Шахи є найулюбленішою грою львівської ‘’стометрівки’’. Щодня на лавочках перед Оперним театром проходять не менш запеклі битви, ніж свого часу в Палаці мистецтв. З чого розпочалась традиція?
На сторінках австрійських газет ХІХ століття можна знайти згадки про те, що у Львові вже тоді підтримували європейську традицію гри в шахи. Спочатку шахісти вдосконалювали свої вміння приватно – збиралися вдома або в кав’ярнях, пише сайт ilvivyanyn.com. Це ще не був масовий рух, а лише зустрічі зацікавлених грою людей.
Започаткування традиції
У 1870-80-х роках захоплення шахами почало набувати масового характеру. Шахісти збиралися в академічних читальнях Львівського університету та Політехніки, серед них були переважно активні студенти, викладачі, доценти та професори. Точна кількість учасників тих зустрічей невідома.
Лише в 1890-х роках шаховий рух у Львові набув значного розвитку. Шахові партії стали проводити в громадських місцях, зокрема в знаменитій ‘’Віденській кав’ярні’’. Зять власника кав’ярні, Олександр Лорія, був великим шанувальником шахів і навіть організував окреме приміщення для гри. Це сприяло зростанню популярності шахів у місті.
25 листопада 1894 року, коли у Львові відбувся перший шаховий матч, 45 осіб зібралися в ‘’Гранд готелі’’ і заснували Львівський шаховий клуб – який так і назвали. Президентом клубу обрали графа Міхала Мйончинського. Того ж року провели перший турнір серед восьми найкращих шахістів, перемогу в якому здобув нотаріус Ігнацій фон Попєль. Пізніше фон Попєль брав участь у європейських турнірах і навіть перемагав відомих на той час шахістів. За першість міста також змагався й сам Олександр Лорія, проте його шахова кар’єра так і не вдалася.
Занепад та відродження Львівського шахового клубу
До 1920-30-х років шахи у Львові настільки масштабного рівня розвитку, що простих товариських змагань біля ‘’Віденської кав’ярні’’ стало недостатньо.
Завдяки зусиллям учасників Клубу різноманітні шахові заходи проводилися аж до початку Першої світової війни, яка в свою чергу призупинила розвиток шахового життя у Львові і змусила багатьох шахістів залишити місто.
Відродження шахової ери почалося у 1920-х роках. У 1922 році відновив свою діяльність польський ЛШК, а у 1926 році було засновано товариство українських шахістів під назвою ‘’Шаховий коник’’, яке за кілька місяців перейменували на Товариство українських шахістів (ТУШ). Серед відомих членів товариства були син письменника Осипа Турянського, Мирослав Турянський, композитори Лев і Зиновій Туркевичі та інженер Ярослав Шевчик. Варто зазначити, що в той час усі спортивні організації формувалися за національною ознакою.
Автентичність та атмосфера
Шахи у Львові залишаються популярними, особливо на відомій, вищезгаданій ”стометрівці” біля Оперного театру. Як і століття тому, зараз там можна побачити, як люди збираються, щоб зіграти партію. Це не просто місце для гри, а справжня культурна особливість Львова. І це не просто гра, а ціла епоха, котра акцентує увагу на львівській автентичності. Особи різного віку та досвіду приходять, аби насолодитися грою, поспілкуватися та розділити своє захоплення.
Ось така маленька особливість міста, а точніше центру, яка нібито й не є чимось особливим для самих львів’ян, демонструє нам міцність духу української традиції. Звичайно, ми обов’язково рекомендуємо вам відвідати ‘’стометрівку’’, особливо’ тим, хто найближчим часом планує погостювати у місті Лева вперше.