Минають роки й скоро взагалі не залишиться як ветеранів Другої світової війни, так і учасників національно-визвольних змагань України. Відійшла у вічність й зв’язкова головнокомандувача УПА, Романа Шухевича, Ольга Ільків. Далі на ilvivyanyn.
Підпілля, табори, пошук дітей
Ольга Ільків народилася 21 червня 1920 р. у м.Стрий, Львівської області. Деякий час жінка жила у Варшаві, навчалась в українському інституті для дівчат у Перемишлі, була членом “Пласту”.
У червні 1941 р. Ільків стала членом ОУН. Приналежність до цієї організації була небезпечною, адже після проголошення акту від 30 червня нацисти розпочали масові арешти націоналістів. Ольга переїхала до Житомира, де влаштувалась працювати на залізницю. Жінка діставала квитки на різноманітні потяги та передавала їх підпільникам. У квітні 1943 р. Ольга одружилась з Володимиром Ликом – керівником стрийського надрайонного проводу ОУН. У 1946 р. у жінки народилась донька. Незважаючи на те, що війна завершилась, жінка з дитиною вимушені були переховуватись від радянських репресивних органів на конспіративних квартирах. Давня знайома Ільків, Катерина Зарицька, запропонувала жінці очолити конспіративну квартиру для одного з командирів УПА. Так у с.Княгиничі (Івано-Франківська область) жінка почала переховувати головнокомандувача УПА, Романа Шухевича. Ніхто у селі не підозрював, що у будинку, який мав таємний бункер під підлогою, переховувався чоловік такого рангу. Ольга узяла фіктивний шлюб з Любомиром Полюгою – особистим охоронцем Шухевича. У 1948 р. у житті Ольги трапилось одразу дві знакові події – народження сина та загибель чоловіка. Ольга вирішила переїхати на Донбас, оскільки там була робота й потрібно було розвивати підпілля у цьому регіоні. Однак у березні 1950 р. Ольгу схопили на конспіративній квартирі у Львові. Жінку били, не давали спати, арештували її сестру та матір, а дітей відправили до дитбудинків, попередньо змінивши імена й прізвище. У 1952 р. Ольга отримала 25 років ув’язнення (в Іркутській області). Ользі вдалось дізнатись нове прізвище дітей – Бойко. Жінка побачила дітей лише через 14 років. На жаль Ільків не отримала волю після смерті Сталіна, оскільки не покаялась перед владою.
Наперекір всьому
Після того як Ольга отримала свободу, вона працювала санітаркою, двірничкою, отримала невеличку кімнату. Ольга закінчила вечірню школу, працювала в історичному музеї. У 2008 р. Ольга була нагороджена Орденом княгині Ольги ІІІ-го ступеня. Міська влада та громадські організації придбали квартиру у Львові для незламної жінки. До самої смерті за жінкою доглядав її син. Ольга кількаразово бувала у Княгиничах, включаючи й 2005 р., коли у селі був відкритий пам’ятник головнокомандувачу УПА.
Ольга Ільків. 2005 р.
Попри підірване здоров’я, великий масив проблем, Ільків була активною жінкою, її можна було побачити на різноманітних заходах. У 2012 р. Ільків визнали львів’янкою року. У 2020 р. жінка майже не бачила, проте могла відтворити усі деталі з свого минулого. Жінка стала символом боротьби та незламності.
