у Львові до 2013 р. Щодо концертів російських артистів, то Львів неодноразово відвідували Стас Пєха, Стас Михайлов, Ірина Алегрова, Олександр Малінін, Микола Басков та багато інших. Якщо подивитись російськомовну версію вікіпедії про діяльність Центру у Львові, то у його приміщенні діяли жіночий клуб “Лада”, асоціація підтримки російської освіти, російський молодіжний центр, військово-історичний клуб, театр, студія танців та ціла низка інших організацій. Члени Центру реставрували пам’ятники та надмогильні плити радянським військовослужбовцям на Пагорбі Славі та Марсовому Полі, організовували урочистості з нагоди Дня Перемоги.  Товариство підтримувало тісні зв’язки з консульством Росії у Львові, з представниками компартії та Партії Регіонів. Згідно офіційних даних, Центр фінансували бізнесмени, члени Центру та російської спільноти, усі бажаючі. Протягом 1994-2004 р. Центр очолював Валерій Провозін – професор славістичного університету, філософ, автор понад 50 книг з культури, етики та мистецтва. У Львові діє церква Св.Георгія  – церква Московського патріархату (Короленка 3). 

Церква св.Геогрія Московського патріархату

Станом на 1993 р. у місті функціонувало 14 російських шкіл та 15 суміжних. Однак вже у 2000-х рр. лишилось п’ять російських шкіл – №6, №17, №35, №45, №52.

З російською спільнотою у Львові пов’язані численні скандали, сутички з націоналістами. Голова асоціації “Російський дім”, Тетяна Швецова наголошувала на тому, що росіяни зазнавали дискримінації як в освіті так й на роботі (звільнення з керівних посад). На будівлю РКЦ постійно здійснювались напади – били вікна, писали непристойні та русофобські назви, навіть намагались підпалити пляшками із запальною сумішшю.   

Після 2014 р.

Якщо до Революції Гідності, незважаючи на різноманітні конфлікти з націоналістами та патріотичними силами, російська спільнота у Львові почувалась більш-менш комфортно, то після втечі Януковича, анексії Росії Криму та війні на Донбасу в адресу росіян полетів справжній шквал критики, адже Росія була визнана країною-агресором, а влада постійно наголошувала, що сусідня країна – окупант, який винен у смерті тисяч громадян України. 26 жовтня 2016 р. депутати Львівської обласної ради проголосували за виселення РКЦ з будівлі на вулиці Короленка, а у грудні Львівський обласний суд підтвердив це рішення. Громадські організації Львова позитивно оцінили цей факт, оскільки в умовах війни з Росією, РКЦ на їх думку проводив антидержавну діяльність, організовуючи зібрання сепаратистів. Сьогодні в приміщенні РКЦ знаходиться Будинок воїна, який заснували ветерани АТО, де відбуваються зустрічі ветеранів АТО та волонтерів, функціонують музейні експозиції зброї. 

 

Будинок воїна

Немає офіційних підрахунків, скільки у Львові проживає росіян. За різними даними, їх від 35 до 60 тис. осіб. Львівські політологи та ріелтори наголошують на тому, що росіяни активно скуповують нерухомість у Львові. Також багато львів’ян скаржаться на те, що у Центрі міста лунає виключно російська мова, оскільки серед туристів домінують росіяни. Це хибна думка. За офіційними даними 2016 р. понад 54% туристів Львова становили саме жителі України, а росіян було менше 1% (менше 400 осіб). Тож російською мовою спілкуються туристи із Дніпра, Харкова. Одеси, Запоріжжя та інших міст. Ймовірно жителі регіонів, де дуже поширена російська мова скуповують й нерухомість у місті, відкривають бізнес.

Ветерани та представники РКЦ на Пагорбі Слави, липень 2014 р.

У Львові продовжує функціонувати церква Московського патріархату. Згідно з новим законодавством, усі школи міста є україномовними. Міфом є те, що росіян бьют за національність чи за російську мову. Щоправда багато українців Львова настроєні вороже до росіян. Згідно соціологічних досліджень, проведених у вересні 2017 р. (було опитано понад 600 мешканців Сихова) щодо толерантності, росіяни отримали лише 3,2% з 5% максимальних, випередивши за цим показником лише безпритульних (2,9%).  Для порівняння – поляки здобули 3,8%. Це можна пояснити й тим, що у багатьох родинах львів’ян родичі стали жертвами радянської влади, зокрема сталінських репресій.

Рівень толерантності сихівчан, дослідження 2017 р.

У Львові активну підтримку російській громаді надає консульство РФ у Львові (вул. К.Левицького 95), бізнесмени, зокрема директор Львівського хімзаводу, Анатолій Бобришов, який отримував нагороду за активний розвиток підприємництва у місті від Андрія Садового.  У Львові ще можна послухати музику таких російських виконавців як Андрій Макаревич, які з 2014 р. не визнавали анексії Криму, перебувають в опозиції до діючої російської влади.

Часи, коли при владі знаходились проросійські політичні сили минули. Російська громада Львова опинилась у скрутному становищі, з-поміж двох вогнів. Якщо підтримувати тісні стосунки з Росією, з офіційним Кремлем – налаштувати проти себе ще більше львів’ян, серед яких багато тих, хто відчув втрату близьких на Сході. Визнати Росію агресором, а Путіна – злочинцем – перервати зв'язок із рідними, бути нев’їздним у РФ. Багато львівських росіян побоюються, що кроки Кремля ще більше радикалізують націоналістів і ті вже не зважатимуть на будь-які табу. Протистояння між різними національностями вдало використовують різні політичні сили, намагаючись підняти рейтинг своїх політичних сил, привернути до себе увагу.  Нам усім слід пам’ятати, що не буває поганих націй, а от погані люди, покидьки є у кожній!