Ольга Міненко зі Львова перетворює собачу шерсть у теплі лікувальні шкарпетки та пояси. Хобі жінки стало ще й волонтерською справою. Ольга допомагає бійцям із полку «Азов». Далі на ilvivyanyn.
Прясти почала у свої чотири
Вперше Ольга спробувала прясти у віці чотири роки. Цього її навчала мама та бабуся. Свою першу річ – шапку – Оля сплела в п’ятнадцять. Шапку зробила із шерсті її собаки Нори, порода якої фокстер’єр. Щоби якось прикрасити шапку, тітка Олі пофарбувала пряжу в різні кольори.
«Це було дуже важко, тому що з шерсті фокстер’єра не прядуть. Але мені дуже хотілося. Тож вдома мене підтримали. У нас були вдома прядки, моя мама весь час вдома пряла», – пригадує вона в коментарі«Вголос».
Час від часу Ольга плела теплі шкарпетки та пояси для рідних і знайомих. Вони виходили надто теплими, тому жінка радила використовувати їх у лікувальних цілях: шкарпетки надягати на втомлені ноги на цілу ніч, а пояс зав’язувати на поперек після важкої фізичної роботи. Робила також бафи й хустки, щоби замотувати хворе горло чи голову, якщо болить. За словами пані Ольги, вироби із собачої шерсті допомагають зняти біль, полегшити стан хворого та відновити кровообіг.
Допомагати захисникам вирішила ще у 2014 році
Ольга захотіла долучитися до допомоги українським захисникам після Євромайдану. Тоді вона почала донатити, пекти печиво, сушити фрукти. А крім того, пропонувала військовим шкарпетки та пояси із собачої шерсті. Однак бійці не надто довірливо ставилися до її пропозиції.
Все змінилося одного дня. Тоді до Ольги зателефонували військові з полку «Азов», їм лікар порадив використовувати для реабілітації замість протизапальних пігулок пояс із собачої шерсті. Бійці мали лише кілька годин до від’їзду, проте в Ольги поясів у наявності не було, зате були шалі й шапки. Їх чоловіки почали прикладати замість поясів.
Після 24 лютого цього року майстриня продовжила плести для воїнів. За цей час вона передала майже стільки ж шкарпеток, скільки сплела за вісім років.
Шерсті бракувало
Найкращу шерсть можна вичесати із собак породи тибетський мастиф. Вона не лише добре гріє, але й довга. Один мастиф живе в сусідів Ольги, його господарі щедро діляться з жінкою шерстю. Майстриня каже, що це може бути не обов’язково мастиф, для шкарпеток підходять і інші породи собак.
Згодом вона зрозуміла, що шерсті бракує. Тоді власники собак, які знали про діяльність пані Ольги, почали закликати інших власників допомагати. Люди зголосилися, тож тепер майстерня заставлена мішками із шерстю. Два великі пакунки передали з окупованого Бердянська. Через це Ольга навіть розплакалася.
«Цей виріб має зберегти здоров’я нашому захисникові. Я завжди кажу: «”Не маєте можливості випрати й висушити, то викидайте, я вам ще зроблю”», – каже вона.
Tour de Fleece без росіян
Львівська майстриня вже кілька років бере участь у марафоні Tour de Fleece. Він відбувається щорічно, тоді ж, коли відбувається відомий веломарафон Le Tour de France. На Tour de Fleece майстри з усього світу прядуть, плетуть і показують свої досягнення у соцмережах.
Ольга цього року планувала зробити дуже багато, зокрема, й під час цього марафону. Однак війна внесла свої корективи. Майстри ж підбадьорили жінку, вони підтримують як її, так і Україну.
Цікаво, що раніше в цьому марафоні брали участь росіяни. А цьогоріч не було жодного представника з росії. Як каже Ольга, це не може не тішити.
Головне фото: “Вголос”