Львівська журналістка, письменниця, перекладач, громадський активіст, волонтер, документаліст, членкиня Українського PEN Вікторія Амеліна трагічно загинула під час ракетного обстрілу Краматорська влітку цього року. Під час повномасштабного вторгнення вона доєдналася до громадської організації Truth Hounds, яка документує воєнні злочини. Саме Вікторія Амеліна у вересні 2022 року знайшла захований у саду щоденник закатованого росіянами відомого українського письменника Володимира Вакуленка-К. Під час українсько-російської війни Амеліна організувала в прифронтовому Нью-Йорку літературний фестиваль. Друзі та прихильники Вікторії Амеліної прагнуть, аби пам’ять про неї і її важливі справи жила вічно. Тож після трагічної смерті письменниці вдалось зібрати понад пів мільйона гривень на розвиток «Нью-Йоркського літературного фестивалю» на Донеччині, пише сайт ilvivyanyn.com.
Літо, 27 червня, вечір. На вулицях Краматорська було на диво тихо. Та раптом злощасну тишу обірвала ракета, яка влучила в кафе в самісінькому центрі Краматорська. Саме в цей час в улюбленому закладі прифронтового міста Вікторія Амеліна вечеряла з делегацією колумбійських журналістів та письменників. Вони приїхали до України, аби документувати злочини рашистських вбивць проти українців. Під час прильоту Вікторія отримала важке поранення. За її життя лікарі боролись кілька днів. Проте травми виявились несумісними із життям. 1 липня серце Вікторії Амеліної зупинилось. Їй було 37 років…
Із чого все почалось…
Вікторія Амеліна родом зі Львова. У шкільному віці вона на декілька років поїхала жити до Канади. Проте здобувати вищу освіту дівчина вирішила все ж у рідному місті. тому повернулась до міста Лева. Закінчила Львівську політехніку. Здобула ступінь магістра комп’ютерних технологій. За 10 років побудувала успішну кар’єру в ІТ. Проте творча душа дівчини вимагала іншого. Одного дня Вікторія почала писати.
«Насправді Віка писала ще зі школи, — каже її подруга, культурна менеджерка, ведуча, перекладачка та програмна директорка Lviv BookForum Софія Челяк. — А після 2014 року вона зрозуміла, що більше не може не писати».
Перший роман «Синдром листопаду» Вікторія Амеліна написала про Революцію гідності. Роман відразу став топовим у літературних рейтингах. Для письменниці-початківця це був неймовірний успіх. Таке високе визнання дало Амеліній стимул рухатись далі в літературній сфері. З-під пера Вікторії Амеліної у світ почали виходити книги різних жанрів. Тексти письменниці публікувались у перекладах польською, англійською, німецькою, чеською та нідерландською мовами.
Громадську діяльність Вікторія почала з 2014 року. Амеліна наповнювала бібліотеки сходу України книгами, розповідала про війну в Україні на різних міжнародних майданчиках. Виступала на захист ув’язненого в росії українського режисера Олега Сенцова й інших політв’язнів. Зрештою, вирішила організувати літературний фестиваль у прифронтовому Нью-Йорку, аби розповісти Україні та всьому світу про справжню культуру Донеччини, її побут та людей. Аби зламати стереотипи про різницю сходу та заходу України.
Та й цього Вікторії здавалося недостатньо. З початку повномасштабного вторгнення Амеліна доєдналася до громадської організації Truth Hounds, яка документує воєнні злочини. Вона багато часу приділяла дослідженню війни, поїздкам по гарячих точках, збирала свідчення постраждалих людей.
«Після українського контрнаступу на Харківщині, коли в Ізюмському лісі підіймають із могил тіла загиблих за час окупації, я в розпачі шукаю в землі щось інше — щоденник мого страченого колеги-письменника Володимира Вакуленка», — казала Амеліна.
І їй це вдалось. У вересні 2022 року саме Вікторія знайшла захований у саду щоденник закатованого росіянами Володимира Вакуленка в с. Капитолівка на Ізюмщині.
Вікторія Амеліна написала книгу за мотивами щоденника Вакуленка і встигла представити її на щорічному книжковому Арсеналі в Києві, та провести екскурсію столицею для родини письменника за кілька днів до своєї загибелі.
Життя після смерті
Смерть Вікторії Амеліної стала величезною втратою для України та всієї літературної спільноти. Аби пам’ять про письменницю жила вічно, друзі та прихильники планують випустити збірку її віршів та прозову книгу, яку Вікторія не встигла опублікувати за життя.
«Справа Віки має жити!, — наголошує Софія Челяк. — І буде жити на Донеччині «Нью-Йоркський літературний фестиваль», який заснувала наша дорога Вікторія».
І він справді житиме. «Український PEN зібрав понад 500 тис. грн на продовження «Нью-Йоркського літературного фестивалю», — повідомила директор PEN Ukraine Тетяна Терен під час панелі «Жінки, війна і справедливість: пам’яті Вікторії Амеліної» на Lviv BookForum. — Найголовніше, чого б хотіла Вікторія — це, щоби продовжувалася її справа і тривав «Нью-Йоркський літературний фестиваль». У липні ми відкрили рахунки на його підтримку. І я хочу подякувати всім українцям і закордонним друзям та партнерам. Адже нам уже вдалося зібрати понад пів мільйона гривень. І це дуже важливо, що культурна спільнота робить усе можливе, щоб справа людини, яку ми всі так любили, продовжувалася», — сказала Терен.
Софія Челяк додала, що у вересні в Славську, що на Львівщині, було проведено освітній табір «New York Camp» для молоді з Нью-Йорка Донецької області. Організатори заходу запросили 14-річних дітей, які через воєнні дії вимушені були виїхати з Нью-Йорка. Не випадково вибрали саме цих підлітків. Адже саме вони два роки тому брали участь у конкурсі шкільних есеїв, які організовувала Вікторія Амеліна.
Журналісти та письменники провели для дітей із прифронтового Нью-Йорка майстер-класи, освітні лекції та дискусії.
«Організація ще буде багато працювати з дітьми із цього селища. Думаю, діяльність буде розширена і із часом охопить весь регіон. Ми побачили, наскільки дітям була важлива наша робота та як Віка змінила їх життя та ставлення до нього. Це треба продовжувати», — додала Софія Челяк.