30-річний Степан Хороз був донором, що завжди допомагав онкохворим дітям. Із початком повномасштабної війни вступив до лав ЗСУ, аби рятувати життя не лише хворих дітей, а й усіх українців. Загинув герой унаслідок бойового зіткнення та артилерійського обстрілу поблизу смт Врубівка на Луганщині. Далі на ilvivyanyn.
Це південний край так званої «Сєверодонецької дуги», де росіяни не полишають спроб прорвати оборону українських сил, аби взяти в оточення угруповання ЗСУ та перерізати стратегічну трасу Лисичанськ–Бахмут.
«Приклад фаховості, працьовитості та патріотизму»
Степан Хороз народився 21 червня 1991 року в селі Путятичі, що на Львівщині. Навчався в Національному університеті «Львівська політехніка», працював спершу в АТ «Львівгаз», а потім – на львівському підприємстві «Гал-Кат», що займається виготовленням мідних та алюмінієвих дротів й перемоткою двигунів.
«Він – приклад фаховості, працьовитості та патріотизму. Ну і звісно, життєлюбства», – написав генеральний директор підприємства «Гал-Кат» Юрій Доскіч.
За життя Степан відзначився активною громадською позицією. Був капітаном футбольної команди рідного села, яка грала в районній федерації футболу. А ще – активним донором крові. Крім того, вирішив боронити країну, адже розумів, що подолати одвічного ворога – наше основне завдання.
Врятував щонайменше 50 дитячих життів
Як розповів директор благодійного фонду «Із янголом на плечі» Юрій Федечко, Степан був дуже світлою людиною. Він завжди допомагав онкохворим дітям без пафосу і зайвих слів. Кров приходив здавати протягом двох років, часто і регулярно, як тільки наставав термін.
Степан займався донацією тромбоцитів, що рятує життя онкохворим. Загалом здавав кров десь 20 разів. А оскільки кожна здача – це приблизно 2-3 врятовані життя, то, відповідно, він врятував щонайменше 50 життів.
За словами Юрія Федечка, Степан завжди приходив із відкритим серцем, не звертав увагу на жодні проблеми в центрі крові – чи то черга, чи ще щось. Завжди запитував, чим ще може допомогти. До того ж приводив друзів.
Про те, що донор пішов воювати, у фонді знали. Кажуть, що навіть на полі бою внутрішня енергетика Степана завжди була скерована на допомогу людям. Після контузії, яку він отримав, Степан не вилежувався і не чекав на повноцінне лікування, а продовжив захищати Україну.
У фонді додають, що їм боляче розуміти, що він вже ніколи не прийде у Львівський центр крові. Проте для них герой не помер, а просто перейшов до небесного війська.
Ще до війни Степану Хорозу вручили диплом почесного донора. А от свій донорський браслет за десять кровоздач він так і не отримає. Його планували передати 14 червня, у День донора. Проте не встигли…
Додамо, що саме в районі боїв на Луганщині та Донеччині ведуть бої частини Збройних сил України, укомплектовані насамперед мешканцями Львівщини – 24-та окрема механізована бригада короля Данила Галицького та 80-та окрема десантно-штурмова бригада, що є одним із найбільш елітних з’єднань Сил оборони України. Львівські захисники мужньо виконують свій обов’язок і захищають спокій цивільних громадян.
