Після Революції Гідності, повного перезавантаження влади та кардинальної зміни зовнішньополітичного курсу (на Євросоюз та НАТО) в Україні відбулись зміни у всіх сферах життя. Заторкнули вони й медицину. Одним з ініціаторів медичної реформи стала Уляна Супрун – виконувачка обов’язків міністра охорони здоров’я України (2016 – 2019), пише ilvivyanyn.com.
Медична реформа
Реформа медицина мала на меті ліквідацію радянської моделі системи охорони здоров’я. Сама Супрун неодноразово на прес-конференціях заявляла, що «гроші йдуть за пацієнтом». Це означало, що людина, підписавши декларацію з сімейним лікарем, напряму впливала на зарплату медпрацівника – чим більше пацієнтів, тим більше зарплата.
Уляна Супрун
Була створена електронна система Health, за допомогою якої пацієнти можуть через Інтернет реєструватись до лікаря. Була створена національна служба здоров’я. Ймовірно, ініціатори реформи планували створити в Україні медичну систему за зразком США та інших країн, де діє страхова медицина. Звичайно досвідчені лікарі отримали змогу заробляти більше, сімейним лікарям не доведеться тепер відвідувати пацієнтів на дому, пацієнтам, аби записатись на прийом до лікаря, не потрібно буде бігати по реєстратурам. У державі запрацювала система трансплантології.
Однак реформа має й «зворотній бік медалі» – частина сімейних лікарів перевантажені, фізично не спроможні підписувати декларації з новими пацієнтами. У катастрофічному стані опинились жителі невеличких віддалених сіл, де ліквідовують амбулаторії та кабінети лікарів. Адже в процесі мед реформи відбувається «укрупнення» медичних закладів – кілька лікарень/поліклінік об’єднують в одну. За таких умов, процвітаючі ОТГ отримують хороші медзаклади з кваліфікованими працівниками. Натомість малі села залишаються на межі виживання. Епідемія коронавірусу показала те, що незважаючи на медреформу, багато медпрацівників емігрувало до сусідніх країн, де вища зарплата. Особливо скаржились на зарплату медсестри та працівники середньої ланки. Як працюють сучасні мед заклади міста в умовах мед реформи, можна простежити на прикладі міської поліклініки №2, що знаходиться за адресою – вул. Симоненка 4.
Поліклініка №2
Медзаклад був уведений в експлуатацію ще у радянські часи, у 1981 р. У 1988 р. у мед закладі почали впроваджувати систему сімейної медицини. Ініціаторами реформи стали головний лікар Євген Полатайка та доцент Львівського мед університету Ярослав Базилевич. Остаточний перехід мед закладу на систему сімейної медицини був завершений після 2004 р., коли поліклініку очолила Тетяна Токарєва. Медзаклад обслуговує понад 100 тис. мешканців Сихівського району. Якщо поглянути на офіційний сайт 2-ї поліклініки то можна побачити інформацію, що з року в рік покращується матеріально-технічне оснащення поліклініки. Так у 2017 р. мед заклад отримав нову систему рентгенівської діагностики Opera RT 20, кожен кабінет лікаря обладнаний комп’ютерною та копіювальною технікою. Це з однієї сторони, а з іншої – залишилась велика кількість проблем.
У багатьох кабінетах старі радянські меблі та косметичний ремонт. Багато пацієнтів скаржаться на те, що аби записатись до потрібного лікаря (а направлення дає сімейний лікар) потрібно чекати тижнями. Окремо слід сказати про процедурний кабінет. Персонал кабінету чудовий, з величезним досвідом, проте радянська техніка, й майже немає медикаментів. Так, хворі, які проходять реабілітацію після травм кінцівок, вимушені купувати навіть..мазь для розтирання. Не вистачає навіть серветок, бінтів, вати та іншого матеріалу. Звичайно, людина яка працює, має родичів зможе придбати ліки та інші медичні матеріали. А що робити малозабезпеченим чи пенсіонерам, у яких взагалі немає родичів? На сайті поліклініки є перелік платних послуг – Огляд та консультація лікаря кардіолога (120 гривень), електроенцефалографія (460 гривень), УЗД серця ЕХО-КГ (280 гривень) та інші. Тож чиновникам, меценатам варто подбати про те, аби поліклініка №2 як і інші мед заклади Львова, отримали значно більше фінансування, провели перевірку та інвентаризацію.
