Українська вишита сорочка має глибоку історію та багату національну символіку, зберігаючи культурну цінність з найдавніших часів і до сьогодні. Давньогрецький історик Геродот виявив елементи вишивки на одязі, які носили ще скіфи у VIII століття до нашої ери – IV століття нашої ери, хоч досі не вдалося визначити точну дату створення вишиванки. Детальніше на ilvivyanyn.
В Україні вишивки стають відомими вже в період існування Київської Русі в часи князювання Ярослава Мудрого, коли його сестра Анна відкриває перші школи, у яких навчали дівчат вишивати різними техніками. Наприкінці XIX століття Іван Франко започаткував моду одягати вишиту сорочку до класичного піджака та костюму. Традиція носити вишиті сорочки у будні і на свята збереглася в українців аж до 30-х років XX століття, періоду примусової колективізації селян і Другої Світової Війни.
Історія львівської вишиванки
Кожний регіон України вирізняється власною неповторною манерою вишивання. Так, дивлячись колись на орнаменти вишитої сорочки, можна було визначити з якого села походить її власниця. Загалом, побутувало близько двадцяти технік вишивок, багато з яких у середині XIX століття замінив “хрестик”. Згодом техніка вишивки хрестиком стає найпопулярнішою.
На Львівщині також виділяють кілька видів вишиванок, серед яких найбільш відомі сорочки Сокальського, Яворівського та Городоцького районів. Вишиванки жителів Західної України має трагічну історію. Одна з них закорінена у Сокальській вишиванці, яка вирізняється переважанням у сорочках ниток чорного кольору. Це пов’язано з трагічною легендою, датованою 1519 роком — коли монголо-татари спалили місто Сокаль. В обороні міста під час пожежі загинули усі чоловіки, а жінки у глибокій тузі за ними вишивали сорочки чорними нитками.
Ще одна символічна історія західної вишитої сорочки відноситься до періоду Української революції (1917-1921 рр.) та Української повстанської армії (УПА) (1942-1949 рр.), воїни якої завжди брали з собою у бій чорну вишиту сорочку, як ритуальний елемент поховального одягу.
Різновиди оздоблення львівської вишитої сорочки
В українських селах звичайні дівчата мали близько тридцять п’ять вишитих сорочок, а багатші — і понад шістдесят. Вишивки в різних регіонах України різнилися техніками, орнаментами, візерунками, кольорами тощо. І навіть у межах однієї області, простежується зовсім не схожі вишивки, як-от на півдні та на півночі Львівщини вишиті сорочки зберегли свої особливості.
Відома вищезгадана традиційна Сокальська вишиванка, виконана чорними нитками, подекуди — у поєднанні з жовтими або червоними. Здебільшого для цих вишиванок характерні геометричні орнаменти, які створюють ефект невагомого мережива та вільний білий простір між елементами оздоблення.
Проте вже з XX століття на Сокальських вишиванках частіше з’являються різні рослинні орнаменти, у вигляді галузок, квітів, листочків тощо, які більше притаманні для Яворівської вишивки. Цей різновид Львівської вишиванки вражає яскравістю кольорів — червоного, зеленого, жовтого, зеленого, блакитного та інших, багатством кроїв та ускладнених дрібних рослинних елементів, які виконували, популярною на Львівщині, технікою гаптування або гапт.
Для Городоцького району поширені контрастні вишивки червоного кольору у вигляді півмісяців, часто з додаванням синіх або чорних ниток. Городоцькі вишиванки, як і Яворівські, виконували методом гладі.
