Україна подарувала світу багато талановитих боксерів, серед яких такі зірки як Віталій та Володимир Кличко, Олександр Усик, Василь Ломаченко та інші. Є серед них і львів’янин Андрій Котельник, який став справжнім обличчям Львівського боксу, пише ilvivyanyn.com.
Призер Олімпіади з нетрів
Андрій Котельник народився 29 грудня 1977 р. у Львові, у звичайній багатодітній родині – крім Андрія зростали ще четверо дітей. Батько хлопця був начальником цеху заводу “Полярон”, мати – працювала у дитячому садочку. Оскільки батьки були зайняті на роботі, Андрій проводив багато часу з бабцею, що працювала прибиральницею у спорткомплексі. Котельник з дитинства багато часу проводив у спортзалі, займаючись волейболом, плаванням, футболом. Під керівництвом Михайла Ташка, хлопець спробував себе й у боксі.
Далі у житті Андрія промайнула чорна смуга – розвелись батьки, у квартирі, де мешкав хлопець, почали з’являтись сумнівні компанії. Він був свідком бійок. Неодноразово йому доводилось спати у друзів, у спорткомплексі, аби не отримати травм чи взагалі не загинути у власній квартирі.
Хлопець почав рано заробляти, не ставши на стежку криміналу – мив машини, продавав морозиво поблизу стадіону “Україна”, колядував. Такі заробітки не могли не відзначитись на успішності учня – Андрій закинув навчання у СШ№35, й батьки перевели його до спортінтернату. Щоправда доволі швидко спортінтернат перетворився на звичайний інтернат, де хлопець проводив увесь тиждень і міг потрапити додому лише на вихідних.
Інтернат став справжньою кузнею характеру для майбутнього чемпіона – свою правоту доводилось доводити кулаками, вступати у бійки, відстоюючи свою честь та гідність. Адже у закладі навчалось багато дітей із неблагополучних родин, які розуміли єдиний аргумент – силу. Треба враховувати й той факт, що Котельник був малого зросту, однак мав сталеву волю та потужні удари, які відчули на собі його кривдники.
Незважаючи на поневіряння та життя в інтернаті, Андрій у 1993 р. повернувся у бокс, виграв обласний чемпіонат серед юніорів. У грудні цього ж року він виступив на першості України у Луцьку, боксував з Володимиром Сидоренком, який вже був членом збірної та чемпіоном країни.
Попри повернення у бокс, Андрій не мав оселі, мешкав у друзів (серед них був й Роман Джуман), знайомих. Таке життя давалося взнаки на успішності спортсмена – хлопець не міг відпочивати та відновлюватись після виснажливих тренувань. Андрію допоміг відомий тренер Дмитро Сосновський, який запропонував пожити у своєму будинку в с.Водники. Спокій, свіже повітря, харчування позитивно вплинули на Котельника.
Котельник у 1996 р. виграв чемпіонат країни, потрапив до складу національної збірної з боксу. Андрій п’ять років підряд ставав чемпіоном України. У 1999 р. він виграв Кубок Європи і здобув ліцензію на Олімпіаду 2000, що мала відбутись у Сіднеї.
Паралельно з цим Андрія спіткали кілька невдач – травма меніску (довелось оперувати), видалення зуба (прямо у Сіднеї). Однак спортсмен виступив на Олімпіаді, здолав суперників з Філіпін, Гани, Казахстану та Мексики, поступившись лише кубинцю Маріо Кінделану. Так боксер здобув срібну медаль. Усього Котельник провів на любительському ринзі 150 боїв, з яких 135 виграв.
Тернистий шлях до чемпіона світу
Ще перебуваючи у Сіднеї, боксер заключив контракти з німецькою промоутерською організацією Universum Box-Promotions, згодившись боксувати на професійному ринзі. У грудні 2000 р. спортсмен провів свій перший бій як профі. У 2003 р. Котельник став володарем титулу інтерконтинентального чемпіона світу за версією WBA. Андрій тренувався та мешкав у Німеччині.
У жовтні 2004 р. Котельник проводив бій у Франції проти Сулеймана Мбайєа, за статус претендента на титул чемпіона світу за версією WBA. Судді присудили перемогу опоненту Андрія, хоча багато експертів наголошували на тому, що су дійство було упереджене, а промоутери українця не відстояли правоту Котельника.
У липні 2005 р., проводячи бій у британському Ноттінгемі проти Джуніора Віттера за титул чемпіона Європи за версією EB, Андрій знову програв за рішенням суддів (за очками), хоча домінував на ринзі.
У березні 2007 р. Котельник знову зустрівся у бою з Мбайє, і знову перемога вислизнула з рук українця – судді присудили нічию. Керівництво WBA переглянувши судівське рішення, залишило за Котельником статус обов’язкового претендента. У 2007 р. Котельник здобув вищу освіту у Львівському державному університеті фізичної культури за спеціальністю “Олімпійський та професійний спорт”.
Нарешті у березні 2008 р. Котельник провів бій в британському Уельсі проти Гевіна Різа, котрий забрав пояс у Мбайє. Цього разу українець зумів відправити суперника у технічний нокаут та здобу чемпіонський пояс за версією WBA. Свій титул Андрій відстояв у бою, що проходив у рідному Львові. У 2009 р. українець отримав блискучу перемогу над аргентинцем Маркусом Майданою, який мав 25 перемог над опонентами (24 нокаутом).
У 2010 р. Котельник підписав контракт з “монстром” світового боксу, промоутером Доном Кінгом. Однак контракт не став плідним для Котельника – у серпні 2010 р. він зустрівся на ринзі з американським боксером Александром Девоном. Судді віддали перевагу американцю.
Андрій так і не отримав гідних пропозицій, вирішив завершити свою професійну кар’єру. Прощальний бій відбувся у 2014 р. на Арені Львів – український боксер здолав грузинського спортсмена Олександра Бенідзе по очкам.
Котельник не забув про бокс, завдяки якому став заможним, отримав титули та світове визнання. Він є Президентом федерації боксу Львова, очолює створену ж ним Академію боксу, де дає шанс розвиватись талановитим дітям, проводить різноманітні турніри та пробує себе у ролі промоутера. Котельник – співзасновник промоутерської компанії “АК1”, яка у вересні 2008 р. організувала перший в історії України поєдинок за титул чемпіона світу з боксу серед боксерів-професіоналів за престижною версією WBA. Котельник – батько двох дітей, приклад для наслідування для інших.
