30 Червня 2022

Санаторій Солецького, або як оздоровлювались з комфортом у Львові сто років тому

Related

Вишиванка в обмін на бронежилети: історія Тетяни Зез

Тетяна Зез у 2014 році переїхала з Донецька до...

Діяльність Шкільного львівського театру УКУ “На Симонових стовпах”

Шкільний Театр УКУ “На Симонових стовпах” — це єдиний...

«Батьківська Хата. Homestead» на Львівщині – проєкт про українську культуру

«Батьківська Хата. Homestead» – це україно-американський проєкт, що покликаний...

Творчість львівського поета Остапа Сливинського

Остап Сливинський – сучасний український поет та викладач у...

Share

Львівщина – багатий на санаторії край, куди звідусіль приїжджають постійно люди, аби відпочити, набратися сил та поправити здоров’я. Можливо, для когось стане відкриттям, що понад сотню років тому у Львові та в області також діяли такі заклади, розповідає сайт ilvivyanyn.com

Одним з таких закладів був санаторій Солецького у Львові – саме тут колись лікувалися та відпочивали з комфортом люди з різних куточків. Яким він був та де розташувався – читайте у матеріалі нижче.  

Лічниця (санаторій) доктора Казимира Солецького  

У 1908-му році на перетині вулиць Личаківської та Здорової (у наші дні – вулиця Рєпіна) постала знаменита лічниця (так у той час називали заклади, де можна було відпочити та поправити здоров’я) доктора Казимира Солецького. Будівля, у якій діяв заклад, збереглася і до сучасності, щоправда, виконує дещо інші функції. 

Якщо ви коли-небудь бували у цьому районі міста, то неодмінно мали звернути увагу на цю будівлю. Над створенням проєкту санаторію працював амбітний архітектор Олександр Лушпинський – випускник політехніки, а втілив результат його творчості у реальність знаменитий львівський будівельник Іван Левинський, фірмі якого доручили здійснити будівельні роботи. Санаторій було виконано  у сецесійному стилі в поєднанні з “закопанським” (так його називали у той час у Польщі). 

Чому була вибрана така локація для санаторію? Територія у цьому районі – це місцина поблизу від схилів Кайзервальду, де панувала природа, неймовірно мальовничі краєвиди у той час. Сам лікар та його помічники були переконані у тому, що природа та чисте повітря неодмінно сприяють одужанню пацієнтів та поліпшенню самопочуття, тому кращого місця під створення санаторію було годі й шукати. 

Місце для заможних із багатим дизайном 

Фото: Діло

Санаторій Солецького був приватним закладом, тож був по кишені далеко не кожному львів’янину. Засновник добряче попіклувався про те, щоб дизайн був привабливим та повністю відповідав своєму статусу, тому ті, хто тут зупинявся, могли побачити щось справді цікаве та вишукане. 

Наприклад, у фасаді будівлі відчуваються чітко народні (гуцульські) мотиви. Чимало в оформленні можна було побачити цікавих дерев’яних елементів. Стіни будівлі були білими, а дахи – високими. Доповнювали всю цю “картину” вигадливі керамічні панно з орнаментами у сецесійному стилі.  

Високі медичні стандарти у санаторії Солецького 

Санаторій Солецького і справді був гідним конкурентом у цій справі, а інших закладів такого плану у Львові вже й тоді, понад сто років тому, зовсім не бракувало.  

У будівлі було проведено центральне опалення, встановлене електричне освітлення. Ба, навіть більше того, тут працювали ліфти – ще один “плюсик” до комфорту у цій місцині. Була проведена і власна телефонна мережа. 

Могли клієнти санаторію і провести гарно дозвілля тут – дбайливий господар лікар Солецький створив у приміщенні багату бібліотеку, читальний зал. Взимку тут можна було гарно прогулятися на території – довкола санаторію був облаштований власний парк та навіть зимовий сад.  

Якщо говорити про лікувальну складову санаторію доктора Солецького, то для хворих тут створили максимально сучасні умови, як на ті часи. Тут діяло кілька операційних, був зал для пологів. 

Що вже й казати про те, що санаторій створили із врахуванням усіх вимог тогочасної сучасності. Особливо суворо тут ставилися до дотримання санітарних норм – найсучасніших тоді правил гігієни. Все – для того, щоб люди, які обрали цей заклад для оздоровлення та відпочинку, почувалися комфортно та безпечно.  

Скільки коштувало оздоровлення у такому санаторії? 

Як ми уже згадали вище, санаторій лікаря Солецького був приватним – такими були більшість оздоровлювальних закладів того часу. Крім того, перераховані вище умови, сучасні на той час та комфортні, давали зрозуміти, що відпочити тут буде не дешевим задоволенням.  

Лікувалися тут пацієнти з будь-якими захворювання – практично усі, крім носії інфекційних та психічних недуг. Ті, хто лікувався у “першому класі”, навіть мали особистих лікарів. Дієту формували відповідно до стану та потреб пацієнта індивідуально – все, як у наш час.  

Підтвердженням тому, що санаторій призначався для більш заможних людей, може слугувати тогочасна преса та інформація з міських архівів. Проте ситуація дещо змінилася з часом – тоді, коли санаторій перейшов у володіння “Червоного хреста”. 

Зміна власника і подальша доля закладу 

Недовго судилося лікарю Солецькому володіти санаторієм, над створенням якого він так ретельно працював. У січні 1914-го року його придбало австрійське представництво “Червоного хреста”. Сама організація мала на меті зробити, передусім, так, щоб санаторій був доступним не тільки для заможних верств населення. Звісно, такі новини у Львові сприйняли неабияк схвально. 

У серпні того ж року будівлю освятили, і вже за кілька днів розпочалася війна. Воєнні умови змусили дещо змінити формат діяльності установи – у той час це був воєнний офіцерський госпіталь. Як можна довідатися з відкритих джерел, лікували у війну тут як офіцерів австрійської армії, так і російської.  

Згодом, у 1934-му році, у будівлі з’явилися деякі зміни – прибудували мансарди та третій поверх, тут поселилися люди. Однак недовго їм судилося тут пожити – настала Друга світова війна, німці досить швидко окупували наше місто, перетворивши при цьому будівлю колишнього санаторію на шпиталь для лікування поранених військових. Про мешканців будинку окупаційна влада зовсім не дбала – наказала шукати інше житло, а тих, хто не пішов “добровільно”, просто вигнали на вулицю.