Війна показала, що серед пересічних українців є справжні герої, які незважаючи на юний вік, здатні на відчайдушні подвиги. На превеликий жаль багато таких героїв віддають за свої подвиги життя. Один з таких відважних захисників Вітчизни – лейтенант Віталій Сапило із Сокільник. Далі на ilvivyanyn.
Міг стати спортсменом, однак вибрав військову кар’єру
Віталій Сапило народився у вересні 2000 р. Змалечку у хлопчика проявився міцний характер – наполегливість, цілеспрямованість. Хлопчик займався футболом, а його наставником став воротар сільської футбольної команди, Андрій Дигдалович. Останній у лютому 2014 р. загинув на Майдані.
Віталій навчався у Спеціалізованій дитячо-юнацькій школі олімпійського резерву №4. У дитячому футбольному клубі “Карпати” був центральним захисником, згодом його обрали капітаном. У 2014 р. їздив на перегляд до славнозвісного “Шахтаря”.
Усі знайомі хлопця стверджують, що був сором’язливим, ні з ким не конфліктував. Після завершення 11-го класу вирішив стати військовим. Хлопець чудово розумів, що його Батьківщина з 2014 р. перебуває у стані гібридної війни з Росією. Окрім футболу, хлопець дуже любив техніку та комп’ютерні ігри. Останні міг грати годинами допоки не здобував перемоги.
Останній бій
Любов до техніки, спортивні навички та міцний характер стали в пригоді Сапилу під час навчання у Академії сухопутних військ. Юнак навчався на факультеті бойового застосування військ, який закінчив у 2021 р.
Віталій Сапило
Тоді ще ніхто не здогадувався, що зовсім скоро країну очікуватиме найжахливіше для неї випробування. 24 лютого розпочалась війна. Молодий офіцер з військовою частиною дислокувався на Півночі країни. Російські війська атакували Україну з кількох напрямків, аби таким чином завадити збройним силам України сконцентрувати потужний кулак в одному конкретному секторі. Поблизу Гостомеля ворог висадив десант. На ліквідацію ворожого прориву відправилась й частина, у якій служив молодий лейтенант.
У ЗМІ доволі мало інформації про останній бій юного танкіста. Однак з того що опубліковано відомо, що Сапило був командиром танкового взводу. Російські війська намагались просунутись вглиб України, ставали мішенями для ЗСУ.
Танкісти, серед яких був й Віталій, знищили до трьох десятків ворожої бронетехніки. Коли командирський танк був підбитий, Сапило перебрався на сусідню машину й продовжив бій. Танк був уражений і лейтенант перейшов на іншу машину. Однак остання стала мішенню для російського штурмовика СУ-25. Молодий лейтенант загинув, виконуючи свій військовий обов’язок.
Віталія Сапила поховали у рідних Сокільниках. Вчинок молодого офіцера не залишився непоміченим. Президент України нагородив хороброго воїна найвищою нагородою держави – Зіркою Героя. Мине час і можливо суспільство дізнається деталі цього бою, зможе ознайомитись із спогадами очевидців. А поки війна триває, забираючи життя захисників країни та цивільного населення.
