Слова класика української літератури Михайла Коцюбинського знову стають актуальними після інциденту з кіньми у центрі Львова і заборони карет. Тепер “Каретний двір” і його власниця Валентина Банас опинилися у дуже скрутній ситуації, адже втрачена основна можливість заробітку для утримання коней, пише сайт ilvivyanyn.com.
Роздутий інцидент
Ще 26 серпня кобила Луна заплуталася в упряжі і впала посеред міста. Поки власниця намагалася її підняти, жодна людина не підійшла допомогти! Натомість всі знімали на телефони і поширювали неправдиву інформацію, начебто кінь знепритомнів, хоча навіть з побіжного погляду на відео можна побачити, що він при свідомості і загалом йому нічого не бракує. Луну одразу оглянули ветеринарні представники, є офіційне заключення, що з нею все гаразд, але, на жаль, це не зупинило зоозахисні організації і людей, які, не розібравшись в ситуації, повелися на дезінформацію і спричинилися до заборони карет у Львові.
Було декілька засідань ініціативної групи, яка має напрацювати основні правила роботи кінних карет, але жоден з зоозахисників навіть не з’явився в “Каретному дворі”, щоб подивитися, в яких умовах перебувають тварини. Така позиція дуже дивна і викликає багато питань, адже тоді, коли хочуть розібратися в ситуації, мають іти на контакт, а не звинувачувати без розбору. Виникає враження, що комусь вигідно заборонити діяльність коней, але з якою метою, поки незрозуміло.
Гостинний “Каретний двір”
Для того, щоб переконатися у несправедливості звинувачень, достатньо хоч раз приїхати у “Каретний двір”. Вас зустрінуть неймовірні, чудові, доглянуті коні, з блискучою оксамитовою шерстю, абсолютно щасливі, задоволені життям і люблені. Тут все просякнуто любов’ю до тварин, від стайні до музею карет, дбайливо складеного з рідкісної цегли із клеймами різноманітних давніх цегелень. Величезна територія чиста і доглянута, в стайнях немає неприємного запаху, тварини всі чистенькі і привітні, охоче йдуть на контакт з людьми.
Важко собі уявити, як можна встигати опікуватися таким великим господарством, адже, крім 40 коней унікальної торійської породи та поні, на території живуть ще котики, собаки породи кане-корсо, вівці, кози… Як гадаєте, скільки людей тут працює? Десять, двадцять? Це шокує, але лише четверо! Із них двоє – дівчата, підлітки, доньки Валентини, а ще вона сама і конюх.
Кожного коня треба кілька разів на день почистити, нагодувати, вигуляти упродовж 1-1,5 години, незалежно від погоди. Валентина розповідає, як в дощ робить виїздку кіньми, раптом зупиняється машина і якісь жіночки питають, чи їй не шкода коників? Але ж собак вигулюють за будь-якої погоди! Чому ж в людей якісь дивні стереотипи?
Унікальна порода, що зникає
Торійська порода коней – дуже особлива і унікальна. Це коні, які були виведені для лицарів і привчені тягати вантажі, карети тощо. Зараз у світі залишилось до тисячі чистокровних торійців, і за останні 30 років їхня кількість зменшилася в 10 разів. Наш “Каретний двір” єдиний в Україні, хто розводить цю породу, а крім України, розведенням торійців займаються лише в Естонії, звідки вони і походять. Забрати їх у притулок, як пропонують деякі зоозахисники, – це злочин, адже їх там стерилізують, а це те саме, що знищити червонокнижну тварину, що зникає.
Порівнювати торійців зі звичайними сільськими чи спортивними кіньми – це те саме, що порівняти дога з болонкою. Вони є універсальними, тобто поєднують в собі риси упряжних та верхових коней, а “Каретний двір” – єдина упряжна конюшня в Україні! Тільки вона може запрягати не лише по двоє, але й по четверо, шестеро і навіть восьмеро коней! При цьому вони мають бути однієї статі, зросту, віку, масті, темпераменту і навіть повинні мати однаковий крок!
Абсолютно різні потреби і здібності коней зумовлюють різне поводження. Торійці працюють в упряжі згідно їхнього цільового призначення, адже це упряжна порода. Торійські коні дуже флегматичні і спокійні, врівноважені, їздити на таких – суцільне задоволення. Вони важать більш ніж пів тонни, живуть до 30 років і без особливих складнощів возять на собі вершника в обладунках вагою до 100-120 кілограмів. Ці коні змалечку привчені не боятися автомобілів, гучних звуків, пострілів.
Недарма саме вони знімалися в усіх історичних фільмах: “Довбуш”, “Кава з кардамоном”, “Захар Беркут”, “Повернення мушкетерів”, “Андрей Шептицький”, “Маестро Бірюзовський”, “Богдан Хмельницький”, білоруському фільмі “Вовче сонце” та інших. Також вони завжди брали участь у лицарських турнірах, зокрема на фестивалі “ТуСтань”, а Валентина – єдина в Україні жінка-лицар, до речі, в музеї карет можна побачити і навіть приміряти її обладунок.
Єдиний музей карет
Валентина зібрала єдину в Україні колекцію з 16 старовинних карет, найстарішим з яких 200-250 років. Вони, так само, як і коні, знімаються в історичних фільмах. Тут можна посидіти у кареті, що знімалася у “Каві з кардамоном” або “кареті Яблонської” з фільму “Довбуш”. Зберігся і фаетон, і ридван, і унікальний катафалк з гобеленами, ангеликами, гаками для вінків.
А ще – величезна колекція упряжі з різних куточків Європи, загадкове американське “сідло Макліна”, дуже схоже на давні українські, оригінальне дамське сідло, дзвіночки, паспорт коня з Жовкви…
А ще Валентина підбирає і відновлює історичні речі, викинуті напризволяще: дуже гарний столик з різьбленими ніжками, оригінальну шафу з цікавим оздобленням, австрійську черепицю з головного корпусу Львівської політехніки…
“Каретний двір” існує з 2002 року, і більшість коней тут – це “діти” Валентини, які народилися і виросли в любові і турботі. Адже кожне лоша потрапляє в її дбайливі руки. Вона встає вночі кожні дві години до вагітної кобили, щоб переконатися, що все гаразд, робить масаж, щоб не було застою молока, доглядає за дитинчатами… І все – з безмежною любов’ю до коней, яку вона пронесла з дитинства крізь усе життя і передала своїм трьом дітям.
Вони витримали всі труднощі, і пандемію, і війну, і ніколи не просили про допомогу, адже розуміли, що багато людей мають ще більші труднощі, радше навпаки – завжди намагалися допомогти іншим. Але зараз вже два місяці не видно завершення “тимчасової” заборони карет, що є основним джерелом прибутку, і кошти на утримання коней доводиться зменшувати. Треба сказати, що утримання одного коня коштує мінімум 5 тисяч гривень за місяць. Вони завжди заробляли самі на себе, а зараз змушені були відмовитися від шампунів, гелів та інших засобів з догляду за шерстю і гривою, навіть скоротити кількість зерна на одного коня. А попереду зима…
Допоможіть “Каретному двору”!
Тож громадська організація “Товариство торійського коня” оголошує збір коштів на утримання коней.
Давайте разом допоможемо цій неймовірній родині вистояти і витримати важкі часи! Можна приїхати на вулицю Винниця, 43, і поїздити на конях самим, з друзями чи коханими, або замовити фантастичну фотосесію, або привезти на екскурсію дітей зі школи, або допомогти фінансово на рахунок чи кормами: коні їдять овес, ячмінь, жито, кукурудзу.
Львівський “Каретний двір” дійсно є унікальним, і потрібно докласти всіх зусиль, щоб його зберегти, адже це:
- єдиний в Україні племінний репродуктор торійської породи коней;
- єдиний в Україні музей карет;
- єдина в Україні упряжна конюшня;
- єдина у Львові конюшня, яка допомагає збирати кошти на ЗСУ на благодійних ярмарках та реабілітувати поранених військових;
А ще – єдина жінка-лицар, яка не лише може скакати в повному обладунку на коні, виконуючи трюки, але й бореться всіма силами за справу свого життя і своїх “дітей” – коней, яких любить понад усе на світі.