Українська спортсменка, художня гімнастка Анастасія Возняк є майстром спорту міжнародного класу. Вона – учасниця Олімпійських ігор у Токіо та Ріо-де-Женейро, призер чемпіонату світу та Європи. Була капітаном збірної України з художньої гімнастики. А починався шлях талановитої спортсменки у Львові, звідки вона родом. Саме у місті Лева чемпіонка вперше пішла у спортзал і здобула свої перші нагороди. Про шлях до спортивної слави, здобуті медалі та життя українського спортсмена у час війни читайте у нашому ексклюзивному матеріалі на ilvivyanyn.com.
Львівський старт до слави
Анастасія Романівна Возняк народилась у Львові 9 грудня 1998 року. Її мама в молоді роки займалась гімнастикою, проте знаючи про виснажливі будні спортсменів, не хотіла, аби її донечки йшла у спорт. Але маленька Настя з дитинства мала хист до гімнастики та просила маму відвезти її на тренування. Зрештою, мама вирішила, хай краще донечки проводить час у спортивному залі, аніж байдикують на вулиці.
Тож п’ятирічну Настю і її сестричку відвели у зал “Динамо”, у Львівську школу гімнастики. Там юна атлетка займалась вісім років. І саме там майбутня чемпіонка полюбила гімнастику усім серцем, остаточно переконалися, що це її стежка у житті й саме у місті Лева здобула свої перші нагороди.
З неабияким теплом і вдячністю Анастасія Возняк говорить про своїх львівських тренерів:
“Надважливу роль у становленні моєї спортивної кар’єри відіграли мої тренери зі Львова. Ви можете думати, що кожен тренер так підтримує свого гімнаста. Але насправді не всі роблять те, що зробили для мене Олена Вікторівна Єресько та Ніна. Коли у моїх батьків не було грошей на чергові збори, я спала в одному номері з Оленою Вікторівною та їла її порції. А Ніна навіть приїжджала підтримати мене на мою першу олімпіаду в Ріо. Я буду вдячна їм все своє життя!”
Анастасія Возняк також з трепетом розповідає про свою подругу-дитинства Марту Черненко, з якою робила свої перші гімнастичні кроки на базі “Динамо”. Мама Насті й Марти свого часу разом тренувались і донечок відвели разом у зал.
“З Мартою ми були разом, здавалось, інколи 24 на 7, – згадує Возняк. – Тренувались в одному залі та в одних тренерів. І навіть жили у Львові поруч. Завжди щось разом чудили”.
Коли Анастасія переїхала на тренування до Києва, подруги рідше бачились. Але дружбу бережуть донині.
Продовження спортивної кар’єри у Києві
У січні 2012 року 13-річна львів’янка Анастасія Возняк переїхала до Києва, де почала тренуватись у славнозвісній «Школі Дерюгіних». І хоч не відразу все вдавалось, дівчина тужила за рідними далеко від дому, але юна гімнастка все ж показала хорошу школу. Тож з 2013 стала членом збірної України серед юніорів. А вже з 2014 року колишню львів’янку взяли до першого складу команди групових вправ України.
З того часу кар’єра Анастасії Возняк вийшла на новий рівень. І у 2015 на Європейських іграх у Баку юна гімнастка здобуває срібло у вправах зі стрічками та бронзу в правах з обручами та булавами.
Проте найзнаковішим для Анастасії Возняк став 2016 рік. Дівчина мріяла про олімпіаду з першого дня, коли зайшла до спортивної зали. Тож Олімпіада-2016 стала для неї втіленням усіх її мрій.
“Олімпійські ігри у Ріо-де-Жанейро – це один з найяскравіших спогадів мого життя, – зізнається Настя. – Там було чудово абсолютно все! І шлях до цих ігор теж був чудовим”.
Попри те, що команда українських гімнасток посіла лише сьоме місце у груповому багатоборстві, для Анастасії Возняк – це був неоціненний досвід, купа емоцій та головне – здійснення заповітної мрії.
2018 рік приносить Анастасії Возняк нові медалі та посаду капітана української збірної з художньої гімнастики. На Чемпіонаті Європи, який проходив у Гвадалахарі, вона здобуває срібло в командному виступі та срібло у вправах з булавами. У цьому ж році Настя також виборола бронзову медаль на Чемпіонаті Світу у Софії.
Не менш плідним на нагороди був і наступний 2019 рік. На європейських іграх команда українських гімнасток виборола срібну медаль. Срібні медалі українські гімнастки привезли й з Універсіади, що проходила у Неаполі.
На Чемпіонаті світу українські гімнастки зайняли дев’яту позначку в груповій першості, це дало їм право отримати путівку на Олімпійські ігри, що мали відбутись у Токіо. Проте світова пандемія внесла свої корективи. Олімпіаду, як і всі інші змагання, скасували. Це розчарування неабияк підкосили спортивний дух Анастасії Возняк, адже вона так відчайдушно готувалась до Олімпіади. Дівчина несподівано заявила, що йде з гімнастики. Проте зрештою, взяла перерву на кілька місяців, аби відновити сили та знову взятись до змагань.
І ця перерва пішла колишній львів’янці на користь. На чемпіонаті Європи, що відбувався у столиці України, Возняк разом із командою гімнасток здобули чимало нагород.
Не оминула українських атлеток і відновлена Олімпіада у Токіо. Як і на Олімпіаді у Ріо-де-Жанейро, у Токіо Анастасія разом з командою вибороли сьому сходинку у груповому рейтингу.
У вересні 2021 року Анастасія Возняк оголосила про закінчення спортивної кар’єри. Проте у 2022 та 2023 роках гімнастка ще взяла участь у Чемпіонатах Європи та світу, де збірна України виграла срібні медалі. Але це вже дійсно були її останні змагання у спортивній кар’єрі.
Про тренерську діяльність
У 2021 році Анастасія Возняк вперше спробувала себе у ролі тренера. Проте повернувшись у художню гімнастику, була змушена відкласти цю роботу. Але викладацька робота дуже подобається Анастасії. Тож вона проводить майстер-класи із художньої гімнастики для українських дітей як в Україні, так і за кордоном.
“Мені подобається ділитись своїм досвідом із юними гімнастами, – каже Возняк. – У мене є певний досвід і я маю, що їм показати. Моя ціль – розвивати спорт в Україні. Гімнастика – дуже красивий вид спорту, але він потребує надзусиль. Тож я хочу на власному прикладі показувати дітям не боятись перешкод і впевнено йти до своєї мети”.
Через свої сторінки у соцмережах Анастасія Возняк розповідає юним гімнастам про спорт, стимулює їх не зупинятись на досягнутому. Вона мріє стати професійним тренером для українських атлетів.
Особисте життя
Про особисте життя відома гімнастка Анастасія Возняк багато не розповідає. Проте на своїх сторінках публікує фото в обіймах кавалера. Хто той сміливець, який підкорив серце вродливої гімнастки, невідомо. Але з обережністю дівчина розповідає, що її коханий завжди підтримує її.
“Кохана людина мусить бути поруч, аби відволікатись від виснажливих тренувань”, – наголошує Настя.
У житті дівчини є ще домашній улюбленець, на ім’я Бакі. Одного дня на вулиці Анастасія зустріла маленького бездомного цуцика. Дівчина не могла покинути його напризволяще, тому забрала додому. Проте напружений робочий графік не дозволили гімнастці залишити цуцика в себе. Вона віддала його на виховання татові. Проте, коли Настя знаходить вільний час, навідує свого улюбленця.
Дівчина також зізнається, що за кожної слушної нагоди приїжджає до Львова провідати батьків та друзів, які тут залишились. З рідним містом в Анастасії пов’язані лише позитивні спогади. Гімнастка обожнює гуляти по центру Львова, по його вузеньких затишних вуличках із запахом кави та шоколаду.
Життя після 24 лютого 2022
З жахом Анастасія Возняк згадує 24 лютого:
“Мене збудив вранішній дзвінок. Тато у слухавку сказав: “Доця, почалась повномасштабна війна!”. Я наче була у тумані. Спершу нічого не зрозуміла, адже жодних вибухів не чула. Згодом увімкнула новини та з жахом усвідомила, що відбувається уже під Києвом. Я цілий день моніторила новини та плакала, паніка не покидала мене”.
За словами гімнастки цей страшний день назавжди змінив кожного українця.
“У мене з неабиякою силою прокинулось почуття патріотизму, – каже спортсменка. – Хотілось на весь світ кричати, що я – українка і що ми сильні, ми все зможемо пережити. Хотілось виборювати ще більше медалей на світових чемпіонатах, аби довести силу українців на всіх фронтах. Я писала пости, підтримувала петиції із закликами не допускати російських і білоруських спортсменів до всесвітніх змагань. Прикро, що на деяких спортивних майданчиках цих терористів все ж можна побачити. Це недопустимо!”.
