Серед львівян чимало митців. Творців із світовими іменами, які створили справжні надбання нації і чиї твори є неповторними. Серед відомих митців міста Лева є й Володимир Патик. Далі на ilvivyanyn.
Народний художник України та лауреат Шевченківської премії
Майбутній художник народився у с.Чорний Острів (Бібрський повіт, Львівська область). Після закінчення художньо-промислової школи, у 1953 р. закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва. Патик об’їздив майже увесь СРСР, встиг побувати у Прибалтиці, у Мурманську, Середній Азії. Усюди він спостерігав за красою природи. Слава художника прийшла до Володимира ще у 1950-ті рр. У 1956 р. митець отримав замовлення від міністерства культури УРСР, присвячене відкриттю музея І.Франка в Нагуєвичах. У 1958 р. художник одружився.
У 1996 р. Володимир Патик став заслуженим художником України, а у 1999 р., за серію робіт “Земля Шевченка” він був удостоєний Шевченківської премії. У 2009 р. художник отримав з рук Президента України В.Ющенка орден Ярослава Мудрого V ступеня. Відомий митець помер 28 серпня 2016 р. і був похований на Личаківському кладовищі.
Природа понад усе
У своїй творчості Патик прагнув поєднати різноманітні кольорові гами – червоне та зелене, біле та чорне. Його живопис ніколи не був відірваним від реальності.Він створював мозаїки, фрески, олійний живопис, пастелі та багато іншого. Головною темою відомого митця стала природа. У доробку майстра – тисячі робіт. Це і “Гуцульська мадонна” (1965), “Степ біля Чигирина” (1976), “Ранок над Дніпром” (1982), “Монмартр” (1995) та інші.
Він автор мозаїки біля магазину “Океан” та на території заводу “Кінескоп”. Варто лише проаналізувати кількість матеріалу, який митець витратив на свої роботи. Це 600 кг фарби, понад 1800 км полотна, та понад 1,5 тони паперу. Згідно слів самого художника, він провів понад 1600 днів у музеях, 27 місяців був за кордоном. У творчості Патика, окрім яскравої кольорової гами, можна знайти реалізм, органічну живописну структуру, фантазію, легкість виконання. Володимир Патик дуже любив соняшнику, тому у його роботах часто можна побачити цю рослину. У 1960 р. він навіть створив картину “Бій за Тернопіль” (події 1944 р.), яка була позитивно оцінена радянськими генералами. Митець не прагнув висвітлювати у своїх творах соціальну проблематику. Наприклад на картині “Колгоспна весна” назва приховує об’єктивну відсутність соціальної спрямованості, позаяк весна в ній зображена довічним, позачасовим символом відновлення буття. Порізно Патик починає вживати тип фронтальної композиції, котра репродукує природні мотиви у вигляді монументальних фрагментів: це деталі скель, човнів, неба, будинків, дахів, що чергуютсья між собою іррегулярним візерунком, оптично нагадуючи декоративні елементи кольорового гобеленового орнаменту. Наприклад у своїх картинах присвячених природі Криму, для митця знову на першому плані виступає кольорова гама. Картини Патика виставлялись у Канаді, Китаї та інших країнах. Володимир Патик дуже цінував книжки, назбирав їх чотири шафи для одягу.
