“Знаєш, як у нас це називають?”, – одна з типових реплік львів’ян в розмові з гостями культурної столиці України. Воно і не дивно, бо Львів справді має свою особливу говірку і далеко не кожен одразу її зрозуміє. Нею роблять компліменти, лаються чи говорять про погоду. То яке вона має коріння та чи використовується зараз читайте далі на ilvivyanyn.com.
Історія зародження
Львівська ґвара – діалект, сформований за часів австрійського та польського панування. Основа – це суміш південно-західних говорів української та польської мов, а також суттєві домішки єврейської та німецької лексики. Її можна почитати у таких творах:
- “Яндруси” І. Франка;
- “Ліва кампа” П. Марійчина;
- “Грачі” їв. Керницького,
- “Вулиця” Б. Нижанківського;
- серії оповідок Д. Бандрівського та ін.
Найбільший розквіт припав на першу половину ХХ століття і дозволив говірці досить міцно вкорінитися в тогочасному лексиконі. Завдяки розвитку радіо і газет вона популяризувалась на всю країну і навіть використовувалась в загальнопольському ефірі львівського радіо з 1933 до 1939 року для передачі “На веселій львівській хвилі” (пол. Wesoła lwowska fala). Її ж автори (Казімеж Войджа та Генрік Фоґельфанґер) склали відому гумористичну пісеньку “Тільку ві Львові”.
Львівську ґвару іноді поділяють на три варіанти:
- українську;
- польську;
- єврейську (жидівську).
Ярослав Рудницький займався дослідженням саме українського виду та в 1943 році видав монографію про говір Замарстинова. Це була перша праця про говір українського міста. Її цінність була значною, бо охоплювала культурно-історичний та мовно-географічний аспекти транскрипцій слів, граматичні особливості, докладний опис говору, словник, автентичні тексти та багато іншого.
Орієнтовно до 70-х років в Галичині не використовувалися матюки, які принесли на наші території східні сусіди. Ба більше, якщо хтось їх таки озвучував чи швидше зловживав ними, то статусу та гонору собі явно не прибавляв. У вигляді альтернативи використовували галицьку лайку. Наприклад, якщо маєте на меті побажати комусь халепи, скажіть по-львівськи якусь з цих фраз: “най би тя качка копнула!”, “най би тя пером трісло!”, “най би тя підняло і гепнуло!”, “най би тя шляг трафив!”, “аби тя дідько вхопив та й на гори заніс!”, “най би ти скис!”, “най тебе двері притиснуть!”.
Словами минулого у контексті сучасності
Зараз літературна українська мова має значне місце у лексиконі львів’ян, але ґвара залишає свій особливий присмак. Це не те, що потрібно викорінювати чи навпаки позиціонувати, як єдино правильний варіант. Проте це те, що точно варто поважати й берегти. Вона про автентичність, шарм та звичайно ж минуле. Як підтвердження цьому, варто пригадати про Надсянську говірку Яворівського району, що на Львівщині. ЇЇ внесли до елементів нематеріальної культурної спадщини через свої діалекти, звукові перетворення та специфічну лексику.
Також цікавість може викликати застосунок “BE WITH UA” від українських розробників з компанії CHI Software. Він дає змогу ознайомитись з українськими діалектами та бонусом допомагає ЗСУ. Основа цього додатку – вікторина на знання Львівської говірки, яка пройшла чималий шлях формування і побутує в розмовах досі.
Цінуйте автентичні особливості своєї мови, а у Львові не забувайте піти на здибанку з файною кобітою чи випити з коліжанкою філіжанку кави, поки не почався алярм.