25 Вересня 2022

Місце з особливою атмосферою, або чому варто відвідати Кугаїв

Related

Історія спортивного товариства «Сокіл» на Галичині

Спорт завжди був запорукою здорового способу життя. Тому спортивне...

Про популяризатора спорту на Львівщині Івана Боберського

Розвиток спорту в Україні мав свої особливості. Крім того,...

Розвиток фтизіатрії Львова в радянський період

В Інтернеті можна знайти інформацію, згідно з якою Галичина...

Історія розвитку спорту у Львові: перші товариства та види спорту

Спорт – це важливий компонент повсякденного життя людини, яка...

Про львівського футболіста Ростислава Поточняка

Футбол є  одним з найпопулярнішим видом спорту в світі...

Share

На Львівщині є чимало старовинних місцин, про існування яких знає далеко не кожен. Вони ховаються серед диких хащ природи, подалі від людей та від гамірних міських вуличок, приховуючи загадкові сторінки історії, пише сайт ilvivyanyn.com

Одне з таких місць в області – село Кугаїв у Пустомитівському районі, розташоване за кілька кілометрів на схід від стрийської траси. Чим особливе село та що тут цікавого можна побачити – читайте у матеріалі нижче. 

Дивовижна архітектура забутого села 

На жаль, про історію невеликого села Кугаїв відомо дуже мало інформації. В архівах знаходимо лише кілька згадок про село – наприклад, відомо, що у чотирнадцятому столітті воно було у королівській власності. Є ще одна згадка у книгах галицького суду, датована листопадом 1447-м роком.  

Село Кугаїв стане цікавим відкриттям для туриста, який полюбляє старовинну сакральну архітектуру. Так, у цій місцині розташувалася справжня знахідка для архітекторів – церква Богоявлення Господнього, дерев’яний греко-католицький храм, зведений наприкінці сімнадцятого століття, який належить до бойківського типу церков.  

Про дату будівництва храму розповідає інформація, зазначена на одвірку. Тут вказано, що його було зведено у далекому 1693-му році (згідно з іншими даними, церкву побудували у 1683-му році). Іншої інформації стосовно перших років діяльності храму, на жаль, не знаходимо, аж до 1874-го року.  

1874-го року церкву було відреставровано за кошт громади, а також зусиллями отця Олександра Гориновича, який у той час був настоятелем храму.  

Про храм дбали і надалі – 1985-го року храм було знову відремонтовано, у той час замінили гонт. Ще через кілька років церкву наново помалювали. Приблизно у цей же період у храмі хотіли зробити музей народної вишивки, однак цю ідею не втілили у реальність.  

Чим особливий храм у Кугаєві? Він – тризрубний, тут зберігся старовинний іконостас, який датують 1702-1806-ми роками, виконаний завдяки місцевим майстрам, також тут збережено старовинні розписи. Тут же – найстаріша храмова ікона Богоявлення Господнього. Особлива цінність храму – це те, що він дерев’яний.  

Занедбаність та забуття старовинного храму 

Десь у 1990-х роках було зведено новий храм, мурований, через що дерев’яна Церква Богоявлення Господнього у цьому селі стала поступово занепадати та відходити у забуття. З появою нової церкви почали забувати про дерев’яну святиню, рідко використовували храм для богослужінь, через що виникла потреба у терміновій реставрації. 

Тоді з’явилося чимало активістів, які підняли питання відновлення святині. Це начебто дало свої результати – у 2010-му році навіть зробили проєктно-кошторисну документацію на замовлення місцевого управління охорони культурної спадщини. Однак кошти на цей проєкт так і не виділили, ремонтні роботи тоді не розпочали.  

Знову увагу до стану церкви привернули у 2012-му році, коли розпочалася реалізація ініціативи “Врятувати церкву у Кугаєві”. Завдяки проєкту вдалося привернути увагу і до стану іншої старовинної святині – мурованої неоготичної каплиці Матері Божої королеви Корони Польської, яку датують 1913-м роком. Цю ж каплицю часто називають повноцінним храмом, адже він є немаленьким за розміром. З плином часу та забуттям він опинився серед густих заростей, неначе захована від людських очей та від непроханих гостей.  

Село Кугаїв на Львівщині варто згадати і в контексті видатних уродженців села. Найвідоміший з них – мистецтвознавець та художник-графік Микола Батіг, репресований та переслідуваний через національно-патріотичну діяльність та роботу у сфері українського мистецтва у роки радянських репресій. 

.,.,.,.